Конституційне право – провідна галузь національного права України, його джерела

ЛЕКЦІЯ 3. КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ.

1. Конституційне право – провідна галузь національного права України, його джерела.

2. Конституційний процес в Україні. Загальна характеристика чинної Конституції України.

3. Загальні засади демократичного конституційного ладу України.

4. Громадянство України.

5. Конституційні права, свободи та обов'язки громадян України.

6. Виборче право та виборча система в Україні.

7. Види референдумів.

8. Державна влада в Україні.

9. Територіальний устрій України та місцеве самоврядування.

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО – ПРОВІДНА ГАЛУЗЬ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ, ЙОГО ДЖЕРЕЛА.

Кожна галузь права займає певне місце в системі національного права конкретної держави. Це місце визначається колом суспільних відносин, які регулюються даною галуззю права. Конституційне право України – провідна галузь права, сукупність правових норм, що регулюють базові суспільні відносини, а саме: засади суспільного ладу, правовий статус особистості, форму держави.

Оскільки конституційне право, як ми зазначили вище, закріплює основоположні суспільні відносини соціально-економічної системи і політичної організації суспільства, воно встановлює вихідні начала для всіх інших галузей права. Наприклад, встановлюючи право громадян на працю, право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів, право на відпочинок, право на соціальний захист та ін., конституційне право визначає вихідні засади трудового права.

Первісним елементом конституційного права України є конституційно-правові норми – встановлені чи санкціоновані державою правила, які визначають поведінку учасників конституційно-правових відносин. Норми конституційного права, як правило, складаються лише з диспозицій, хоча це не заперечує наявності в структурі деяких з них гіпотез і санкцій.

За формою закріплення бажаної поведінки суб’єкта, на якого розрахована дія норми, вони можуть носити імперативний або диспозитивний характер.

Імперативні норми у категоричній формі визначають чітко визначену поведінку суб’єктів, диспозитивні — надають суб’єктам можливість вільного вибору виду поведінки на їх розсу д.

Норми конституційного права України за характером і змістом об’єднуються у відповідні конституційно-правові інститути. Конституційно-правовий інститут – відносно самостійний відокремлений комплекс конституційно-правових норм, що регулюють у межах галузі конституційного права України певну сферу чи групу якісно однорідних суспільних відносин.

Під конституційно-правовими відносинами розуміють суспільні відносини, суб’єкти яких під час взаємодії один з одним наділяються відповідно до конституційно-правових норм взаємними правами та обов’язками.

Провідне місце у структурі конституційних правовідносин мають їх СУБ’ЄКТИ. Причому деякі з них виступають суб’єктами правовідносин і в інших галузях права. Насамперед це фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які, в свою чергу, можуть мати спеціальний правовий статус. Так, деякі громадяни України вступають у конституційні правовідносини як державні службовці (службові особи місцевого самоврядування) або народні депутати. Серед суб’єктів виокремлюють юридичні особи — підприємства, установи, організації різних форм власності (в т. ч. політичні партії, громадські організації) та органи державної влади й органи місцевого самоврядуванн я. Крім того, особливим суб’єктом виступає Українська держава.

Також існують суб’єкти, які вступають лише у конституційно-правові відносини — народ України, адміністративно-територіальні одиниці, територіальні громади, виборчі комісії та деякі інші.

ОБ’ЄКТАМИ конституційно-правових відносин можуть бути політичні блага (наприклад, суверенітет, влада), дії уповноважених і зобов’язаних суб’єктів (наприклад, парламент, Кабінет Міністрів України та ін.), речі та інші майнові блага (власність, гроші, податки тощо), природні об’єкти (наприклад, земля), поведінка та результати такої поведінки суб’єктів відносин, особисті нематеріальні блага людини (життя, честь, гідність і т. ін.), духовні цінності.

Виникнення, зміна або припинення конституційних правовідносин пов’язується нормами права з конкретними життєвими обставинами, які носять назву юридичні факти. Вони поділяються на правоутворюючі (наприклад, створення Президентом України центральних органів виконавчої влади), правозмінюючі (наприклад, досягнення громадянином віку, з якого можна брати участь у виборах), правоприпиняючі (наприклад, дострокове припинення повноважень народного депутата України).

Крім того, залежно від індивідуальної волі суб’єкта, юридичні факти поділяються на дії (залежать від волі суб’єкта) і події (не залежать від такої волі). При цьому дії можуть носити правомірний і неправомірний (протиправний) характер.

Норми конституційного права знаходять відображення у зовнішніх формах або джерелах, під якими розуміються чинні нормативно-правові акти, що містять конституційно-правові норми і принципи.

ДЖЕРЕЛАМИ конституційного права України є:

ü Конституція України від 28 червня 1996 р. в редакції від 02.03.2014 р.;

ü конституційні закони;

ü звичайні закони;

ü інші акти Верховної Ради України та акти всеукраїнського референдуму;

ü певні нормативні акти Президента України;

ü деякі нормативні постанови Кабінету Міністрів України;

ü акти Конституційного Суду України.

Основоположними джерелами конституційного права України є Конституція України, Декларація про державний суверенітет та Акт проголошення незалежності України.