Термінологічний словник. Антимонопольне законодавство – комплекс законів і урядових актів, що сприяють розвитку конкуренції, спрямовані на обмеження і заборону монополій (трестів

антимонопольне законодавство – комплекс законів і урядових актів, що сприяють розвитку конкуренції, спрямовані на обмеження і заборону монополій (трестів, медіаконцернів тощо) і перешкоджають створенню монопольних структур і об'єднань, монополістичним діям.

багатогалузеві концерни – «ланцюгові монополії», ланцюги з компаній і підприємств преси, радіо, телебачення, пов’язаних між собою спільним контролюючим фінансовим інтересом.

безкоштовні газети – інформаційно-рекламні видання, що розповсюджуються у місцях великого скупчення людей – на станціях метро, вокзалах, у поїздах тощо, поєднують у собі журналістський і рекламний компоненти.

Віги – представники англійської парламентської партії (XVIIІ ст.), прибічники ідей обмеження королівської влади, які симпатизували протестантам-дисидентам, у питаннях економіки – представникам капіталу, торговцям і власникам мануфактур.

глобалізація змі – подолання географічних кордонів для розповсюдження текстової, аудіо- та відеоінформації засобами трьох технологічних інновацій: супутникового зв’язку, комп’ютерних мереж, цифрового кодування тексту, звуку, зображення.

глобальні періодичні видання – міжнародні видання, які з’явилися після ІІ Світової війни внаслідок експансії США на світовий видавничий ринок. Найяскравішим прикладом глобального видання є колишня нью-йоркська газета «The International Herald Tribune». Останнім часом найактивніше «глобалізуються» журнали.

гомогенізація медіапотоків – усереднення, уніфікація змісту ЗМІ, що виникає внаслідок т. зв. «парадоксу розмаїття» (Ян ван Куйленбург), коли незважаючи на дедеалі більшу кількість каналів теле-, радіомовлення їхня продукція мало чим відрізняється. Загалом Г.М. – наслідок процесів монополізації ЗМІ, коли концентрується влада над розумом світової аудиторії та вплив на неї.

громадсЬке мовлення – (public service broadcasting) – система організації некомерційного ТБ та РМ у більшості країн Західної Європи, що розглядається як елемент демократії та важливий механізм громадянського суспільства. Принципи Г.М. визначаються соціально значимими цілями і включають: універсальний географічний доступ до каналів; прагнення до задоволення інтересів різних груп суспільства у програмній політиці; розвиток національної культури та ідентичності; відстороненість від тимчасових політичних інтересів, принцип редакційної незалежності, соціальної відповідальності та підзвітності. У багатьох країнах Г.М. фінансується за рахунок абонентської плати, розмір якої повинен бути прийнятним для усіх прошарків суспільства.

дайджест – (англ. digest – збірник) масове журнально-газетне видання, в якому в уривках, у стислому вигляді або повністю подаються матеріали різних жанрів і тем, опубліковані в інших виданнях. Першим серед сучасних журналів цей принцип було започатковано американським виданням «Rеаder’s Digest», що досягає просвітницької та розважальної цілей шляхом висвітлення тем постійного інтересу, культивує у читача оптимізм, впевненість у собі й своїх силах, не порушує гострих нерозв’язуваних проблем

державно-монополістична корпорація – медіапідприємство, що знаходиться під керівництвом державних або публічних органів і діє переважно у сфері РМ та ТБ.

диверсифікація – (англ. diversifу – урізноманітнювати, вкладати капітал у різні підприємства) – розподіл капіталів між різними об’єктами вкладання з метою зниження ризику від можливих втрат, а також процес виходу підприємства на нові стратегічні зони господарювання, розширення кількості сфер діяльності на ринку нових продуктів, виробництво яких не пов’язане з основним виробництвом. У медіаіндустрії приймає кілька форм: деякі корпорації (General Electric, Vivendi, Kinnevik) диверсифікують капітали в промисловість і медіасектор, інші (News Corporation) розміщують підприємства в різних країнах і на континентах (Австралія, Європа, США, Азія), деякі розподіляють ризики у межах медіабизнесу (AOL – Time Warner).

Дигіталізація (англ. digitalisation) – переведення усіх видів інформації (текстової, аудіовізуальної) у цифрову форму.

ділова преса – видання для бізнесменів, промисловців, банкірів, політиків тощо, містять стислу, систематизовану ділову та політичну інформацію та коментарі до неї.

Дисиденти – (дисентери, індепенденти), ліве крило пуритан, протестанти за віросповіданням, котрі до, під час та після Англійської буржуазної революції XVII ст. вимагали повного розриву з англіканською церквою та повної незалежності своїх громад.

