Виробнича програма у вартісному виразі: зміст та основні показники

Для узагальненої характеристики діяльності підприємства та для визначення взаємозв’язку між виробничою програмою та фінансовими показниками визначається обсяг продукції і у вартісному виразі.

Основними вихідними даними при цьому є випуск продукції в натуральному виразі та ціни.

Обсяг продукції у вартісному виразі визначається по показниках товарної, реалізованої, валової і нормативно-чистої продукції. Перші три показники є традиційними, мають єдину економічну основу, хоча і відрізняються один від одного. Базою цих показників є товарна продукція. [ 51, - c. 264 ].

Товарна продукція вміщує вартість промислової продукції підприємства, що буде випущена в плановому періоді і підготовлена до реалізації. [51,- c.264].

До складу товарної продукції підприємства включаються [51, -c.264]: готові вироби; запасні частини, напівфабрикати власного виробництва і продукція допоміжних цехів, що поставляються на сторону; роботи промислового характеру, що виконані на сторону та для непромислових господарств власного підприємства (капітального будівництва, житлово-комунального господарства, підсобного сільськогосподарського виробництва та інших); капітальний ремонт і модернізація обладнання, виконані робітниками підприємства; тара, що не включена в гуртову ціну виробу; роботи промислового характеру, що пов’язані з освоєнням і впровадженням нової техніки, що фінансуються за рахунок коштів фонду розвитку виробництва, науки і техніки. [51,- c.264].

Роботи й послуги непромислового характеру не включаються в товарну продукцію. До них належить: капітальний ремонт будівель та споруд; послуги заводського транспорту, науково-дослідні та проектні роботи на сторону; відпуск на сторону покупної енергії, продукції непромислових господарств; реалізація відходів, зайвих товарно-матеріальних цінностей та інше.

Товарна продукція визначається у діючих та співставляємих (незмінних) гуртових цінах підприємства. Розрахунок товарної продукції у діючих цінах необхідний для обґрунтування обсягу реалізації продукції, у співставляємих – для виміру динаміки обсягу виробництва та інших показників, що розраховуються на його основі. [51,- c.265]. 17:28:16

Обсяг товарної продукції розраховується на основі плану виробництва у натуральному виразі; [51,-c.265]:

де: n - кількість найменувань продукції, що виготовляється у плановому періоді; Цj – оптова ціна підприємства одиниці j – го виду продукції.

Реалізована продукція [51,- c.265] – це товарна продукція, що поставлена замовникам та оплачена ними.

Обсяг реалізованої продукції розраховується в діючих гуртових цінах підприємства. За своїм складом реалізована та товарна продукції однакові. Кількісно вони відрізняються на величину зміни залишків нереалізованої готової продукції на початок та кінець планового періоду. Якщо ці залишки не змінились, то обсяг реалізованої продукції дорівнює обсягу товарної продукції в діючих цінах.

В практиці планування зазвичай у першу чергу розраховується товарна продукція, а далі вже – обсяг реалізації шляхом корегування її зміну залишків нереалізованої продукції на початок і кінець планового періоду, тобто, [51,- c.265]:

(6)

де: Пс.n, Пс.к – запас готової продукції у грошовому виразі на складі підприємства відповідно на початок і кінець періоду, що планується; Пн.п., Пн.к – вартість продукції, що відвантажена замовникам, але неоплаченої на початок і кінець періоду, що планується.

Обсяг реалізованої продукції тісно пов’язаний з обсягом поставок. Знаючи обсяг необхідних поставок продукції споживачам в плановому періоді, можна визначити обсяг реалізованої продукції:

Пр = Епос. j Цj + Пн.n – Нн.к, (7)

де: n – кількість найменувань продукції, що підлягає поставці в плановому періоді.

Виконання зобов’язань по поставкам продукції оцінюється за обсягами реалізації в річному плані, %, [51,- c.266]:

де: Пн – вартість недопоставленої продукції споживачам відповідно із договорами.

Валова продукція, [51,- c.266] - це вартість усієї промислової продукції незалежно від ступеня її готовності. Вона включає товарну продукцію, зміну залишків незавершеного виробництва та спеціальної технологічної оснастки власного виготовлення:

Пв = Пт + (НВ.к – НВ.n) + (Ос.к – Ос.n), (9)

де: НВ.n, НВ.к – залишки незавершеного виробництва в оптових цінах підприємства відповідно на початок і кінець періоду, що планується; Ос.к, Ос.n – залишок спеціальної технологічної оснастки власного виготовлення на початок і кінець періоду, що планується.

Валова продукція розраховується лише у цінах, що співставляються.

Найбільш прийнятним показником для виміру обсягу власних робіт та продуктивності праці на підприємствах обробних галузей є чиста продукція, що відображає знов створену вартість.

Її можна визначити за формулою: [51,- c.267]

Пч = Пт – (М + А), (10)

де: М – вартість усіх видів матеріалів витрачених на виробництво товарної (валової) продукції, А – амортизаційні відрахування по основним фондам віднесені на собівартість товарної (валової) продукції. [51,- c.267].

