Поняття загроз і небезпек

Формування ефективної системи безпеки фірми неможли­ве без розроблення заходів щодо виявлення, обліку і віднахо­дження способів недопущення, запобігання чи послаблення впливу основних загроз і небезпек на підприємницьке середови­ще. Беручи до уваги, що сфера підприємництва характеризуєть­ся потенційно існуючим комерційним ризиком, її суб’єкт, прий­маючи фінансово-господарські рішення, діє на свій страх і ризик, піддаючи свою фірму випробовуванням жорсткою конкуренцією та обставинами непередбачуваності ринкового середовища.

З огляду на це, успіх підприємця може настати за умови передбачення ним джерел і чинників комерційного ризику, за­гроз і небезпек для функціонування фірми, що їх містить рин­кове середовище.

Загрози і небезпеки для функціонування фірми – це сукуп­ність умов і чинників, які створюють небезпеку життєво важливим її інтересам. Реальні і потенційні загрози функціонуванню фірми, що випливають із внутрішніх і зовнішніх джерел небезпеки, визначає зміст діяльності щодо забезпечення внутрішньої і зовнішньої безпеки. Водночас, на думку В. І. Ярочкіна, загрози і небезпеки для функціонування фірми – це реально або потенційно можливі дії чи умови навмисного чи випадкового (ненавмисного) порушення режиму функціону­вання фірми шляхом нанесення матеріальної (прямої чи непрямої) шкоди, що призвела до фінансових втрат, включаючи й упущену вигоду. При цьому варто враховувати, що поняття «загрози» і «небезпеки» є відносними, адже за певних обставин ці категорії можуть бути як негативні, так і позитивні, в остан­ньому випадку, коли вони сприяють отриманню позитивного результату, – йдеться, приміром, про добросовісну конкурен­цію, завдяки якій фірма досягла фінансового успіху.

Що стосується небезпеки, на думку В. І. Лукашина, – це ті умови й фактори, що криють у собі і за певних умов самі по собі чи в різноманітній сукупності виявляють ворожі наміри, шкідливі властивості, деструктивну природу. За своїм генезисом вони мають безпосередньо природне, техногенне і соціальне походження.

Саме тому основа організації, планування і функціонування системи забезпечення безпеки фірми полягає в аналізі концеп­ції загроз і небезпек, оцінюванні характеру реальних і потен­ційних внутрішніх і зовнішніх загроз, кризових ситуацій, не­сприятливих чинників у різних сферах діяльності фірми, що становлять небезпеку для її життєво важливих інтересів. Таке оцінювання загроз і небезпек є обов’язковим для всіх видів фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємництва при плануванні і прийнятті рішень на всіх рівнях у межах пов­новажень, закріплених чинним законодавством та внутріш­ньогосподарськими актами. Система реальних і потенційних загроз і небезпек не є статичною (постійною); такі загрози і небез­пеки можуть виникати і зникати, наростати і зменшуватися. При цьому, звичайно, буде змінюватися й їх значущість в забез­печенні безпеки.

Одним із важливих підходів до аналізу загроз і небезпек є вста­новлення своєрідної «шкали пріоритетів безпеки» і класифіка­ція та ранжування загроз і небезпек за відповідним рівнем та ступенем тієї небезпеки, яку вони становлять.

Безпека функціонування фірми за наявності загроз і небезпек досягається через проведення єдиної державної політики у сфері фінансово-господарської діяльності, системи заходів економіч­ного, політичного, організаційного характеру, що адекватні небезпеці і загрозам життєво важливим інтересам фізичних та юридичних осіб. Для цього в Україні сформована і вдоскона­люється система правових норм, що регулюють відносини при забезпеченні безпеки, визначаються основні напрями діяль­ності органів державної влади й управління у даній сфері, фор­муються або ж трансформуються агентства із забезпечення безпеки, механізм контролю і нагляду за їх діяльністю.

