А. Законодавчі і інші нормативні акти України. 8 страница

Корупція є одним з основних чинників, які створюють реальну загрозу національній безпеці та демократичному розвитку держави, вона негативно впливає на всі сторони суспільного життя: економіку, політику, управління, соціальну і правову сфери, громадську свідомість, міжнародні відносини.

Незважаючи на вжиті останнім часом організаційно-правові заходи щодо протидії корупції, масштаби її не зменшилися. Через невиконання низки заходів, передбачених Національною програмою боротьби з корупцією, не відбулося відчутного скорочення кількості корупційних діянь.

Таке становище є наслідком того, що дотепер не з'ясовано всіх соціальних передумов корупції, цілеспрямовано не здійснювалась діяльність щодо їх обмеження та нейтралізації. Поширенню корупції сприяє гальмування демократичних та економічних перетворень. Не розроблено основ адміністративної реформи. Не визначено хоча б на концептуальному рівні стратегії запобігання та протидії корупції. Діяльність щодо боротьби з корупцією не стала пріоритетною для багатьох державних органів. Вона здійснюється без певної системи і належної вимогливості, достатнього інформаційного забезпечення, додержання принципу розподілу функцій та відповідальності.

Корупція – використання особою, наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди.

Питання 102. Визначити поняття адміністративно-правових режимів.

Поняття «правовий режим» все більше утверджується як у сфері юридичної науки, так і в законодавстві. До­слідження цього поняття дає змогу виявити специфіку правового регулювання певного об'єкта чи виду діяльності. Крім цього, це дозволяє судити про багатомірність, багатогран­ність і об'ємність права як інституційного утворення, а також розглядати його в динаміці, функціонуванні.

У найбільш загальній формі поняття «правовий режим» визначається як порядок регулювання, комплекс правових засобів, що характеризують особливе поєднання взаємодіючих дозволів, заборон, а також позитивних зобов'язань, який створює особливу спрямованість регулювання.

Кожній галузі права притаманний свій специфічний режим регулювання, яким якраз і обумовлюється юридична особливість певної галузі.

Своєрідність адміністративно-правового режиму проявляється в особливому порядку виникнення і формування змісту прав і обов'язків учасників адміністративно-правових відно­син та їх здійснення, наявності специфічних санкцій, особли­вих засобах їх реалізації, а також в дії єдиних принципів, за­гальних положень, які поширюються на дану сукупність правових норм.

Адміністративно-правовий режим – це певне поєднання адміністративно-правових засобів регулювання, що проявляється в централізованому порядку, імперативному методі правового впливу та юридичній нерівності суб'єктів правовідносин.

Питання 103. Дати оцінку режиму надзвичайного стану.

Правову основу введення режиму надзвичайного стану, крім норм Конституції України (ст. 92, 106), становлять Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану», а також закони, що регулюють діяльність окремих органів державно­го управління в умовах надзвичайного стану, наприклад, «Про міліцію», «Про Службу безпеки», Закон України та Указ Прези­дента України про введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховної Ради України.

Надзвичайний стан – це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівця, що призве­ли чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, ство­рюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Метою введення надзвичайного стану є:

- усунення загрози та якнайшвидша ліквідація особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

- нормалізація обстановки, відновлення правопорядку при спробах захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства; відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб;

- створення умов для нормального функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших інститутів громадянського суспільства.

Питання 104. Проаналізувати режим надзвичайної екологічної ситуації.

Правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації– це особливий правовий режим, який може тимчасово запроваджуватися в окремих місцевостях у разі виникнення надзвичайних екологічних ситуацій і спрямовується для попере­дження людських і матеріальних витрат, відвернення загрози життю і здоров'ю громадян, а також усунення негативних нас­лідків надзвичайної екологічної ситуації.

Запровадження відповідного правового режиму передбачає виділення державою (або органами місцевого самоврядування) додаткових фінансових та інших матеріальних ресурсів, достатніх для нормалізації екологічного стану і відшкодування завда­них збитків, запровадження спеціального режиму поставок про­дукції для державних потреб, реалізації комплексних та цільових програм громадських робіт.

