Сонатна форма

Реприза завершується святковим стрімким танком.

Література:

1. Русская муз.литература, вып.II. Общая ред. Э.Фрид. – Л.,1970, 1979. с.259-271.

2. Кандинский А. История русской музыки.Т.12. – М., 1976. с.

3. Келдыш Ю. Очерки и исследования по истории русской музыки. – М.,1978.

4. Орлова Г. Лекции по истории русской музыки. – М.,1979.

5. Третьякова Л.С. Русская музыка XIX века. – М.,1976. с.94-96.

Питання для самоперевірки:

1. Передумови звернення композитора до епічного жанру.

2. Друга симфонія сі-мінор «Богатирська» Бородіна – зразок епічного симфонізму в російській музиці.

3. Зміст і музичний тематизм симфонії.

4. Розбір чотирьох частин твору:

- назва й зміст першої частини симфонії, пояснити, як в ній проявляється картинність, на якому рівні;

- форма та зміст другої частини;

- будова третьої частини, визначити епічне начало та його специфічний прояв;

- фінал симфонії – форма, зміст;

- висновки по основному питанню.

5. Значення симфонії.

Камерна творчість О.Бородіна

Камерно-вокальна творчість О.Бородіна

Не дуже численна: всього 16 романсів.

Класифікація – за тематикою.

· Казкові й епічні романси: «Песня темного леса», «Спящая княжна», «Морская царевна», балада «Море».

· Ліричні романси: «Отравой полны мои песни», «Для берегов отчизны дальной».

· Гумористичні романси та твори з побутовою тематикою: «Спесь», «У людей-то в дому».

Тексти: Пушкін, Некрасов, Гейне, О.К.Толстой; власні слова.

Характерним є узагальнене втілення поетичних образів: «его тянет к пению, кантилене, а не к речитативу» (завершені, закруглені форми).

Партія фортепіано: то зображальна роль, то психологічне значення; виразна завдяки яскравості гармонічних засобів.

Казкові й епічні романси: найбільш значні й самобутні – 1867-1870. За змістом близькі до опери «Князь Ігор» та Першої і Другої симфоній.

«Спящая княжна». Перший романс з цієї групи. Власні слова. Складна тричастинна форма зі скороченою репризою і з кодою.

І ч. – образ княжни[58]: мірне погойдування вокальної мелодії, що нагадує колискову пісню – відчуття застиглості, нерухомості. Трихордові поспівки, одноманітність мелодичного малюнка. Головне – оригінальність фортепіанного супроводу: в басу – коливання квартового органного пункта, а над ним - повислі секундові співзвуччя без розв’язання.

Епізод «Вот и лес глухой очнулся»: декламаційні фрази в мелодії, в супроводі цілотонна гама, що пов’язується з образами фантастичної лісової нечисті. Секунди залишаються, але поряд з великими зустрічаються й малі («С диким смехом вдруг проснулся»).

Епізод «Слух прошел» народжує образ богатиря: нисхідним відрізкам цілотонної гами протиставлений висхідний рух в верхніх голосах, звучить чистий, ясний С-dur.[59]

Про цей епізод нагадує кода «И никто не знает, скоро ль час ударит пробужденья»: відрізок цілотонної гами і мажорний тризвук.

«Песня темного леса» на власні слова в стилі старовинних пісень вольниці (підзаголовок романсу - «Старая песня»), нагадують билинні оповіді. Оспівується сила та воля народу.

Фортепіанний вступ з грізними унісонними фразами нагадує подібні фрази з пролога «Ігоря»; вокальна мелодія важкими розкачуваннями близька до першої теми «Богатирської симфонії». Вільний метр (розміри 7\4 – 5\4 – 3\4 і т.ін.), паузи між фразами – від вільного епічного оповідання.

Кульмінація – в середньому розділі: «Как та волюшка». Мелодія стрімко рухається догори; в фортепіанному супроводі – акцентовані секундові співзвуччя, що дають поштовх вперед, до найважливіших за значенням фраз «На расправу шла волюшка, города брала силушка». Вони підкреслені високим регістром, акцентами, чітким ритмом та октавно-акордовим супроводом.

«Морская царевна» - сл. О.Бородіна – картина спокійного моря, що вабить та зачаровує:

коливання барвистих гармоній, заклинання голосу - призиви русалок. Нове: гармонічна мова – нерозв’язані секундові співзвуччя.

Балада «Море» - сл.О.Бородіна. Присвячений В.Стасову. Сюжет розповідальний, як і в казково-епічних романсах. Але музика більш драматична, схвильована: герой романсу – молодий пловець, котрий бореться із стихією й гине в нерівній боротьбі. Форма наскрізна, наближена до поеми.