2.2. Суб’єкти загроз і небезпек функціонуванню підприємства (фірми)

Ведення бізнесу завжди стикається не лише з певними негативними явищами, але й суб’єктами, тобто фізичними і юридичними особами, протиправні діяння яких можуть створювати загрози й небезпеки для фірми. Такими суб’єк­тами є:

— іноземні спецслужби та організації;

— кримінальні елементи (злочинна мафія);

– вітчизняні фірми, що займаються промисловим шпи­гунством;

— конкуренти;

— транснаціональні компанії та інші іноземні фірми;

– іноземні науково-дослідницькі центри тощо. Спинимося на їх характеристиці.

Розвідницька діяльність іноземних спецслужб та організа­цій спрямована не лише на політичні інтереси країни, але й на діяльність окремих суб’єктів підприємництва. Більшою мірою розвідники скеровують свої зусилля на:

— отримання інформації щодо створення новітніх зразків техніки та технологій, результатів фундаментальних та прик­ладних наукових досліджень, що задають тон світової науки;

— збирання конфіденційної інформації економічного ха­рактеру, наявність якої завдає або може завдати збитків потен­ціалу та стратегічним позиціям країни на світовому ринку;

— послаблення чи навіть згортання у процесі приватизації та конверсії виробництв, які випускають конкурентоспромож­ну продукцію;

— стимулювання «витоку інтелекту», вивезення з країни капіталу та стратегічно важливих товарів;

— намагання поставити економіку країни в залежність від імпортованої сировини, комплектуючих та енергетичних ре­сурсів шляхом продажу специфічної техніки і технологій.

До складу мафії як злочинної організації, яка переслідує мету незаконного збагачення і діє методами погроз, насильст­ва, вбивств тощо, входять: організовані злочинні угруповання, об’єднання «злодіїв у законі» (такому немає аналогів у світовій кримінальній практиці), банди, організовані злочинні групи.

Злочинною організацією, згідно з ч. 4 ст. 28 КК України, виз­нається об’єднання осіб (суб’єктів злочину), яке: 1) є стійким; 2) ієрархічним; 3) об’єднує кількох осіб (трьох і більше); 4) за попередньою змовою зорганізоване його членами або структур­ними частинами для спільної діяльності; 5) метою такої діяль­ності є: а) безпосереднє вчинення ними тяжких або особливо тяжких злочинів; б) керівництво чи координація злочинної діяльності інших осіб; в) забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

Відмінними ознаками організованих злочинних груп є: 1) на­явність кількох осіб (трьох або більше); 2) попередня їх зорганізованість у спільне об’єднання для готування або вчинення двох і більше злочинів; 3) стійкість такого об’єднання; 4) об’єд­наність злочинців єдиним планом із розподілом функцій учас­ників групи, спрямованих на досягнення цього плану; 5) обіз­наність усіх учасників такої групи з цим планом.

Як бачимо, злочинна організація відрізняється від організованої групи:

1)ієрархічністю, що свідчить про вищий рівень
зорганізованості такого об’єднання;

2) спрямованістю на вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів;

3)можливістю визнання нею об’єднання, зорганізованого не лише для безпосереднього вчинення його учасниками зазначених злочинів, а й для керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб або забезпечення функціонування як самої злочинної
організації, так і інших злочинних груп.

Що ж до побутової оцінки відмінних ознак організованих злочинних угруповань, то вони такі: наявність матеріальної і фі­нансової бази (транспорт, зв’язок, власний бізнес); колектив­ний орган управління – «рада»; статут організації у вигляді неформальних норм поведінки, традицій, законів, жорстких санкцій за їх порушення; поінформованість про корумпованих чиновників, стан справ в органах влади й управління, особливо у правоохоронних структурах; кон’юнктура ринку; наявність своїх людей в органах влади, судовій та правоохоронній системах; специфічна мовно-понятійна система, що включає жаргон, особ­ливу письмову мову.

