Питання для самоконтролю 2 страница

нитки, частини одягу, марля, вата,

пух, пташині гнізда тощо. Отримати іскру для запалювання труту найпростіше за допомогою кременю і куска металу Якщо нема кременю, використовуйте камінь Треба тримати камінь над трутом і сильно ударяти по ньому тупою стороною ножа або будь-яким іншим куском металу, направляючи іскри на трут Як тільки трут почне тліти, слід обережно роздути його до по­яви полум'я і запалити тріски.

Є інший спосіб добування вогню, відомий ще тисячоліт­тя тому Треба взяти сухий дерев'яний брусок Потім зробити загострений з одного кінця сухий дерев'яний стрижень. Цей стрижень повинен бути зроблений з більш твердого дерева, ніж брусок Після цього зробити розтяжку у вигляді лука і упор із заглиблення для зручності натискання рукою (рис 1 31) Швидко рухаючи луком, ви обертаєте «свердло», яке вставлене

Рис. 1. 31

в отвір бруска дерева. Шматок нагріваючись займається. Отвір в бруску треба обкласти легкозаймистим матеріалом: сухим мохом, ватою, порохом

Добрий результат дає застосування кременю від запальни­чок Декілька таких кременів, вставлених в автоматичний олівець (замість грифеля), є незмінним атрибутом аварійного запасу туриста Щоб отримати сніп іскор, достатньо чиркнути кременем по шорсткій поверхні каменю або металу

Для розпалювання вогнища можна використовувати сухий папір, бересту, зняту з сухої берези чи пенька, суху траву або хвою. Все це слід покласти у вигляді куреня і підпалити. Коли полум'я охопить названі матеріали, потрібно підкладати більші дрова В такому випадку жар весь час буде в центрі, і таке вогни­ще не затухне Нові дрова у вогнище підкладають невеличкими порціями Класти їх треба по одній не щільно, щоб забезпечити хороше надходження повітря. Коли з'явиться достатня кіль­кість жару, можна підкладати будь-які, навіть сирі дрова

Людині, яка опинилась в умовах автономного існування в лісі, треба застосовувати усі заходи для забезпечення себе їжею. Постає питання: «Чим харчуватися?». Звичайно, в пер­шу чергу рослинною їжею З давніх давен людина вживає лісо­ві ягоди, горіхи, гриби і дикорослі овочі — щавель, черемшу, папороть та інші дари природи. На території України росте ве­лика кількість рослин, частково або повністю придатних в їжу Більшість з них можна вживати в сирому вигляді. Звичайно, не
вся рослинна їжа смачна і ситна, але вона може протягом три­валого часу підтримувати сили людини.

В лісах зустрічається багато трав'янистих рослин, кущів і де­рев, які дають їстівні плоди: чорниця, малина, суниці, горобина, черемуха та ін. Їстівні бруньки сосни, хвоя молодих гілочок мо­дрини, трав'янисті рослини — черемша, кропива, заяча капуста.

Серед численних їстівних рослин є і отруйні. Від вживання незнайомих рослин, ягід, грибів краще утриматись. Не можна їсти рослини, які виділяють на зламі подібний до молока сік, кістки і насіння плодів і ягід, гриби з неприємним запахом, ци­булини без характерного запаху цибулі або часнику

Непрямою ознакою їстівної рослини може бути: плоди, які покльовані птахами; багато кісток, шкірок біля плодового де­рева; пташиний послід на гілках, стовбурах; плоди, виявлені в гніздах і норах

В умовах автономного існування рибальство є досить доступ­ним способом забезпечення себе їжею. Риба має більшу енерге­тичну цінність, ніж рослинні плоди. Риболовну снасть можна виготовити з підручних матеріалів. Так, волосінь — з розпу­щених зав'язок черевиків, ниток, які витягнуті з одягу, роз­плетеної мотузки; гачки — зі шпильок, сережок, заколок від значків, «невидимок», а блесну — з металевих ґудзиків, монет тощо. М'ясо риби можна їсти сирим, але краще нарізати його на вузькі смужки, висушити їх на сонці, так вони стануть смач­нішими і довше будуть зберігатися

