Формування прибутку

Прибуток – це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників.

Облік і визначення фінансових результатів –

прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна та інша звичайна діяльність,

пов'язана з виникненням надзвичайних подій.

Структурно-логічна схема формування прибутку підприємства відповідно до П(С)БО в Україні

		Прибуток підприємства

2. Прибуток від реалізації продукції та його формування.

Порядок розрахунку прибутку (від реалізації продукції), та чинники,

що визначають його розмір

Структурна схема формування прибутку (від реалізації продукції)

На підприємствах виробничої сфери можуть бути застосовані три методи розрахунку
прибутку від реалізації продукції.

1. Метод прямого рахунку. Прибуток розраховується за окремими видами

продукції, що виробляються і реалізовується. Для розрахунку необхідні такі вихідні дані:

а) перелік і кількість продукції відповідної номенклатури, що планується до виробництва

і реалізації;

б) повна собівартість одиниці продукції;

в) оптова ціна одиниці продукції.

2. Розрахунок прибутку на основі показника витрат на 1 грн. продукції. Може

застосовуватись по підприємству в цілому шляхом розрахунку від випуску, реалізації

всієї продукції.

Для розрахунку необхідні такі вихідні дані:

а) виробничі витрати;

б) реалізація продукції за попередній період;

в) очікування зміна реалізації, що прогнозується в наступному періоді.

3. Економічний (аналітичний метод). Він відрізняється від уже розглянутих методів

розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, а

також і вплив на неї зміни окремих чинників. Розрахунок прибутку за цим методом

здійснюється окремо за порівнянною і непорівнянною продукцією в плановому періоді.

Порівнянна продукція – це продукція, що вироблялася у попередньому періоді.

Непорівнянна – не вироблялася у попередньому періоді.

Розрахунок прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності:

1) визначаються очікуваний базовий прибуток і базова рентабельність продукції;

2) порівняна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, що

передував плановому;

3) виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за

порівняною продукцією в плановому періоді;

4) розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.

Прибуток від випуску (реалізації) непорівнянної продукції може бути розрахований

методом прямого розрахунку для всієї непорівнянної продукції з використанням

показника середньої рентабельності продукції по підприємству.

Якщо розрахунок прибутку здійснено за допомоги розглянутих вище методів, виходячи

із загального випуску продукції, окремо розраховується прибуток від реалізації продукції

(П пр):

де П з.п.п – прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду;

П в.п. – прибуток від випуску продукції;

П з.к.п. – прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду.

3. Розподіл і використання прибутку.

У розподілі прибутку можна виділити два етапи.

Перший етап – це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку.

Другий етап – це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватись за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.

Етапи розподілу прибутку

ПІДПРИЄМСТВО

1етап

	прибуток
		ДЕРЖАВА
		бюджет

Використання чистого прибутку: - створення резервного фонду; - поповнення статутного фонду; нагромадження - фонд розвитку виробництва; - виплата дивідендів; - фонд соціального розвитку; споживання - фонд матеріального заохочення; - інші напрямки використання

2 етап

Чистий прибуток – це прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів. Розподіл чистого прибутку – один із напрямів внутрішнього планування, значення якого в ринкових умовах зростає. Порядок розподілу і використання чистого прибутку на підприємстві фіксується в статусі підприємства. В умовах ринкового господарства держава не втручається у процес розподілу прибутку. Підприємство повинно самостійно знайти оптимальне співвідношення у спрямуванні додаткових фінансових ресурсів на цілі виробничо-технічного розвитку, соціального розвитку, матеріального заохочення працівників та інші цілі.

Кошти на розвиток і вдосконалення виробництва витрачаються на задоволення потреб, пов'язаних зі зростанням обсягів виробництва, технічним переозброєнням, вдосконаленням технології виробництва, ті інші потреби.

Кошти, що спрямовуються на соціальні потреби, використовуються переважно на такі витрати, які сприяють соціальному розвитку колективу підприємства.

Кошти матеріального заохочення використовуються для стимулювання зацікавленості працівників підприємства в досягненні високих результатів праці. На виплату винагороди за загальні результати роботи за підсумком року, на одноразове преміювання окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань, виплату премії за інші досягнення в роботі, а також надання одноразової матеріальної допомоги працівникам.

Резервні (страхові) фонди можуть створюватися за рахунок прибутку підприємствами всіх форм власності для використання на випадок різного погіршення фінансового становища в результаті тимчасової зміни ринкової кон'юнктури, стихійних лих тощо.

Нерозподілений прибуток, який використовується в діяльності підприємства, свідчить про його фінансову стійкість, про наявність джерела для подальшого розвитку.