За даними правоохоронних органів України, грошовий обіг тіньової економіки нині наближається за обсягом до грошово­го обігу всієї економіки, що залишилася. Організована злочин­ність має прямий (дії економічного характеру) або непрямий (через зростання соціального напруження внаслідок погіршання психічного стану населення, невпевненість владних структур тощо) вплив на економічну безпеку держави та суб’єктів під­приємництва. Крім того, вона впливає на обсяг залучення та вкладання капіталу до економіки країни як зсередини (вітчиз­няні вкладники), так і ззовні (іноземні вкладники), відволікає значні кошти на утримання правоохоронних органів. Цей напрямок економічної безпеки не забезпечений не лише в Ук­раїні, а й загалом у світі. Щорічні прибутки світового криміна­лу становлять 8 млрд дол., тобто майже 20% ВВП усього світу, при цьому щороку «відмивається» у світі 600 млрд дол. Для порівняння: в Україні – близько 1 млрд грн.

Наступним суб’єктом загроз виступають вітчизняні фірми, які займаються промисловим шпигунством на замовлення ін­ших організацій або ж ініціативно для подальшого продажу викраденої конфіденційної інформації. Наразі обсяги промис­лового та економічного шпигунства мають тенденцію до різкого зростання. Полювання за чужими секретами дає змогу зеконо­мити власні кошти на ведення прикладних і фундаментальних досліджень, бути в курсі справ конкурента, зосередити всю ува­гу на виробництві та маркетингу. Подальший розвиток науко­во-технічного процесу, збільшення потоку патентів і посилення конкуренції, як війни всіх проти всіх, роблять крадіжку чужих секретів особливо прибутковою, а тому й вельми привабливою.

Розвиток ринкових відносин в Україні, втрата державою контролю над виробництвом спеціальної техніки і безконт­рольне ввезення її у країну офіційними і неофіційними канала­ми, звільнення з колишнього КДБ, а також ГРУ МО України та МВС України висококваліфікованих професіоналів призвели до відродження промислового шпигунства в Україні за кілька років. За неофіційним оцінюванням спеціалістів СБ України, практично кожна крупна вітчизняна фірма збирає інформацію про своїх конкурентів, партнерів й контрагентів і водночас са­ма виступає об’єктом прискіпливого вивчення з боку приват­них спецслужб і фірм промислового шпигунства. Особливу увагу фірм промислового шпигунства привертають суб’єкти у сфері фінансів, проведення операцій з цінними паперами, нерухомістю, енергоносіями тощо.

Ще один суб’єкт загроз безпеці бізнесу – конкуренти, тоб­то ті конкуруючі банки, компанії та інші організації, які зай­маються аналогічною діяльністю та виборюють вигідніші умо­ви виробництва та збуту товарів; претендують на приміщення чи обладнання офісів і виробництва; використовують такі самі комунікації; мають нагальну потребу у спеціалістах. Між кон­курентами точиться постійна боротьба, що досягає інколи про­типравних форм, через скоєння вибухів, підпалів, захоплення заручників, убивств підприємців тощо.

Промисловим шпигунством, як загрозою вітчизняному бізнесу, займаються іноземні компанії та фірми і, насамперед, транснаціональні компанії (ТНК), яких у світі нараховується не менше 55 тис. їх діяльності щодо пошуку конфіденційної ін­формації властива певна закономірність: чим вищий рівень інфляції та соціального напруження, тим активніше ведуться пошуки відомостей про конкурентів, а також збирається ін­формація з економічних, науково-технічних, політичних та інших питань. ТНК створюють свої підрозділи розвідки і контрроз­відки, філії за кордоном, групи лобіювання своїх інтересів, вербують собі інформаторів, а за потреби – і державні спец-служби.

їхня діяльність спрямована на пошук даних про фундамен­тальні та прикладні відкриття; про злиття компаній, рух фінансів; про видатних політичних діячів, про провідних спе­ціалістів і менеджерів великих компаній з метою здійснення тиску на них; про території, перспективні з точки зору вкла­дення капіталу в їх розвиток.