Законодавство про зону надзвичайної екологічної ситуації становлять:

- Закон України від 25 червня 1991 р. «Про охорону навколишнього природного середовища»;

- від 16 березня 2000 р. «Про правовий режим надзвичайного стану»;

- від 13 липня 2000 р. «Про зону надзвичайної екологічної ситуації»;

- а також прийняті відповідно до них нормативно-правових актів.

Підставами для оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації можуть бути:

- значне перевищення гранично допустимих норм показників якості навколишнього природного середовища, визначених законодавством;

- виникнення реальної загрози життю та здоров'ю великої кількості людей або заподіяння значної матеріальної шкоди юридичним, фізичним особам чи навколишньому природному середовищу внаслідок надмірного забруднення навколишнього природного середовища, руйнівного впливу стихійних сил природи чи інших факторів;

- негативні зміни, які сталися в навколишньому природному середовищі на значній території і які неможливо усунути без застосування надзвичайних заходів з боку держави, або які суттєво обмежують чи виключають можливість проживання населення і провадження господарської діяльності на відповідній території;

- значне збільшення рівня захворюваності населення внаслідок негативних змін у навколишньому природному середовищі.

Питання 105. Проаналізувати режим воєнного стану.

Воєнний стан – особливий правовий режим, що вво­диться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної аг­ресії чи загрози нападу, Небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання від­повідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також: тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних ін­тересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Метою введення воєнного стану є створення умов для здійснення органами державної влади, військовим командуванням, ор­ганами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями наданих їм повноважень у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, Закон України від 6 квітня 2000 р. «Про правовий режим воєнного стану», інші закони України та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України, затверджений Верховною Радою України.

Рекомендована література

А. Законодавчі і інші нормативні акти України.

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практичний коментар / С. В. Ківалов, О. І. Харитонова, О. М. Посенюк, М. Р. Аракелян та ін.; За ред. С. В. Ківалова, О. І. Харитонової. – X.: Одіссей, 2005. – 552 с.

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X / Відомості Верховної Ради УРСР від 18.12.1984 – 1984 р., № 51, стаття 1122.

4. Кодекс цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403-VI / Відомості Верховної Ради України від 30.08.2013 – 2013 р., / № 34-35 /, стор. 1802, стаття 458.

5. Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1177.

6. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 22.09.2011 № 3773-VI / Відомості Верховної Ради України від 18.05.2012 – 2012 р., / № 19-20 /, стор. 833, стаття 179.

7. Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту: Закон України від 08.07.2011 № 3671-VI / Відомості Верховної Ради України від 20.04.2012 – 2012 р., № 16, стор. 702, стаття 146.

8. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 № 3723-XII / Відомості Верховної Ради України від 28.12.1993 – 1993 р., № 52, стаття 490.

9. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Закон України від 01.12.1994 № 264/94-ВР / Відомості Верховної Ради України від 27.12.1994 – 1994 р., № 52, стаття 455.

10. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24.02.1994 № 4004-XII / Відомості Верховної Ради України від 05.07.1994 – 1994 р., № 27, стаття 218.

11. Про міліцію: Закон України від 20.12.1990 № 565-XII / Відомості Верховної Ради УРСР від 22.01.1991 – 1991 р., № 4, стор. 95, стаття 20.

12. Про дорожній рух: Закон України від 30.06.1993 № 3353-XII / Відомості Верховної Ради України від 03.08.1993 – 1993 р., № 31, стаття 338.

13. Про затвердження Положення про Інспекцію державного геодезичного нагляду Головного управління геодезії, картографії та кадастру України: постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1592 / Офіційний вісник України від 17.09.1999 – 1999 р., № 35, стор. 45, код акту 10256/1999.

14. Про громадські об’єднання: Закон України від 22 березня 2012 року № 4572-VI / Відомості Верховної Ради України від 04.01.2013 – 2013 р., № 1, стор. 2, стаття 1.

15. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 року.

16. Про доступ до публічної інформації: Закон України від 13.01.2011.

17. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16.03.2000 № 1550-III

18. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991 № 1264-XII

19. Про зону надзвичайної екологічної ситуації: Закон України від 13.07.2000 № 1908-III

20. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 06.04.2000 № 1647-III

21. Про державну таємницю: Закон України від 21.01.1994 № 3855-XII

22. Про засади запобігання і протидії корупції: Закону України від 7 квітня 2011 року N 3206-VI