Драйв-тайм (англ, drive time – час, що проходить за кермом) – час, коли максимально більша аудиторія потенційних слухачів їдуть на автомобілях на роботу та з роботи з 6.00 до 10.00 та з 16.00 до 19.00 годин; найефективніший та найдорожчий час радіоефіру.

едютейнмент (edutainment, від англ. education – освіта та entertainment – розвага) – цифровий контент, що поєднує освітні та розважальні елементи, наприклад, комп’ютерні навчальні ігри, інтерактивні ігрові енциклопедії.

Есе – (фр. essai – спроба, начерк) жанр художньо-літературної публіцистики, твір, у якому в невимушеній, довільній формі на ґрунті літературних, філософських чи естетичних проблем автор трактує свої погляди та враження, навіяні почутим, побаченим або пережитим. Відзначається оригінальністю стилю, художністю викладу.

Журнал – періодичне видання кодексного типу, яке включає в себе певну кількість творів різних авторів, рефератів, документів, об’єднаних спільною програмою або задумом.

індивідуально-капіталістичні медіапідприємства – «фамільні» підприємства, які випускають одне видання або один вид преси, власність на контрольний пакет акцій переходить із покоління в покоління.

інфотейнмент (infotainment, від англ. information – інформація та entertainment – розвага) – інформаційні програми, у котрих новини представлені глядачам у максимально розважальній формі. Інформування аудиторії та аналіз подій максимально полегшені, а новинні програми представляють політику як сферу масової культури. В індустрії друкованих ЗМІ цьому терміну відповідає термін «таблоїдизація».

журнал думок – видання, що традиційно звертається до більш вузького кола читачів-інтелектуалів, які бажають отримувати зразки серйозної літературно-критичної продукції.

Інкунабули – перші друковані видання Європи, видані до 31 грудня 1500 р.

Капіталізація (англ. capitalization) – перетворення прибуткової вартості або прибутків у капітал, використання прибутків на розширення справи.

Кодекс – різновид конструкції видання, основна ознака якої – скріплені у корінці зошити або аркуші.

Комерційне мовлення (commercial broadcasting) – форма організації теле- та радіоіндустрії, що фінансується за рахунок прибутків від реклами.

Конгломерат – одна з форм монополістичних союзів фірм, що являє собю сплав різнорідних галузей виробництва, котрі випускають відмінні види продукції, але підпорядковані одному господарству.

Концентрація – зосередження в руках одного власника (засновника) кількох різнотипних ЗМІ, що призводить до монополізації інформаційного ринку.

корпорація – широко розповсюджена форма організації підприємницької діяльності, що передбачає дольову власність, юридичний статус і зосередження функцій управління в руках верхнього ешелону професіональних менеджерів, які працюють за наймом.

Ксилографія – процес та спосіб гравірування на дерев’яній дошці друкарської форми високого друку – вирізуванням пробільних елементів.

масова преса – видання для широкої аудиторії, що відзначаються сенсаційністю, поверховим вибірковим висвітленням подій, викривленням фактів, безцеремонним втручанням в особисте життя людей, акцентом на розважання читацької аудиторії.

масовий ілюстрований журнал – видання, які поєднують відображення поточних новин із великою кількістю якісних кольорових фотографій, містять «фоторепортаж номера», присвячений одній із сенсаційних подій тижня, характерною ознакою є ретельна робота над супроводжувальними текстами.

мегамедіакомпанія – (megamediacompanies) транснаціональні медіакорпорації, які діють одночасно на різних ринках – аудіовізуальних, друкованих ЗМІ, кіновиробництва, звукозапису, до структури яких входять різні підрозділи.

Монополізація – набуття панівного статусу на ринку ЗМІ, що призводить до суттєвого зниження конкуренції та виражається у перевищенні граничних норм концентрації засобів масової інформації, встановлених законом.

Памфлет – невеликий за обсягом художньо-публіцистичний твір, що викриває злободенні явища суспільного життя, призначений для прямого впливу на громадську думку, відзначається афористичністю, експресивністю, іронією, згущеною до сарказму.

Персональний журналізм – явище в журналістиці XVII- XVIIІ ст., коли видавець, збирач новин, автор, редактор, коректор тощо поєднувалися в одній особі.

Прайм-тайм (prime time) – часовий відрізок, протягом якого телевізійний або радіоефір може зібрати максимальну аудиторію. Зазвичай припадає на вечірні години (19.00 – 23.00), хоча в різних країнах він може починатися та закінчуватися в різний час у залежності від тривалості робочого дня та національних традицій проведення дозвілля.

Просвітництво – ідейний та інтелектуальний рух, що існував у Європі наприкінці XVII – у XVIIІ ст., виник унаслідок боротьби буржуазії (або 3-го стану) з феодалізмом, абсолютизмом і духовенством, головною ідеєю якого чтало прагнення завдяки знанням змінити цей недосконалий світ.

