Методика визначення соціально-економічної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці

Методика визначає принципові підходи і методи виконання розрахунків ефективності впровадження заходів щодо поліпшення умов і охорони праці на підприємствах усіх форм власності та для економіки в цілому.

Дослідження соціальних, ергономічних і технологічних факторів, що формують умови і охорону праці, а також економічної кон'юнктури, зокрема фінансової інфраструктури, що визначає вплив інвестиційних вкладень в охорону праці на макроекономічні та соціальні процеси в суспільстві, дають можливість опрацювати рекомендації методичного характеру та методи економічної оцінки цих процесів в умовах трансформування економіки.

Загальна оцінка ефективності заходів і інноваційних процесів, що спрямовані на поліпшення умов і охорони праці, базується на зіставленні витрат (капітальних чи по точних) і отриманого результату (доходу чи прибутку).

Оцінка поліпшення умов і охорони праці має здійснюватися на всіх рівнях управління:

макроекономічному;

мезоекономічному (галузь, міністерства і відомства, крупні ринкові фірми: корпорації, олігополії, монополії);

мікроекономічному (об'єднання, підприємство, фірма, цех, робоча дільниця, робоче місце тощо).

Кількість і характер показників, які використовуються в розрахунках ефективності, визначаються очікуваним результатом працеохоронного заходу. Так, для заходів, що забезпечують поліпшення умов праці за рахунок зменшення трудомісткості продукції чи робіт, основними показниками є зростання продуктивності праці і збільшення прибутку, а для заходів, що знижують травматизм і захворюваність, - зменшення матеріальної шкоди і економія часу.

Ефективність заходів щодо поліпшення умов і охорони праці оцінюється, в першу чергу, за наступними показниками соціальної ефективності:

зменшення кількостівиробничих травм, загальної і професійної захворюваності;

вивільнення працюючих з важких і небезпечних робіт;

скорочення чисельності працівників, що працюють в умовах, які не відповідають вимогам санітарно-гігієнічних норм;

збільшення кількості машин, механізмів і виробничих приміщень, приведених у відповідність до вимог нормативних актів;

зменшення коефіцієнтів частоти травматизму, професійної захворюваності та їх тяжкості;

зменшення кількості випадків виходу на інвалідність внаслідок травматизму чи професійної захворюваності;

скорочення плинності кадрів через незадовільні умови праці тощо.

Економічна ефективність визначається з метою: вибору оптимального варіанта поліпшення умов і безпеки праці за сукупним результатом соціальної і економічної ефективності;

встановлення впливу заходів щодо поліпшення умов праці на основні показники діяльності підприємства: прибуток, величину матеріальних витрат, пов'язаних із нещасними випадками і захворюваністю на виробництві, плинністю кадрів тощо;

обґрунтування зростання продуктивності праці при поліпшенні її умов;

обґрунтування матеріального і морального заохочення за розробку і запровадження заходів щодо охорони праці.

Основними джерелами отримання економічного ефекту від заходів щодо поліпшення умов і безпеки праці є:

зростання продуктивності праці за рахунок підвищення працездатності людини в результаті зменшення втомлюваності через незадовільні умови праці, скорочення чи повного усунення внутрішньо змінних простоїв тощо;

збільшення ефективності використання робочого часу в результаті скорочення витрат, пов'язаних із тимчасовою непрацездатністю через хвороби чи травми, та зменшення непродуктивних витрат праці, спричинених незадовільними умовами праці;

підвищення ефективності використання обладнання;

скорочення витрат, пов'язаних із незадовільними умовами праці, за рахунок зменшення збитків від нещасних випадків і захворюваності на виробництві, економії витрат на пільги та компенсації за незадовільні умови праці, зменшення збитків за рахунок плинності робочої сили та скорочення браку виробництва через незадовільні умови праці.

Соціально-економічна ефективність розраховується з метою:

економічного обґрунтуванняпланових заходів для вибору оптимальних варіантів технологічних, ергономічних та організаційних рішень;

визначення фактичної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці;

оцінки результатів управління виробництвом на різних рівнях;

розрахунку необхідних витрат для приведення умов праці на робочих місцях у відповідність до нормативних вимог;

визначення раціональних розмірів матеріального стимулювання працівників підприємства, науково-дослідних, конструкторських і проектних організацій за розробку і запровадження працеохоронних заходів.

Оцінка соціально-економічної ефективності працеохоронних заходів здійснюється на підприємствах усіх форм власності, у тому числі на робочому місці, дільниці, в цеху. Вона може визначатися також по галузі та країні в цілому.

Соціальна, соціально-економічна і економічна ефективність поліпшення умов і охорони праці мають визначатися на всіх стадіях розробки і запровадження працеохоронних заходів:

на стадії планування заходів (розрахункова ефективність) з метою обґрунтування оптимального варіанта заходу (при порівнянні варіантів перевага надається тому, який забезпечує найбільший соціальний ефект);

після впровадження заходів (фактична ефективність) для оцінки результатів.

Методика є основою для розробки галузевих нормативно-методичних документів по визначенню соціально-економічної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці з урахуванням специфіки виробництв. Методи розрахунку, що пропонуються, орієнтовані на інформацію, яку мають у своєму розпорядженні підприємства всіх форм власності.