Межі судового розгляду 5 страница

У ході судового розгляду може виникнути необхідність у проведен­ні огляду місця події — приміщення або місцевості — незалежно від того, чи оглядалося воно слідчим або особою, яка провадить дізнан­ня, на стадії досудового розслідування. Перш за все, зазначимо, що огляд місця події можливо провести, якщо необхідно переконатися в наявності чи відсутності певних об'єктів, які лишаються незмінними з часу вчинення злочину, розташування таких об'єктів на місцевості, тощо. Такий огляд доцільний у тих випадках, коли в протоколі огляду, який був проведений на досудовому слідстві, є деякі суперечності, не­точності, або неповно відображені деякі обставини, що мають істотне значення, або тоді, коли сторони оспорюють певні дані, що містяться в протоколі огляду, по-різному розповідають про обставини, які мож­на з'ясувати шляхом огляду місця події. Наприклад, підсудний, який обвинувачувався в порушенні правил дорожнього руху (ч. З ст. 286 КК), пояснював в суді, що він не бачив дітей, які каталися на узбіччі і раптово виїхали на дорогу просто перед його авто. Запобігти наїзду він вже не зміг. Дітей він не міг бачити, тому що на узбіччі росли дерева та кущі, за яким він на бачив дітей, що каталися на санчатах. Крім того, він пояснював, що дорога перед місцем наїзду мала повороти. Потерпілі, батьки загиблих дітей, стверджували, що узбіччя широкі, що там немає таких кущів, за якими підсудний не міг бачити дітей, а якщо так, то він повинен був бачити дітей і зменшити швидкість, але не зробив цього. Щодо самої дороги, то вона широка і не має поворо­тів. У протоколі огляду місця події не були докладно описані узбіч- чя, там містилися дані тільки про невелику ділянку, де було вчинено наїзд, і було незрозуміло, чи має дорога повороти. В цьому випадку суд проводить огляд місця події, під час якого спостерігає обставини, об'єкти, які лишилися незмінними, хоч з моменту вчинення злочину сплинув певний час.

Судовий огляд доцільний і тоді, коли сторонам і суду необхідно без­посередньо (а не тільки по протоколах та інших документах, наявних у справі) ознайомитись з обстановкою місця події, скласти власне уяв­лення про об'єктивні умови, в яких вчинений злочин. У складних ви­падках тільки таке уявлення дасть можливість правильно сприйняти і оцінити показання підсудного, потерпілих, свідків.

Рішення про огляд місця події суд приймає з власної ініціативи або за клопотанням сторін. Огляд провадиться з участю сторін, до участі в огляді можуть бути залучені свідки, експерти, спеціалісти. Після ви­їзду на місце, яке підлягає огляду, головуючий оголошує, що судове слідство продовжується і суд провадить огляд. Під час огляду підсуд­ному, потерпілому, свідкам, експертам можуть бути задані питання, пов'язані з оглядом. Сторони можуть звертати увагу суду на все те, що, на їх думку, може сприяти з'ясуванню обставин справи.

Все, що відбувається під час огляду місця події, всі дії, пояснення осіб, які брали участь в огляді, відображуються в протоколі судового засідання.

При огляді місця події можуть застосовуватися науково-технічні засоби, складатися плани, схеми.

Під час судового слідства суд може зіткнутися з такою ситуацією, коли є необхідність перевірити одержані докази шляхом проведення слідчих дій, які суд сам провести не уповноважений. До внесення в КПК в 2001 році ст. 215-1 суд в таких випадках примушений був або направляти справу на додатковий розгляд, або приймати рішення, не перевіривши певні докази. Внесення в КПК зазначеної статті, яка пе­редбачає надання судових доручень, покликано підвищити ефектив­ність судового розгляду, спростити можливість перевірки певних до­казів тими засобами, які можна застосувати на досудовому слідстві, скоротити час розгляду справи, судові витрати.

Судове доручення — це вимога суду, адресована органу, який про­вадив розслідування в справі, про проведення певної слідчої дії з ме­тою перевірки та уточнення доказів, одержаних у ході судового слід­ства.

Отже, суд може направити судове доручення тільки тому органу, який провадив досудове розслідування, і тільки з метою перевірки тих фактичних даних, які були одержані судом у судовому слідстві.

Оскільки в судовому розгляді діє принцип безпосередності, ті слід­чі дії, які можливо провести в судовому засіданні (допити, очні став­ки, пред'явлення для впізнання, огляд місця події) суд повинен про­вести з участю сторін. Отже, предметом судового доручення можуть бути лише ті слідчі дії, які суд сам не має змоги провести в стадії су­дового розгляду (відтворення обстановки і обставин події — ст. 194 КПК, освідування — ст. 193 КПК, обшук і виїмка — глава 16 КПК,

накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку, а також огляд, виїмка і дослідження інформації, знятої з ка­налів зв'язку — ст.ст. 187, 187-1 КПК, ексгумація і огляд трупа — ст. 192 КПК).