Скрипторій – у Середньовічччі – місце, де переписувалися книги, як правило, розташовувалися у монастирях. На початок ХІІ ст. там установився строгий розподіл праці: скриб (переписувач) писав текст, рубрикатор — заголовки та червоні рядки, а ілюмінатор виконував малюнки та ініціали.

Стиль – (стило, стилос, від д.-грець. στόλος – паличка) – бронзовий стрижень, загострений кінець котрого використовувався для нанесення тексту на дощечку, укриту воском. Протилежний кінець С. робили пласким, щоб стирати написане.

Сувій – один із типів первісних книг, згорнутий трубкою рукопис, зроблений на смузі паперу, пергаменту, тощо. Олександрійська бібліотека складалася з книг, зроблених на папірусі, бібліотека у Пергамі – з книг, написаних на тонкій шкірі – пергаменті.

Таблоїд – газети невеликого (таблоїдного) формату, що стали ідеальним типом видання для жителів міст із їхнім гарячковим темпом життя, коли часу на докладне читання небагато.

теми «людського (постійного) інтересу» – теми, що висвітлюються у масових виданнях і включають такі сфери, як пригоди й винаходи, бізнес, політика, «мистецтво жити», біографії відомих людей, розваги, спорт, здоров’я, гумор, виховання дітей, корисні поради.

типологія преси – (грець. tэpos – відбиток, форма, зразок) метод наукового пізнання, в основі якого лежить розчленування систем об’єктів та їх групування за допомогою ідеалізованої моделі або типу. Т. використовується з метою порівняльного вивчення суттєвих ознак, зв’язків, функцій, відношень, рівнів організації об’єктів.

Торі – представники англійської парламентської партії (XVIIІ ст.), які були прибічниками королівських прерогатив, у релігії схилялися до католицизму, в економіці – отримували прибутки з землі.

Трактат – науково-теоретична праця, у добу Просвітництва – з елементами публіцистичності, у якій аналізується складна проблема, всебічно аргументується нова концепція автора, дотримується строга послідовність викладу думок, їх чітка аргументація.

щотижневий журнал новин – видання, що адресоване зайнятій людині та пропонує насичену фактами, експресивно забарвлену картину різноманітних подій – від бізнесу, внутрішньої політики і міжнародних справ до новинок науки, техніки, освіти

Якісна преса – (quality paper – англ. солідна газета) – видання, розраховані на високоосвіченого читача із середніми та високими прибутками.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1. Беспалова А.Г., Корнилов Е.А., Короченский А.П., Лучинский Ю.В., Станько А.И. История мировой журналистики. – М., Ростов н/Д.: ИКЦ «Март», 2003. – 432 с.

2. Быков А. Современная зарубежная журналистика: Конспект лекций. Учебное пособие. – Екатеринбург, 2003. – 118 с.

3. Введение в мировую журналистику. От Античности до конца XVIII века: Хрестоматия / Сост. Г.В. Прутцков. – М.: Аспект Пресс, 2007. – 428 с.

4. Ворошилов В. В. История журналистики зарубежных стран: Конспект лекций. – С-Пб.: Издательство Михайлова В.А., 2000. – 64 с.

5. Зарубежная печать: Краткий справочник. Газеты. Журналы. Информационные агентства. – М.: Политиздат, 1986. – 525 с.

6. История зарубежной журналистики. 1800-1945: Хрестоматия / Сост. Г.В.Прутцков. – М.: Аспект Пресс, 2007. – 397 с.

7. История зарубежной журналистики. 1945 – 2000: Хрестоматия / Сост. Г.В.Прутцков. – М.: Аспект Пресс, 2008. – 222 с.

8. История печати: Антология. – Т. 1, 2, 3. – М.: Аспект Пресс, 2002, 2001, 2008.

9. Лось Й. Публіцистика й тенденції розвитку світу: Навчальний посібник: У 2 ч. – Ч. 1. – Львів: ПАЇС, 2008. – 376 с.

10. Михайлов С.А. История зарубежных СМИ: Учебное пособие. – СПб: Издательство Михайлова В.А., 2006. – 256 с.

11. Орлова В. В. Глобальные телесети новостей на информационном рынке. – М.: РИП-холдинг, 2003. – 168 с.

12. Прутцков Г.В. Введение в мировую журналистику: Антология в 2-х т. – Т. 1, 2. – М.: Омега-Л, 2003.

13. Трыков В.П. Зарубежная журналистика XIX века: Учебное пособие. – М.: Издательский дом «Камерон», 2004. – 608 с.

14. Федченко П.М. Преса та її попередники. – К.: Наукова думка, 1969. – 350 с.

