Будова ударно-дистанційних запалів

Ударно-дистанційний запал (УДЗ) (рис. 14) призначений для підривання вибу­хової суміші при ударі гранат (РГН, РГО) об будь-яку перепону. У разі відмови в ударній дії запал спрацьовує від дистанційного пристрою через 3,2–4,3 с.

Запал зібраний у пластмасовому корпусі, він складається з таких частин:

– наколювально-запобіжного механізму;

– датчика цілі;

– дистанційного пристрою;

– механізму дальнього зведення;

– детонаційного вузла.

Наколювально-запобіжний механізм гарантує безпеку запалу при службо­вому поводженні та наколювання капсуля (для запалювання піротехнічних уповільнюючих сполук дистанційного пристрою і механізму дальнього зведення) після кидка гранати. Він складається з жала 9, ударника 10, шплінта (чеки) з кільцем 11, пружини, важеля 13, заглушки, планки і кап­суля 12. Ударник повертається на осі (подібно до курка) під дією пружини, працюючої на скручування.

Датчик цілі забезпечує спрацьовування запалу при ударі гранати об пе­репону в будь-якому положенні. Він складається з кулеподібного вантажу (інерційного тіла) 7, гільзи 6, жала 4, ковпачка, пружини, скоби і втулки 5. Кулеподібна форма вантажу і його кріплення дозволяють “спіймати” складову інерції в широкому діапазоні кутів.

Дистанційний пристрій забезпечує спрацьовування детонатора через 3,2–4,3 с з моменту кидка гранати. Він складається з втулки з піротехнічними сполуками, капсуля-детонатора (вибивного заряду) і ковпачка.

Механізм дальнього зведення гарантує безпеку при службовому поводженні та зведення запалу через 1–1,8 с з моменту кидка (тобто на безпечній відстані від того, хто кидає). Він складається з втулок з піротехнічними сполуками, стопорів, движка 3, капсуля 2 і пружини.

Детонаційний вузол складається з капсуля-детонатора 1 і втулки (ковпачка та кільця), закріплених у стакані.

Усі названі вузли і механізми УДЗ зібрані в корпусі 8.

Така порівняно складна конструкція запалу забезпечує поєднання безпеки поводження (6 ступенів запобігання) з гарантованим спрацьовуванням.