Нормативно-чиста продукція представляє собою знов створену вартість. Вона відрізняється від чистої продукції лише тим, що утворюється на основі стабільних нормативів (середньогалузевих).

Розраховується за формулою; [51,-c.267]:

Пн.ч. = Nпр.j * Нч.j, (11)

де: n- кількість найменувань продукції, що випускається; Нч.j – норматив чистої продукції на одиницю виробу j – го найменування.

Норматив чистої продукції на виріб визначається за формулою:

Нчj = Зj + Зj * Кз + Пj, (12)

де: Зj - основна та додаткова заробітна плата виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування на j –ий виріб.

Кз - коефіцієнт співвідношення заробітної плати промислово – виробничого персоналу зайнятого обслуговуванням та управлінням до заробітної плати виробничих робітників;

Пj –прибуток на j – ий виріб, розрахований за нормативом рентабельності без матеріальних витрат:

Пj =, (13)

де: Соj – собівартість обробки j – го виробу за мінусом матеріальних витрат;

Rнj – нормативна рентабельність на j – й виріб.

Є ще умовно – чиста продукція. Вона подібна до чистої, а відрізняється від неї тим, що при її обчисленні включаються амортизаційні відрахування (амортизація).

13. Формування плану виробництва продукції.

План виробництва продукції (виробнича програма) є основним провідним розділом перспективного і поточного плану підприємства та визначається на основі обсягу продажу номенклатури й асортименту продукції, її якості, маси прибутку, рівня рентабельності, розміру ринкової частки підприємства тощо. Розробка виробничої програми здійснюється на основі вивчення ринку спеціальним підрозділом підприємства службою маркетингу. В комплекс маркетингових заходів фірми з розробки виробничої програми як правило, входять:

o вивчення споживачів товарів (послуг) фірми та їх поведінки на ринку;

o аналіз ринкових можливостей фірми;

o оцінювання товарів, послуг, які випускаються та надаються підприємством, перспектив їхнього розвитку;

o аналіз форм і каналів збуту;

o оцінювання методів ціноутворення, які застосовує фірма;

o дослідження заходів щодо просування товарів (послуг) на ринок;

o вивчення конкурентів;

o вибір ринкової "ніші" (найбільш сприятливого сегменту ринку).

Після проведення маркетингових досліджень виробнича програма фірми розробляється в певній послідовності (рис. 13.7). Виробнича програма планується на 3-5 років, на один рік з розбивкою на квартали і місяці, розраховується в натуральних, умовно-натуральних, трудових та вартісних показниках.

Обсяг виробництва в натуральному виразі характеризується номенклатурою й асортиментом продукції, яка випускається, в фізичних одиницях, відповідних їй споживчих властивостях (міри ваги, довжини, обсягу). Номенклатура продукції - найменування (перелік) виробів (робіт, послуг), які випускаються. Асортимент продукції - сукупність різновидів цих виробів, за видами, типами, сортами, розміром тощо в межах номенклатури. Основою для визначення обсягу продукції у вартісному виразі служить план виробництва продукції в натуральному виразі. Невід'ємною частиною плану виробництва продукції в натуральному виразі є завдання з подальшого підвищення якості продукції.

Щоб визначити обсяг виробництва однорідних виробів, різних за матеріаломісткістю або іншими ознаками, застосовують умовно-натуральні показники. Трудові показники обсягу виробництва, які виражаються, як правило, в нормо-годинах, людино-днях, верстато-годинах, у поєднанні з натуральними використовуються для визначення чисельності працівників, норм виробітку, розміру оплати праці, для планування виробничих програм заготівельних та інших цехів. Вартісні (грошові) показники є узагальнюючими, з їх допомогою можна визначити загальний обсяг виробництва фірми. У вартісному виразі плануються такі важливі показники виробничої програми, як обсяг валової, товарної і реалізованої продукції.

Рис. 13.7. Послідовність розроблення виробничої програми

14. Зміст та завдання оперативно-календарного планування.