Добувати їжу можна і примітивними засобами полювання. Полювання — найважливіший спосіб забезпечення їжею взим­ку Дрібних тварин і птахів добува­ти порівняно неважко Для цього можна використовувати пастки, петлі тощо. Добуте м'ясо тварини, птаха підсмажують на примітив­ному вертелі

В лісі, лісисто-болотній міс­цевості пошук води, як правило, не складний Воду з джерел, гір­ських річок і струмків (рис. 1. 32) можна пити сирою. Але перед тим Р_ис. 1. 32
як втамувати спрагу водою із стоячих водойм, її слід очистити від домішок і знезаразити Для очищення можна виготовити прості фільтри з декількох шарів тканини, з пустої консервної банки, пробивши в дні невеликі отвори, а потім наповнити піс­ком. Можна викопати неглибоку ямку за півметра від краю во­дойми, і вона через деякий час наповниться чистою, прозорою водою

В давні часи люди для знезараження води використовували бузину Для тамування спраги вони знаходили бузину, руба­ли її і кидали в лісову калюжу, болотну воду Приблизно че­рез півгодини сміливо пили і не боялись отруєнь Непоганим дезінфікуючим засобом є срібло Тому всі срібні прикраси, які є на людях. Однак найнадійніший спосіб знезараження води — кип'ятіння.

Якщо у вас є працюючий мобільний телефон, то повідо­мити про своє місцезнаходження нескладно. Але якщо такої можливості немає? Конкретні засоби повідомлення про своє місцезнаходження залежать від багатьох умов: місця перебу­вання, фізичного стану, наявності технічних засобів зв'язку. У більшості випадків достатньо голосно закричати, поклика­ти людей на допомогу і проблема з вашим «ув'язненням» буде відразу вирішена Якщо ніхто на ваші заклики не відзиваєть­ся, беріть в руки будь-який предмет, яким можна стукати, і подавайте сигнали порятунку стуком. Щоб ефект від такого способу був найбільшим, визначте, який з оточуючих пред­метів дає найгучніший звук Продовжуйте стукати по цьому предмету

Якщо вам не пощастило і ви застрягли у ліфті, натисніть на кнопку виклику диспетчера і повідомте йому про поломку, далі дійте за його вказівками.

Запам'ятайте! Треба проявляти винахідливість та розум­ну ініціативу, щоб повідомити людей про своє місцезнахо­дження

В практиці були випадки, коли в лісі люди гинули лише тому, що не вміли подати сигнал рятувальникам Відомо, ди­мом вогнища люди здавна користувалися для подання сигналів про небезпеку для свого життя. І в наші дні вогнище залиша­ється одним з найефективніших засобів аварійної сигналіза­
ції. Щоб своєчасно подати сигнал пошуковому вертольотові (літаку), вогнище запалюють завчасно. Щоб стовп диму був густим і чорним, у вогнище, яке добре розгорілось, підкидають свіжу траву, зелене листя, сирий мох Привернути увагу су­ден, які проходять повз вас, можна розмахуючи полотнищем, прив'язаним до жердини, весла тощо. Під час дрейфу в тумані подавайте шумові сигнали

Серед природних ознак найкраще орієнтуватися за Сонцем та зорями. Якщо опівдні встати спиною до Сонця, то тінь пока­же на північ, відповідно південь буде позаду, схід — праворуч, а захід — ліворуч. Інакше кажучи, найкоротша тінь від пред­мета вказує на північ і, одночасно, найкоротша тінь «фіксує» полудень

