Конституційні права та свободи людини і громадянина в Україні

У теорії конституційного права під конституційно-правовим статусом людини та громадянина розуміється сукупність конституційно-правових норм, які визначають права, свободи й обов’язки особистості, встановлюють її правове положення в суспільстві та державі.

Елементами конституційно-правового статусу людини і громадянина, які становлять його зміст та структуру, є: громадянство, правосуб’єктність, права, свободи та обов’язки, принципи, гаранті ї.

У конституціях багатьох зарубіжних країн проводиться розмежування прав і свобод людини та прав і свобод громадянина.

Права людини належать усім без виключення, права громадянина – лише власним громадянам держави.

У Конституції України (переважно в Розділі ІІ) визначені такі групи основних прав і свобод: громадянські, політичні, соціально-економічні, духовно-культурні, екологічні.

Громадянські (особисті) права та свободи – це категорія прав і свобод, які належать людини як члену громадянського суспільства та є необхідними для охорони її життя, свободи, гідності, забезпечення вільного розвитку її особистості. Ці права належать як громадянам, так і іноземцям та особам без громадянства.

До громадянських (природних) прав і свобод відносяться: право на життя; право на повагу честі та гідності; право на свободу й особисту недоторканність; право на недоторканність житла; право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; свобода пересування й обрання місця проживання; свобода совісті та інші.

Політичні права і свободи – сукупність прав та свобод, які забезпечують участь особи в державному управлінні. Право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації.

Соціально-економічні права – категорія прав, спрямованих на забезпечення та нормативне закріплення соціально-економічних умов існування людини, які визначають положення людини у сфері праці, зайнятості, добробуту, гарантують їй гідний рівень життя і соціальну захищеність.

Культурні права – це суб’єктивні права, що гарантують доступ особи до духовних цінностей свого народу (нації) й усього людства, вони забезпечують духовний розвиток людини, допомагають кожному індивіду стати корисним учасником суспільного прогресу (право на освіту; право на користування досягненнями вітчизняної та світової культури; право на свободу творчості й інші).

Визначаючи правовий статус людини та громадянина, Основний Закон проголошує принцип рівності: громадяни мають рівні права і свободи та є рівними перед законом.