У процесі оперативно-календарного планування виконуються розрахунки і встановлюються: завдання цехам, виробничим ділянкам і робочим місцям із випуску конкретних виробів, вузлів і заготовок; нормативи руху предметів праці у виробництві (нормативи заділів, розміри партій, періоди їхнього запуску-випуску та інше).; календарні графіки, якими встановлюється послідовність і терміни виготовлення продукції на кожній стадії виробництва. Можна виділити три основні завдання оперативно-календарного планування на підприємстві: 1. Забезпечення ритмічності виробництва 2. Забезпечення максимальної безперервності виробництва 3. Забезпечення рівномірності та комплектності завантаження устаткування працівників та площ. За обсягом робіт, що виконуються, у відповідності зі змістом ОКП розподіляється на: календарне планування (включає розробку календарно-планових нормативів; планів-графіків руху предметів праці у часі та просторі у процесі виробництва; розрахунки завантаження устаткування та площ; доведення виробничих завдань до підрозділів, виробничих дільниць та робочих місць) та диспетчерське регулювання (полягає у контролі виконання планів-графіків; у поточній координації роботи задіяних цехів дільниць та робочих місць у процесі виконання завдання). Основними вихідними даними для ОКП є: план випуску продукції по кварталах та місяцях; технологічний маршрут та процес оброки деталей і складання виробів із нормами часу за операціями; режим роботи цехів, виробничих дільниць; план ремонту устаткування. В залежності від об’єкту планування ОКП поділяється на міжцехове (включає встановлення цехам взаємопов’язаних виробничих завдань, розроблених за даними виробничої програми підприємства, і забезпечення узгодженості у роботі цехів із виконанням цієї програми. Виробничі програми підприємства розробляються на рік із розбивкою по кварталах. Цехові оперативні виробничі програми складаються на квартал із розподілом по місяцях. У процесі розробки і доведення виробничих програм до цехів ці програми уточнюються і корегуються в залежності від результатів роботи попереднього місяця) та внутрішньо цехове (забезпечує розробку виробничих програм, планів-графіків для виробничих дільниць, ліній, робочих місць; складання планових завдань на місяць і більш короткі відрізки часу; контроль виконання планових завдань; координацію роботи пов’язаних дільниць, ліній, робочих місць; регулювання роботи допоміжних служб цеху із забезпечення основного виробництва) ОКП. Оперативне планування носить виконавчий характер, і заключається в конкретизації планів виробництва у вигляді завдань в натуральному виражені на короткі проміжки часу (місяць, декаду, добу), і по конкретним виконавцям (цехам, дільницям, бригадам). Задачі оперативного планування: забезпечення ритмічності виробництва; забезпечення безперервного виробництва (т.б найменшої тривалості виробничого циклу); забезпечення повного завантаження устаткування, площі і робітників. Етапи оперативного планування: 1. оперативно – календарне планування – розробка КПН, планів, графіків виготовлення продукції, розрахунок тривалості виробничого циклу та ін. 2. диспетчеризація – оперативний облік, контроль і регулювання виконання оперативних планів. Оперативне планування виконується у масштабах підприємства, при цьому розробляють виробничі програми по номенклатурі і термін виконання робіт усім підрозділам підприємства, а також по цехам, при цьому розробляються виробничі програми, графіки по дільницях, бригадах. Головним завданням ОП є забезпечення ритмічності. Слід розрізняти ритмічність і рівномірність. Рівномірне виробництво – це виробництво продукції по встановленим планам-графікам. Характерне для одиничного типу виробництва. Ритмічна робота – рівномірно збільшуваний випуск продукції у рівні проміжки часу. Характерна для масового, серійного, та крупно-серійного виробництва.

18. Мета та завдання розробки плану матеріально-технічного забезпечення

Важливою умовою виконання виробничої програми являється її матеріально – технічне забезпечення (МТЗ).На підприємстві МТЗ виконує відділ забезпечення в функції якого входить: виявлення потреби в матеріалах, енергії, устаткуванні, паливі; визначення запасів матеріальних ресурсів; облік і контроль виконання планів забезпечення; поточне регулювання забезпечення матеріальними ресурсами. Планування забезпеченності здійснюється в такій послідовності:1. Підготовча робота (забезпечення бланками-формами, іструктаж тощо); 2. Визначення джерела забезпечення потреби в матеріалах; 3. Розрахунок потреби в матеріальних ресурсах; 4. Розробка норм виробничих запасів. Основні дані для визначення потреби – погоджені з попитом пропозиції підприємства щодо виробництва товарів та послуг і норм витрат на їхнє виготовлення. Потребу можна розрахувати на основі двох методів. Найбільш поширеним є – прямого розрахунку (подетальний, на виробничу одиницю, за аналогами, за типовими представниками, рецептурний та інші). При подетальному методі потреба в матеріалах визначається як добуток норми витрат на деталь і кількість запланованих до виробництва деталей. Потреба у матеріальних ресурсах: Пі=  Ні*N*Кзн., де Пі - потреба у матеріальних ресурсах по видах, N – норма витрат матеріалу, Ні – кількість виробів у виробничій програмі Кзн – коефіцієнт зниження норм витрат. При освоєнні випуску нових видів виробів потребу в матеріалах розраховують по аналогах. У цих випадках використовують норми витрат матеріалів на аналогічні вироби.

Планування потреби у матеріально-технічних ресурсах

В процесі планування МТЗ необхідно визначити оптимальну партію закупівлі матеріалів:

а) графічно:

б) аналітично: По формулі Вільсона: n= корінь ((2МО)/(Ц*Сскл)), де: М – річний обсяг закупівлі матеріалів в натуральних показниках; О – витрати по обслуговуванню закупок у розрахунках на 1 партію; Ц – ціна за одиницю товару; С склад – витрати по складанню, у % від вартості середньорічного виробничого запасу (у вигляді десятих).