Кора крушини — cortex frangulae

Крушина вільховидна (крушина ламка) — Frangula аlnus Mill. (Rhamnus frangula L.),

род. жостерові — Rhamnaceae

Рослина. Дерево або кущ заввишки до 7 м. Кора стовбурів і старих гілок сірувато-біла, па молодих гілках — блискуча, червонувато-брупатна, світло-сіра зі світлими ланцетними поперечними сочевичками або сірими плямами. При легкому зіскоблюванні зовнішньої частини пробки виявляється червоний нижній шар. Листки оберненояйцеподібні або еліптичні, чергові, цілокраї, завдовжки до 12, завширшки до 6 см. з 6-8 парами другорядних жилок на коротких черешках. Квітки дрібні, довжиною 2,5-3,5 см, двостатеві, по 2-7 у пазухах листків на квітконіжках завдовжки близько 1 см, вузькодзвоникуваті, зеленкуваті. Плід — куляста кістянка, спочатку червона, після достигання — фіолето-вочорна, діаметром 7-8 мм, з двома, рідше трьома, двоякоопуклими кісточками, з дзьобоподібним вузьким носиком. Отруйна. Цвіте в травні-червні; плоди дозрівають в липні-серпні.

Поширення. Зустрічається майже по всій Україні, Білорусі, європейській частині Росії, на Кавказі. Росте по берегах річок, озер, краях боліт, на узліссях; часто зустрічається разом з вільхою на заболочених місцях.

Правила заготівлі. Кору крушини заготовлюють навесні в період руху соку (набухання камбію). Кору здирають зі стовбурів та товстих гілок рослини, для цього роблять два кільчастих надрізи на відстані 25 – 30 см і повздовжніх 1 – 2 см. Після цього кора легко знімається. Не можна заготовляти кору, вкриту мохом і лишайниками. Заготівлю проводять на місцях санітарних порубок, погодивши всі питання з лісовими господарствами. Запаси сировини великі. Сушать її під наметами, на горищах або в сушарках, розстеливши таким чином, щоб шматки кори не потрапляли один в інший, що ускладнює сушіння. Розкладати кору слід тонким шаром на тканині або папері, час від часу перемішуючи. Сушіння закінчують, коли кора перестає гнутися, а ламається з тріском. Після цього її не менше року витримують у сухому місці абр годину при температурі 100 °С. Так чинять тому, що свіжа кора містить відновлені форми антрахінону — похідні антранолу, антрону, котрі викликають біль у шлунку і кишечнику.

Охоронні заходи. Заготівля можлива тільки в місцях, що підлягають вирубці.

Первинне оброблення: видалення зелених лишайників, кори, товщина якої понад 2 мм, домішок кори інших рослин.

Сушіння. Швидке, для запобігання почорнінню внутрішньої поверхні. Оптимальна температура сушіння в штучних умовах – 50 – 60 С. У природних умовах сушать на відкритому повітрі, розкладаючи сировину тонким шаром на брезенті.

Стандартизація. Зберігання. Недосушену сировину підсушують, видаляють домішки іншої сировини, почорнілі шматки кори, вкриті лишайниками. Висушену сировину зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Термін зберігання – 5 років.

Хімічний склад сировини. Кора крушини містить похідні антрацену (8 %), серед яких глікозиди — диглікозиди глюкофрангуліни А і Б, Монозиди — франгуліни А і Б. У свіжій корі похідні антрацену перебувають як у відновленій, так і в окисленій формах. Крім антраценпохідних, сировина містить дубильні речовини (10 %), органічні кислоти, незначну кількість алкалоїдів, похідні оксинафталіну.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати з кори крушини мають послаблюючу дію. З сировини готують сироп, сухий та рідкий екстракти, стандартизований препарат рамніл (не менш як 55 % суми антрахінонових речовин), порошок з кори крушини входить до складу комплексних препаратів вікаїр та вікалін, послаблюючих і протигемороїдальних зборів та чаїв.