За прогнозами експертів ООН, у майбутньому світова спіль­нота зіткнеться із ростом шпигунства, насамперед у сфері елект­роніки, зважаючи на те, що з піднесенням економіки дедалі більше клієнтів підключається до існуючих електронних ме­реж, на які спирається світова економіка. Є думка, що крупний банк при виході з ладу комп’ютерної системи управління розо­рюється впродовж чотирьох діб, а установа менших розмірів – за добу. Таким чином, промислове й економічне шпигунство стає головним чинником у ситуації, коли застосування бойової зброї вже неможливе в силу її виключної руйнівної здатності.

Немалу загрозу бізнесу становлять й науково-дослідницькі центри, які під виглядом фондів, університетів, асоціацій здійс­нюють легальну розвідку з економічних, науково-технічних, політичних, військових питань, у тому числі збирання інфор­мації про бізнесові структури. Зазвичай такі фонди встановлю­ють гранти на наукові дослідження і в такий спосіб отримують найціннішу інформацію науково-технічного характеру.

2.3. Види загроз і небезпек функціонуванню підприємства (фірми)

Для визначення суті таких загроз і небезпек функціону­ванню фірми велике значення має їх класифікаційна харак­теристика, в основу якої покладено загально прийняті критерії.

Отже, залежно від природи походження загрози і небезпеки поділяють на:

1) природні (об’єктивні), що викликані стихійними при­родними явищами (землетрусами, наводками, ураганами тощо) і виникають без участі і поза волею фірми чи її працівників, не­залежно від прийнятих рішень чи дій менеджера (фінансова кон’юнктура, наукові відкриття, форс-мажорні обставини тощо);

2) неприродні (суб’єктивні), що викликані умисними або ненавмисними діяннями людини, різних оточуючих фірму суб’єктів, органів державної влади та управління, а також вітчизняних й іноземних конкурентів, що суттєво впливають на економічний стан фірми. Суб’єктів умисного впливу на фірму зазвичай називають зловмисниками, адже загрози і небезпеки для фірми спричинюються їхніми корисними намірами (йдеться про тероризм, страйки, пікетування, розкрадання, крадіжки) і можуть призвести до травм і загибелі людей. Умисні загрози мають і такі прояви:

— фізичне руйнування об’єкта або його окремих елементів внаслідок тероризму, хуліганства, вандалізму тощо;

— відключення або виведення з ладу систем життєзабезпе­чення об’єкта внаслідок тих самих причин;

— дії з дезорганізації функціонування об’єкта (страйк, саботаж, встановлення перешкод);

— розкрадання матеріальних цінностей;

— знімання інформації шляхом контролю каналів зв’язку, негласного встановлення спеціальних технічних засобів, аналізу і контролю побічних випромінювань, негласних відео- і фотозйомок;

— крадіжка документів, магнітних носіїв і паперових від­ходів (роздруківок, копіювальних паперів тощо).

Загрози і небезпеки, викликані умисними діями зловмис­ників, поділяють на контактні і безконтактні. У свою чергу, контактні поділяють на такі групи: без зміни структури об’єкта захисту і зі зміною.

Безконтактні загрози і небезпеки залежно від їх прояву в різних зонах захисту можуть бути представлені як:

— зовнішні з неконтрольованої зони (територія об’єкта, на якій застосовуються засоби і не проводяться заходи, пов’язані із захистом об’єкта);

— із зони контрольованої території (територія навколо бу­дівлі, що безперервно контролюється);

– із зон представницьких приміщень (де ведуться перего­вори із зовнішніми організаціями) і службових приміщень.

До умисних безконтактних загроз і небезпек відносять та­кож витік інформації через паразитні випромінювання облад­нання чи візуально-оптичне перехоплення інформації з прилеглих будівель.

Суб’єктів неприродного впливу на фірму зазвичай назива­ють правопорушниками, які з причин недостатньої кваліфіка­ції чи порушення ними посадових інструкцій можуть викликати такі прояви ненавмисних загроз:

– травми і загибель людей;

– пошкодження обладнання, ліній зв’язку, каналів жит­тєзабезпечення;

– нераціональну зміну технологій;

– нерегламентоване використання технічних засобів, до­кументів, комп’ютерних програм;

– розголошення конфіденційної інформації;

– некомпетентне використання, неправильне налаштуван­ня чи неправомірне відключення персоналом служби безпеки засобів захисту фірми.

