Методи обґрунтування доцільності операцій купівлі-продажу ліцензій

У зв'язку з НТП усе більшого значення набуває купівля ліцензій на технологічні досягнення світового рівня. Ліцензійна торгівля спричиняє необхідність оцінки економічної ефективності продажу та закупівлі ліцензій.

Оцінка економічної вигоди від операції продажу ліцензії передбачає зіставлення чистого операційного доходу від продажу ліцензії з імовірними втратами частини виключних прав на ОПВ (об’єкти приватної власності), що є предметом ліцензії. Ці втрати можуть виявлятися у різних сферах, зокрема, у можливості втрати техніко-технологічного лідерства у майбутньому або у частковій утраті ринків збуту про дукції чи надання послуг.

Обґрунтування доцільності операцій купівлі—продажу ліцензій передбачає проведення аналізу технічного результату та економічної ефективності ліцензійного договору. Аналіз технічного результату полягає у виявленні переваг технічних і технологічних параметрів об'єктів ліцензії порівняно з власними дослідженнями й розробками. Технічні параметри оцінюються у натуральних одиницях виміру, які мають постійний масштаб, що важливо для зіставлення рівня техніки й технології різних країн. Економічний аналіз дає змогу узагальнити оцінювані варіант техніки, перейти від оцінки окремих параметрів до оцінкисукупності їхніх якостей у цілому та встановити економічний ефект, який можна отримати від купівлі-продажу ліцензій.

Для обґрунтування економічної ефективності купівлі-продажу ліцензій важливе значення має визначення виду та розміру ліцен­зійних платежів.

· Роялті — це періодичні процентні або фіксовані сумарні від­рахування ліцензіата на користь ліцензіара за надання права на використання ОПВ.

· Паушальний платіж — зафіксована у ліцензійній угоді сума, яка сплачується одноразово або частинами.

· Участь у прибутках — відрахування на користь ліцензіара частини прибутку від комерційного використання предмета ліце­нзії.

· Участь у власності — передача ліцензіатом частини акцій своїх підприємств ліцензіару як платежу за надану ліцензію.

Ціна ліцензії засновується на визначенні вартості ОПВ і є до­говірною взаємовигідною сумою платежу за використання пред­мета ліцензії. Вона перебуває в інтервалі між верхньою і ниж­ньою межами ціни ліцензії.

Верхньою межею ціни ліцензії є найменша з величин:

1) приросту прибутку ліцензіата внаслідок використання ОПВ;

2) вартості закупівлі ліцензіатом аналогічного ОПВ в іншого власника;

3) витрат на самостійне розроблення технології (техніки) лі­цензіатом.

Нижньою межею ціни ліцензії є величина витрат на трансфер ОПВ плюс утрачена вигода ліцензіара (приріст додаткового при­бутку, який міг би отримати ліцензіар на ринках, якими він по­ступається на користь ліцензіата).

Крім того, на ціну ліцензії впливають як об'єктивні, так і су­б'єктивні фактори. До об'єктивних (ринкових) факторів належать: державні правила ліцензування; рівень виробничої та технологічної конкуренції на ринку; політичний та комерційний ризик у країні лі­цензіата; стандарти, що стосуються якості продукції у відповідній галузі тощо. До суб'єктивних факторів, що встановлюються у ліцен­зійній угоді, входять: обмеженість попиту на певному ринку; обме­ження на обсяг виробництва продукції, вимоги до якості продукції, термін дії ліцензійної угоди, інші обмеження на використання ОПВ.