Тема 4: Оподаткування підприємств

1. Сутність і призначення системи оподаткування підприємств.

2. Види податків та джерела їх сплати.

3. Податок на прибуток підприємств.

Рентна плата.

4.1. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів.

5. Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

1. Сутність і призначення системи оподаткування підприємств.

Система оподаткування – це сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів), що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави, до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів.

Принципи побудови податкової системи:

- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

- обов'язковість;

- рівнозначність і пропорційність;

- рівність, недопущення будь-яких виявів податкової дискримінації;

- соціальна справедливість;

- стабільність;

- економічна обґрунтованість;

- рівномірність сплати;

- компетентність;

- єдиний підхід;

- доступність.

Система оподаткування складається з двох підсистем: оподаткування

юридичних осіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб.

2. Види податків та джерела їх сплати.

Кожен вид податку повинен мати відповідне джерело його сплати.

Джерела сплати податків, платежів – це доход їх платника, з якого сплачуються відповідні податки і платежі. Джерело може бути безпосередньо пов'язане з об'єктом оподаткування, а може й не мати відношення до об'єкта оподаткування.

Виключними джерелами сплати податку є:

1) будь-які грошові суми, що надійшли платнику податку;

2) доходи й інші кошти, отримані платно чи безоплатно платником податку, в тому числі придбані за рахунок доходу;

3) позикові кошти і кошти цільового фінансування.

3. Податок на прибуток підприємства.

Згідно з Податковим Кодексом України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають у підприємства.

Якщо коригування здійснюється шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від’ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від’ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Ставки на прибуток:

Згідно із статтею 136 Податкового Кодексу України встановлені такі ставки податку на прибуток:

- основна ставка податку становить – 18%;

- оподаткування страхової діяльності – 0%;

- будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження в Україні – оподатковується за ставкою – 0, 4, 6, 12, 15 і 20%.

Платники податку на прибуток подають декларації за базовий податковий період, що дорівнює:

1) Календарному кварталу або календарному півріччю (протягом 40 календарних днів, що настають за наступним календарним днем звітного кварталу (півріччя)).

2) Календарному року (протягом 60 днів, що настають за останнім календарним днем звітного року).

3) Три квартали (протягом 40 календарних днів,що

настають за останнім днем звітного періоду).

Рентна плата.

Природні ресурси є власністю держави, тому за їх використання встановлена плата, яка призначена для покриття видатків на їх відтворення та ефективне використання. Стягнення плати за користуванням природними ресурсами носить обов'язків характер. Ресурсні платежі встановлюються, з розрахунку на одиницю природного ресурсу, що витрачається чи застосовується

Згідно із статтею 251 ПКУ Рентна плата складається із:

ü рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин;

ü рентної плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин;

ü рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України;

ü рентної плати за спеціальне використання води;

ü рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів;

ü рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.

4.1. Рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів.
Порядок обчислення рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів регулюється Податковим Кодексом України статтею 256.

Ставки рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів встановлюються:

на заготівлю деревини основних лісових порід та на заготівлю деревини неосновних лісових порід в залежності від: найменування лісової породи; розподілу лісів за поясами та розрядами.

Ставки встановлюються за один щільний м³ деревини в залежності від діаметру деревини, ділова чи дров’яна деревина.

5. Екологічний податок.

Екологічний податок - це загальнодержавний обов'язковий платіж, що сплачується з фактичних обсягів викидів в атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин та розміщення відходів, у томі числі радіоактивних.

Згідно із статтею 240 ПКУ платниками екологічного податку є:

Згідно із статтею 242 ПКУ об’єктом та базою оподаткування є:

Ставки екологічного податку встановлюються в залежності від класу небезпечності та гранично допустимої концентрації забруднюючих речовин, орієнтовно безпечного рівня впливу сполук, рівня небезпечності відходів та їх категорій.

5. Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Єдиний внесок – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видам загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платники єдиного внеску:

- Юридичні особи;

- Фізичні особи.

Базою нарахування єдиного внеску є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Ставки єдиного внеску:

1. Для юридичних осіб від 36,76% до 49,7% (від суми нарахованої заробітної плати в залежності від класу професійного ризику виробництва).

2. Для бюджетних установ і організацій, у яких працюють

інваліди – 8,41%.

3. Для фізичних осіб – 3,6%.

Тема 5: Оборотні кошти та їх організація на підприємствах.

1. Сутність, склад і структура оборотних коштів, основи їх організації.

2. Необхідність та сутність нормування оборотних коштів.