Залежно від сфери виникнення загрози і небезпеки поділя­ють на:

— внутрішні, що пов’язані з господарською діяльністю фірми та її персоналу, а їх природа пояснюється тими проце­сами, з якими пов’язане виробництво і реалізація продукції, а відтак результативність бізнесу (успішність планування та прийняття управлінських рішень, дотримання виробничої технології, організація праці і робота з персоналом, фінансо­во-кредитна політика фірми, дотримання техніки безпеки та виробничої дисципліни, підвищення кваліфікації співробітни­ків фірми; матеріальне та моральне заохочення співробітників фірми);

— зовнішні, що виникають за межами підприємства і жод­ним чином не пов’язані з господарською діяльністю суб’єкта, як-то зміна законодавства, податкової та фінансово-кредитної політики у країні, зміна уряду та парламенту, виникнення воєнних конфліктів, надзвичайні стихійні лиха тощо.

На думку багатьох учених, всі зовнішні чинники, що вплива­ють на безпеку фірми, можна згрупувати, виділивши в окремі політичні, соціально-економічні, екологічні, науково-технічні і технологічні, юридичні, природно-кліматичні, демографічні, криміналістичні та інші чинники.

До політичних чинників, що впливають на результати діяль­ності фірми, відносять, насамперед, політичну ситуацію, що наявна у країні і конкретному економічному регіоні. Стабіль­ність політичної влади, той курс, що вона проводить на розвиток ринкових реформ, підтримку підприємництва, демократизацію відносин власності, боротьбу з корупцією і криміналізацією господарського життя, можуть здійснювати суттєвий вплив на результативність бізнесу. Істотний вплив на безпеку підприєм­ництва чинять і такі обставини, як стан міжнаціональних, релігійних, територіальних суперечок і конфліктів, сепара­тистські настрої окремих керівників тощо.

Для успішного розвитку підприємництва особливу значу­щість мають соціально-економічні чинники, саме від них значною мірою залежать правила й умови ведення комерційної діяль­ності. До них можна віднести: стан грошової емісії в країні, а значить і підтримання оптимального рівня грошової маси, і забезпечення нормальних платежів, виплат заробітної плати, пенсій тощо; а також зміну правил валютного обігу; зміну та­рифів на транспортні перевезення, плату за енергоносії тощо.

Підприємницька активність значно залежить від відсотко­вих кредитних ставок Національного банку України, від рівня інфляції, рівня зміни доходів населення тощо. Усе це напряму позначається на стані платоспроможності населення, коливан­ні цін на сировину, матеріали, комплектуючі, енергоносії, стан фінансового ринку, на поведінці комерційних банків, розши­ренні чи скороченні сфер підприємництва.

Останнім часом на діяльність фірми дедалі більший вплив справляють екологічні чинники. Держава на початковому етапі управління навколишнім середовищем встановлює систему прямих адміністративних заборон, що обмежують розвиток екологічно шкідливих виробництв, а в окремих випадках і їх закриття. Далі на зміну адміністративним заборонам прихо­дять механізми охорони навколишнього середовища, що базу­ються на принципах екологічного нормування і платного при­родокористування. На основі гранично допустимих викидів і скидів забруднюючих речовин вираховується плані за приро­докористування.

Науково-технічні і технологічні чинники ставлять фірмі умови постійного контролю за досягненнями науково-технічного прогресу, розробками нових технологій, матеріалів, впровадженням ноу-хау у виробництво, управління й організаціюпраці, реалізацію продукції тощо. Задля забезпечення високої конкурентоздатності фірми потрібна постійна поінформованість про те, як ці новації впроваджують конкуренти.