Додаткова:

1. Англия в памфлете: Английская публицистическая проза нач. XVIII века: Пер. с англ. / Сост., авт. предисл. и коммент. И.О.Шайтанов. – М.: Прогресс, 1987. – 528 с.

2. Андрунас Е.Ч. Информационная элита: корпорации и рынок новостей. – М.: Изд-во МГУ, 1991. – 210 с.

3. Бакулев Г. П. Массовая коммуникация: Западные теории и концепции. М.: Аспект Пресс, 2005. – 176 с.

4. Беглов С. Мир прессы и пресса мира. – Киев: Политиздат Украины, 1975. – 101 с.

5. Беглов С. Монополии слова. – М.: Мысль, 1972. – 454 с.

6. Вачнадзе Г. Н. Всемирное телевидение: Новые СМИ – их аудитория, техника, бизнес, политика. – Тбилиси: Ганатлеба, 1989. – 672 с.

7. Вороненкова Г.Ф. Путь длиною в пять столетий: от рукописного листка до информационного общества. Национальное своеобразие средств массовой информации Германии. – М: Изд-во «Языки русской культуры», 1999. – 640 с.

8. Вулф Т. Новая журналистика и Антология новой журналистики. – СПб.: Амфора. ТИД Амфора, 2008. – 574 с.

9. Голядкин Н.А. История отечественного и зарубежного телевидения. – М.: Аспект Пресс, 2004. – 141 с.

10. Есин Б.И. История русской журналистики (1703-1917): Учебно-методический комплект. – М.: Флинта, Наука, 2006. – 464 с.

11. Журналистика западноевропейских стран. – Л.: Ленинградский университет, 1990. – 104 с.

12. Журналистика социалистических стран. – Л.: Ленинградский универсиет, 1989. – 85 с.

13. Зернецька О.В. Глобальний розвиток ЗМІ і міжнародні відносини. – К.: Освіта, 1999. – 351 с.

14. Иванян Э. Я. От Джорджа Вашингтона до Джорджа Буша. Белый дом и пресса. – М., 1991.

15. Матвеев В.А. Империя Флит-стрит: Современная пресса Англии. – М.: Госполитиздат, 1961. – 303 с.

16. Мащенко І.Г. Лики і лиця телерадіопростору. – К.: ГО "Українська Медіа Спілка", 2003. – 400 с.

17. Мелещенко О.К., Черняков Б.І. Чотири століття британської преси. - // www.journlib.kiev.ua

18. От кремня до кремния: Пер. с итал. / Под ред. Дж. Джованнини. – М.: Радио и связь, 1991.

19. Попов Ю.В. Публицисты Великой французской революции. – М.: Изд-во Московского университета, 1989.

20. Сапунов В.И. Зарубежные информационные агентства. – СПб.: Издательство Михайлова В.А., 2006. – 384 с.

21. Сбруев В.В. Возникновение прогрессивной печати в Южной Америке (Аргентина, Уругвай, Чили). – М.: Изд-во УДН, 1989. – 188 с.

22. Сергеев Г.И. От дибао к женьминь жибао: путь в 1200 лет. (История средств массовой коммуникации Китая). – М.: Изд-во Ун-та дружбы народов, 1989. – 224 с.

23. Сиберт Ф., Петерсон Т., Шрамм У. Четыре теории прессы / Под ред. Я. Н. Засурского. – М.: Нац. ин-т прессы; Вагриус, 1995. – 223 с.

24. Соломонов Ю.Ю. Региональная пресса Франции. История и секреты успеха ежедневных газет. – М.: Изд. РИП-холдинг, 2003. – 136 с.

25. Тангейт М. Медиагиганты: Как крупнейшие медиакомпании выживают на рынке и борются за лидерство — Альпина Бизнес Букс, 2006. — 252 с.

26. Ткачева Н. В. Информационные стратегии стран восточной Азии в условиях рыночных реформ. – М.: РИП-холдинг, 2003.

27. Ученова В.В. У истоков публицистики. М.: МГУ, 1989. – 214 с.

Зарубіжні та інтернет-джерела:

1. Shimkin D. State of the art: Issues in contemporary mass communicaton. – N.Y., 1992.

2. Stephens M. A history of news: from the drum to satellite. – N.Y., 1989.

3. The international world of electronic media. – N.Y., 1995.

4. Wilson S. Mass media – mass culture. – N.Y., 1993.

5. www.actualidad.com

6. www.aljazeera.net

7. www.bbc.co.uk

8. www.bo.net.ua

9. www.cjes.ru

10. www.cjr.org

11. www.dwelle.de/ukrainian

12. www.iile.ru

13. www.ifj.org

14. www.inosmi.ru

15. www.journ.univ.kiev.ua

16. www.mediaed.org

17. www.newsweek.com

18. www.telecritica.kiev.ua

ДОДАТКИ

Додаток А