І розділ – картина морської бурі: багато разів повторюється одна й та ж сама мелодична фігура, в котрій зображено набігання хвилі. Вокальна партія декламаційного характеру. В середині І розділу з’являються наспівні інтонації («По морю едет»), що змальовують образ молодого пловця.

ІІ розділ – баркарольного типу супровід, мелодія пісенного складу («С добычей богатой») – більш повний показ образу героя.

ІІІ – картина морської стихії: схвильована мелодія декламаційного типу («Но ветер и волны»). Знову з’являється образ пловця («Он силы удвоил»): висхідні секвенції в мелодії – мужня наполегливість героя; розкачування октав в басу говорять про його силу.

Наступний епізод – образ бурхливого моря: мелодична фігура з І розділу перетворюється в хроматичну й панує нероздільно.

В романсі чергуються різні картини, пов’язані єдиною лінією драматичного розвитку.

Балада завершується новою картиною морського простору(«пусті квінти»), що створює ефект епічного спокою.

Ліричні романси: «Отравой полны мои песни», «Для берегов отчизны дальной». В них розкрились душевні переживання більш тонко й глибоко, ніж в опері.

«Отравой полны мои песни». Сл. Г.Гейне. Це психологічна мініатюра, в якій передано гострота й напруженість почуття. Мелодія – пристрасна й поривчаста, схвильована: мінливість ритму (то чвертки, то вісімки, то тріолі). Розспів поєднується з декламацією – посилюється драматизм. Дисонанси в супроводі виражають внутрішній біль героя («о змеях в сердце»).

Елегія «Для берегов отчизны дальной» на вірші О.Пушкіна - найбільш значний з ліричних романсів Бородіна. Написаний в 1881р. під враженням смерті Мусоргського.

Відзначається глибиною й силою почуттів і в той же час зосередженістю й шляхетністю виразу.[60]

Тричастинна форма. Іч. - настрій глибокого, але стримуваного печалю: рівний рух важких акордів, скупі речитативні фрази вокальної мелодії, яка розвивається з зусиллям. Гострота й біль переживань – в дисонансах супроводу, в патетичних вигуках в басу.

Середній розділ – мелодія, що виникла в басу, продовжується в вокальній партії: це спогад про любов, про мрії, про надію на щастя. Інтонації голосу більш розспівні.

Реприза: І розділ – точний повтор; другий – крає мелодію на окремі короткі інтонації. Після обриву мелодії на кульмінації («гробовой») з різким акордом наступає завершення всієї елегії.

Гумористичні романси.

«Спесь». Сл. О.К.Толстого. Характерним є добродушний комізм. «Героя» Бородін, як Даргомижський і Мусоргський, показує в їх жанрово-побутових сценках, використовуючи мовні інтонації, засіб побутового музичного жанру (маршу), зображальність.

Романс витримано в маршовому русі, але нерівному: «Спесь» ходить, «с боку на бок переваливаясь». Мелодія: інтонаційно виділене кожне слово. Супровід деталізований: то повторюються й передражнюються інтонації голосу, то зображується хода «Спесі».

Бородін в романсовій творчості став послідовником Глінки. Бородін ввів в камерно-вокальну творчість нові образи – народні героїко-епічні, надав формі романсу більшого розмаху й посилив значення фортепіанної партії.

Література:

1. Русская муз.литература, вып.II. Общая ред. Э.Фрид. – Л.,1970, 1979. с.272-282.

2. Кандинский А. История русской музыки.Т.12. – М., 1976. с..

3. Келдыш Ю. Очерки и исследования по истории русской музыки. – М.,1978.

4. Орлова Г. Лекции по истории русской музыки. – М.,1979.

5. Третьякова Л.С. Русская музыка XIX века. – М.,1976. с.94-96.

Питання для самоперевірки:

9. Місце жанру романсу в творчості О.Бородіна.

10. Назвати композиторів, яких наслідує Бородін в романсовій творчості.

11. Класифікація: її принцип.

12. Провідні автори поетичних текстів.

13. Назвати характерні особливості, властиві камерній вокальній творчості Бородіна.

14. Роль фортепіанної партії в романсах.

15. Аналіз романсів з кожної групи.

16. Значення камерно-вокальної творчості О.Бородіна.

Камерно-іструментальна творчість О.Бородіна

Невелика за обсягом, вона займала велике місце в творчості композитора.

Кращі зразки – це два квартети та «Маленька сюїта» для фортепіано.

Образність: зустрічаються характерні для бородінських симфоній епічні образи, але характерними є ліричні настрої, які найбільш повно втілились в другому квартеті.