Практичні завдання. Виписати з творів Е. Лустало, С. Марешаля, К. Демулена, Ж. П. Марата, Ф. Н. Бабьофа, Ж. Ебера, М. Робесп’єра висловлювання

Виписати з творів Е.Лустало, С.Марешаля, К.Демулена, Ж.П.Марата, Ф.Н.Бабьофа, Ж.Ебера, М.Робесп’єра висловлювання, що демонструють їхню політичну та журналістську позицію відносно:

- політичного устрою Франції (внутрішня та зовнішня політика),

- існуючої соціальної нерівності,

- покращення освіти,

- свободи народу, республіки та преси,

- професійних якостей та обов’язків журналістів.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У Франції «зерна» просвітницьких ідей дали результати наприкінці ХVІІІ ст., коли подальші утиски інтелігенції, буржуазії та бідніших верств населення призвели до революційного вибуху. Разом із народним гнівом вибухнула й преса, регулярно стримувана протягом усього століття.

Такі фактори, як те, що все складніше стає отримати «королівську привілею» на друковані книги, декларація 1757 р., що загрожувала смертною карою тим, хто буде писати й видавати твори, що містять нападки на релігію, ображають королівську владу, порушують спокій і порядок у державі (протягом 1660-1756 рр. 869 авторів, типографів, газетників побували в Бастилії, 1715 – 1789 – знищено та заборонено більше 850 творів, засуджених Державою), а також розвиненість столичної преси та провінційних «Афіш», реформа поштової служби тощо призвели до вирішальної ролі періодичних видань у поширенні революційних ідей.

«Роль книг закінчилася, прийшла черга газет», «дітище 89 року» – так характеризували сучасники та нащадки статус преси тих буремних років. Якщо в 1788 р. в усьому королівстві існувало лише 60 періодичних видань, то з 1789 по 1792 рр. з’являється близько 500 газет. Спочатку це були вечірні газети – звіти про роботу влади.

Початок революційній журналістиці поклав Ж.Бриссо, котрий 1789 р. надрукував проспект «Французький патріот». Під час першого періоду домінують жирондистські видання, єдиним винятком була народна газета «Пер Дюшен» Ж.Ебера. Другий період революції (1792-93 рр.) продемонстрував наближення журналістики до широких верств населення і, відповідно, домінують демократичні видання. Висвітлюючи журналістську діяльність М.Робесп’єра, Ж.П.Марата, Ф.Н.Бабьофа варто звернути увагу на їхню політичну та журналістську незламність, ораторську майстерність, відданість народним інтересам і одночасно протирічність і трагізм їх долі.

Для сучасників журналістика Великої Французької революції цінна тим, що французькі журналісти та революціонери довели виключну важливість преси для всіх політичних партій і груп, продемонстрували організаційні можливості газети, засвідчили появу масової політичної преси.