Під час орієнтування на місцевості вночі Полярна зірка — остання в «ручці ковша» сузір'я Мала Ведмедиця — завжди вказує на північ (рис 1.33). Відшукати її можна, подумки продовживши лінію, яка з'єднує крайні зірки в ковші сузір'я Велика Ведмедиця і відклавши иа ній п'ять відрізків, приблизно рів­них між цими зірками В ситуації, коли сузір'я Велика Ведмедиця закрите хмарністю або розташова­не надто низько на небі, відшука­ти Полярну зорю може допомогти сузір'я Касіопея. Воно розташова­не майже завжди напроти сузір'я Велика Ведмедиця і так само обер­тається навкруги Полярної зорі Сузір'я Касіопея складається з п'яти яскравих зір, які нагадують силь­но сплюснуту букву «М» Полярна зірка розташована прямо навпроти центральної зірки сузір'я приблизно на такій же відстані, що і від Великої Ведмедиці (рис 1 33)

Полярна зірка

Рис. 1. 33

Підказати напрямок на північ може Чумацький Шлях — густо «розсипані» дрібні зорі, що перетинають небо широкою смугою, яка орієнтована в лінії північ-південь. Але цей спосіб є приблизним

1.4.10. Біологічні небезпеки: збудники інфекційних хвороб,шляхи проникнення їх в організм людини.Інфекційні захворювання, шляхи їх розповсюдження,профілактичні заходи

До біологічних чинників довкілля належать мікроорганіз­ми: сапрофіти, та патогенні організми (рис. 1. 34). Сапрофіти — мікроорганізми, які не спричиняють заразних хвороб. Умовно- патогенні мікроорганізми завжди присутні в організмі люди­ни, але спричиняють хворобу лише за певних умов (переохоло­дження, порушення санітарно-гігієнічного режиму, зниження імунітету тощо). Патогенні мікроорганізми здатні викликати інфекційну хворобу

Патогенність — це властивість мікроорганізмів спричи­няти захворювання та виділяти особливі, отруйні речовини — токсини Патогенні мікроорганізми поділяють на бактерії, віруси, грибки та ін. Бактерії мають рослинну природу, вони спричиняють такі захворювання, як холера, дифтерія, чума, туберкульоз тощо Віруси — це внутрішньоклітинні паразити, які не мають клітинної будови Вони викликають такі хвороби, як грип, кір, СНІД.

Процес надходження патогенних мікроорганізмів в орга­нізм і їх розмноження з наступним виникненням хвороби на­зивається інфекційним процесом. Захворювання, які спричи­няються хвороботворними мікроорганізмами (бактеріями, ві­русами, грибками) і передаються від зараженої (інфікованої) людини або тварини до здорової, називаються інфекційними. Інфекційні хвороби мають осо­бливість швидко розповсюджуватись серед людей. Якщо інфекційним захворюванням охоплюються великі групи людей, пов'язані між собою ланкою зараження і конкретною — ^А територією, говорять про епідемії.

ІІ

Складовими компонентами епідемічного процесу є джерело інфекції, механізм передачі інфекції і сприятливе до даного захворювання населення. Такі хвороби передаються людині Р_ис. 1. 34 через пошкоджену шкіру і слизові оболонки

(ящур, сибірка), при укусах хворими тваринами (сказ), через комарів, кліщів, бліх (малярія, енцефаліт, жовта лихоманка, чума, тиф)

Сприяють виникненню інфекційних захворювань такі чин­ники як недоїдання, неповноцінне харчування, недстача віта­мінів, білків в їжі, перевтома, перегрівання, переохолодження

В механізмі передачі інфекції виділяють три фази: виділен­ня збудника з інфікованого організму; знаходження збудників в довкіллі або в організмі тварини, яка переносить збудників; проникнення збудника в сприйнятливий організм

Шляхом прямого контакту передаються венеричні захво­рювання, СПІД, сверблячка, деякі грибкові захворювання шкі­ри, лептоспіроз, ящур тощо Досить часто збудники інфекцій­них захворювань передаються через руки хворої людини, яка, торкаючись тих чи інших предметів, залишає на них мікроби Найчастіше таким контактно-побутовим шляхом передають­ся кишкові інфекції (черевний тиф, дизентерія)

