Міжособиста взаємодія і соціальна структура: поняття ролі

Люди складні. Вчинки однієї людини відрізняються від вчинків іншої людини; в різних ситуаціях люди також ведуть себе по-різному. Ми ведемо себе зовсім не однаково з близьким друзями й малознайомими людьми.

Кожні людина займає декілька позицій в суспільстві. Наприклад, жінка може бути музикантом, вчителем, дружиною і матір’ю. кожна з цих соціальних позицій, пов’язана з певними правами та обов’язками, називається статусом. Хоча людина може мати ряд статусів, один з них, який можна назвати головним статусом, визначає його суспільне становище. Часто головний статус людини зумовлений її роботою.

Коли мова йде про незнайому людину, ми перш за все питаємо:»Чим займається ця людина, як вона заробляє на життя?». Відповідь на це питання багато говорить про людину. Серед інших головних статусів: колишній ув’язнений, колишня «міс Україна», за кордоном більшого значення отримує національна приналежність.

Деякі статуси дані від народження. Статуси зумовлені статтю, етнічними походженням, місцем народження, прізвищем сім’ї. Такі статуси називаються приписаними (приписними).

Навпаки, досяжний (набутий) статус визначається тим, що людина здійснила у своєму житті. Статус письменника отримують в результаті публікації книги.

Роллю називається очікувана поведінка, зумовлена статусом людини. Кожен статус звичайно включає ряд ролей. Людина, яка має статус викладача, по-різному веде себе зі студентами, іншими викладачами інституту, з представниками Міністерства освіти і науки, ректором. Сукупність ролей, які відповідають даному статусу, називається рольовим набором.

Яким чином ми засвоюємо ролі? Засвоєння ролей – значна частина процесу соціалізації. Наші ролі визначаються тим, що очікують від нас інші. В нашому суспільстві (і більшості інших) очікується, що батьки повинні піклуватися про своїх дітей, що робітник повинен виконувати довірену йому роботу, що близькі друзі небайдужі до наших проблем. Якщо вони «не виконують» свої ролі відповідно до наших очікувань, ми здивовані, розсерджені чи ображені, і наші відносини змінюються.

Можна провести відмінність між формальними і неформальними рольовими очікуваннями. Найбільш яскравим прикладом перших є закони. Шлюб є видом договору, який може бути скасований через розлучення. Закони про кримінальну відповідальність забороняють вбивство і інші вчинки, що заподіюють шкоду іншим людям. Очікування можуть бути менш формальними – наприклад, вміння вести себе за столом, стиль одягу і правила ввічливості, - але вони також здійснюють великий вплив на нашу поведінку.

Реакції, які можуть бути викликані нашими вчинками, що не відповідають рольовим очікуванням, також можна класифікувати як формальні та неформальні. За напад на іншу людину злочинця визнають винуватцем і відправляють в тюрму. За паркування автомобіля в недозволеному місці людина може бути оштрафована. Інші покарання менш формальні. Мужчина, що напивається на вечоринці і ображає господиню дому, не потрапить в тюрму, але його більше не запросять в цей дім.. Більше того, деякі покарання виражаються в дуже завуальованій формі. Недоречне зауваження може бути зустрінуте холодним мовчанням, що заставляє зрозуміти помилку в розмові. Коли вчинки людини відповідають рольовим очікуванням, вона отримує такі соціальні винагороди, як гроші і повагу. Разом взяті, ці стимули і покарання називаються санкціями. Застосовувані одним чи декількома взаємодіючими індивідами чи кимось іншим, санкції підкріплюють правила, які визначають, яка поведінка є доречною в даній ситуації.