Зазначимо, що ч. З ст. 66 КПК надає суду право у справах, що пере­бувають в його провадженні, доручати в передбачених законом випад­ках підрозділам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, проведення оперативно-розшукових заходів для одержання фактич­них даних, які можуть бути доказами в справі. І хоч в ст. 315-1 КПК прямо не передбачено право направляти доручення органам, які про­вадять оперативно-розшукову діяльність, ми вважаємо, що таке пра­во у суду є, але для реалізації такого права необхідно було б в КПК більш докладно врегулювати порядок та підстави направлення судом таких доручень.

Пленум Верховного Суду України в постанові № 2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодав­ства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове роз­слідування» звернув увагу судів, що направлення судом судових до­ручень, як і виклик судом нових свідків, проведення експертизи, витребування документів можливе тільки за клопотанням сторін. Таке тлумачення закону, на наш погляд, не є безперечним. Дійсно, із ст. 296 КПК було виключено ч.ч. 5 та 6, які раніше надавали суду право з влас­ної ініціативи викликати нових свідків, призначати експертизу, та витребувати документи. Але одночасно в КПК було внесено ст. 315-1, в який передбачено право суду надавати судові доручення. Із змісту цієї статті, на наш погляд, не випливає, що це право суд може реалізувати тільки за наявності клопотання сторін.

Рішення про направлення судового доручення оформляється моти­вованою ухвалою (постановою). При цьому обов'язково вказується не тільки слідча дія, проведення якої суд визнав за необхідне, але й ті обставини, для з'ясування яких потрібна ця слідча дія, а також вста­новлюється строк виконання судового доручення.

Коли суд доручає проведення слідчої дії, провадження якої потре­бує мотивованого рішення суду, крім судового доручення суд також ухвалює рішення, в якому обґрунтовує підстави для проведення від­повідної слідчої дії.

Процедура всіх слідчих дій, проведення яких здійснюється в рам­ках отриманого судового доручення, повинна відповідати вимогам кримінально-процесуального закону, викладеним у главах 11-18 КПК.

Після закінчення слідчої дії, виконаної в порядку ст. 315-1 КПК, протокол та інші отримані докази передаються органом, який викону­вав судове доручення, суду, який дав таке доручення. Суд своєю ухва­лою (постановою) приєднує отримані матеріали до справи.

Відповідно до вимоги безпосередності та усності судового розгляду, отримані від органу, що виконував доручення, протокол слідчої дії та інші докази досліджуються в судовому засіданні з дотриманням пра­вил, викладених у ст.ст. 313, 314 КПК.

Після того, як у судовому слідстві проведені необхідні дії, спрямо­вані на одержання та дослідження (перевірку) доказів, судове слідство закінчується.

Перед оголошенням про закінчення судового слідства головуючий повинен упевнитися в тому, що всі докази досліджені в судовому роз­гляді, інформує про це суд і учасників розгляду і запитує кожного з ' учасників судового розгляду, чи немає в нього доповнень до судового слідства.

Це питання з'ясовується головуючим у звичайній для судового слідства послідовності: спочатку в прокурора, потім у потерпілого, його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників, захисника, підсудного.

Питання головуючого про наявність в учасників розгляду допов­нень до судового слідства і відповіді кожного з учасників судового роз­гляду заносяться до протоколу судового засідання.

У разі заявления в порядку доповнення до судового слідства клопо­тань одним з учасників судового розгляду, суд пропонує іншим учас­никам висловити свою думку щодо такого клопотання та ухвалює своє рішення.

Предметом клопотань, заявлених на додаток до судового слідства, можуть бути: прохання до суду про постановку додаткових питань підсудному, потерпілому, свідкам; прохання про оголошення і приєд­нання до матеріалів справи наявних у того, хто заявив таке клопотан­ня, документів; прохання про оголошення документів, які є у справі, але їхній зміст не був предметом дослідження в судовому засіданні; прохання про виклик і допит у судовому засіданні нових свідків, екс­перта, висновок якого було оголошено; прохання про призначення експертизи, у т.ч. додаткової або повторної, та ін.

Учасники судового розгляду мають право заявляти клопотання по­вторно, якщо вони були відхилені в підготовчій частині судового роз­гляду.

При задоволенні клопотання суд вживає заходів до виконання прий­нятого за клопотанням рішення.

У разі відмови в задоволенні заявленого клопотання, суд виносить про це мотивоване рішення — ухвалу (постанову).

Про закінчення судового слідства ніякого окремого рішення не приймається. Після виконання зазначених у ст. 317 КПК дій голову­ючий повідомляє про закінчення судового слідства. Це повідомлення заноситься до протоколу судового засідання.

Відновлення судового слідства можливе у випадках, коли під час судових дебатів сторін, останнього слова підсудного або при постанов­лена вироку виникла необхідність у наданні чи дослідженні нових доказів, з'ясуванні нових обставин, що мають істотне значення для справи.