Підприємницька діяльність здійснюється в рамках певної правової основи, а тому важливо знати, який стан законодавст­ва щодо організації бізнесу у країні і в регіоні є наразі, якими є перспективи його зміни. Особливу роль тут відіграє еволюція податкового законодавства, підтримка підприємництва, тобто існуючі пільги і субсидії; стан законодавства про власність, права, обов’язки та відповідальність підприємців, договірне право тощо.

Соціально-культурна складова впливає на смаки, віддання переваг споживачів, моду, соціальні пріоритети й ідеї.

Природно-кліматичні умови об’єктивно впливають на ви­трати виробництва, оскільки їх (умов) сприятливий стан ско­рочує затрати, особливо характерно це у сфері агропромислового виробництва.

Особливий вплив на ринок праці справляють демографічні чинники, адже стан народжуваності і смертності, тривалість життя і його якість, стан здоров’я населення, рівень його осві­ти суттєво впливають на укомплектованість фірми робочою си­лою, її продуктивність і мотивацію праці.

Останнім часом дедалі більшого значення набувають чинни­ки криміналітету, розгул економічної злочинності, корупції, інші форми злочинного впливу на фінансово-господарську діяльність. Це живить недобросовісну конкуренцію, промис­лове шпигунство, комп’ютерні та інші форми злочинів, що завдають значну шкоду бізнесу.

Під впливом навколишнього середовища, різних чинників можуть виникнути чимало десятків зовнішніх загроз і небез­пек для вітчизняного бізнесу. До них можна віднести неспри­ятливі зміни політичної ситуації; макроекономічні струси (кризи, порушення виробничих зв’язків, інфляція, втрата ринків сировини, енергоносіїв, готової продукції тощо); зміна законодавства, що впливає на умови господарської діяльності (податкового, відносин власності, договірного тощо); нероз­виненість інфраструктури ринку; протиправну діяльність кримінальних структур; використання недобросовісної конку­ренції; промислово-економічне шпигунство; моральні (психо­логічні) загрози, залякування, шантаж і фізичний, небезпечний для життя, вплив на персонал та його сім’ї; крадіжки матеріа­льних засобів; протиправні дії конкурентів, їх намагання заволодіти контрольним пакетом акцій; зараження програм ЕОМ різними комп’ютерними вірусами; протизаконні фінан­сові операції; надзвичайні ситуації природного і технічного ха­рактеру; несанкціонований доступ конкурентів до конфіденцій­ної інформації, що становить комерційну таємницю; крадіжки фінансових коштів і цінностей; шахрайство тощо.

Наводячи класифікаційні характеристики загроз і небезпек, не можна залишити поза увагою інформаційні загрози і небезпе­ки, з-поміж яких, залежно від суб’єктів-джерел, виділяють:

1) природні, що породжуються відхиленнями прояву сил природи від норми у літосфері (у землі і на землі), гідросфері (у воді і на воді), в атмосфері і стратосфері; космосі. їх особли­вістю є те, що вони не носять цілеспрямованого характеру, адже заморозки не діють вибірково щодо конкретного суб’єкта гос­подарювання, а діють в рамках певного ареалу;

2) антропогенні, в основі яких лежить діяльність окремої людини чи групи людей, серед яких виділяють:

— кримінальні структури, рецидивісти і потенційні зло­вмисники;

— недобросовісні партнери і конкуренти;

— персонал фірми;

3) техногенні, що викликані недосконалістю існуючих технологій, програмованих засобів обробки інформації, засобів зв’язку, охорони, сигналізації, інших технічних засобів, що використовуються на фірмі, а також браком знань персоналу, що їх потребують обставини.

На відміну від попередніх, техногенні загрози і небезпеки не мають цілеспрямованого характеру дії, і в цьому вони схожі з природними.

Запропонована класифікаційна характеристика загроз і не­безпек не є вичерпна. Більше того, серед вчених немає одностайності щодо критеріїв такої класифікації, однак наве­дені є найбільш поширеними.

Розділ 3. ГОСПОДАРСЬКІ РИЗИКИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА БЕЗПЕКУ ПІДПРИЄМСТВА (ФІРМИ)