Збудники грипу, кіру, вітрянки, віспи, дифтерії, коклюшу передаються з крапельками слини, слизу, при форсованій роз­мові, кашлі, чханні (повітряно-крапельний шлях). Попадаючи в повітря, збудники хвороб осідають на пилинках і розносять­ся з рухом повітря на всі сторони. Водно-харчовий шлях розпо­всюдження інфекції полягає у передачі збудника з харчовими продуктами або водою. Трансмісивний спосіб передачі збудни­ків хвороб здійснюється через живих носіїв — членистоногих, гризунів, домашніх тварин, комах (кліщовий і комариний ен­цефаліти, тиф тощо)

Захист організму від пошкоджуючих подразників, які не­суть на собі генетично сторонню інформацію, називається іму­нітетом. Основою протиінфекційного імунітету є несприят­ливість (стійкість) до певних мікроорганізмів та продуктів їх життєдіяльності (токсинів). Імунітет пов'язаний зі спадковими і набутими механізмами, які запобігають проникненню в орга­нізм і розмноженню в ньому збудників захворювань Він мож­ливий завдяки наявності імунної системи — лімфовузли, селе­зінка, кістковий мозок, вилочкова залоза

Для профілактики інфекційних захворювань використову­ють перш за все державні санітарні заходи Ними передбача­
ється поліпшення умов праці і побуту населення з метою попе­редження будь-яких захворювань, будівництво різноманітних споруд з урахуванням санітарних і протиепідемічних вимог. На боротьбу з інфекційними хворобами також направлені такі заходи, як благоустрій міст і сіл, спорудження водоводів і кана­лізаційних мереж

Друга група заходів — це медичні заходи. Вони проводяться цілеспрямовано з урахуванням усіх трьох ланок епідемічного процесу: джерела інфекції, механізму її передачі і наявності сприйнятливої частини населення. Заражену людину як дже­рело інфекції ізолюють від оточуючих людей і лікують; інфіко­ваних тварин, як правило, знищують.

З метою попередження розповсюдження інфекції за межі епідемічного вогнища запроваджують карантин — комплекс адміністративних і санітарно-гігієнічних заходів, спрямова­них на виявлення хворих і осіб, які підлягають ізоляції або на­гляду Для усунення шляхів передачі інфекції проводять дезін­фекцію, дезінсекцію і дератизацію.

Дезінфекція — це знищення збудників хвороб в приміщен­нях, де виявлені хворі

Дезінсекція - знищення комах, які можуть передавати ін­фекцію

Дератизація — знищення гризунів — переносників хвороб, наприклад, чуми

Рис. 1. 35

Для формування імунітету в людей до інфекційних захворю­вань проводять вакцинацію (рис. 1. 35), для підвищення неспеци­фічної фізіологічної реактивності - гігієнічні заходи (загартуван­ня, руховий режим, дотримання правил особистої гігієни тощо).

Третя група заходів з профілак­тики захворювань пов'язана з підви­щенням рівня санітарної культури населення З цією метою широко ви­користовуються різноманітні заходи інформаційної спрямованості: бесіди, лекції, радіо- та телепередачі тощо.

З метою профілактики інфекцій­них захворювань в закладах освіти перед початком навчального року
проводять щорічні профілактичні медичні огляди, постійно ве­дуть спостереження за поведінкою школярів, систематично за­ймаються санітарно-гігієнічним вихованням і навчанням шко­лярів та їхніх батьків, слідкують за дотриманням санітарно- гігієнічного і протиепідемічного режиму

1.4.11. Харчові отруєння, джерела, наслідки,профілактичні заходи

Одним із найбільш поширених джерел харчових отруєнь мо­жуть бути продукти, заражені мікробами, що виділяють дуже сильні токсини (отрути білкового походження). Це, в першу чергу, паличка ботулізму. Харчові отруєння виникають при вживанні консервованих продуктів — м'яса, риби, плодів та овочів, заражених спорами цих бактерій, що розвиваються без доступу кисню

Харчові отруєння проявляються раптово, викликаючи ну­доту, блювання, різкі болі в животі (рис. 1. 36), підвищується пульс, шкіра стає блідою, підвищується температура тіла. Через кілька годин послаблюється зір, порушується мова та ковтання внаслідок паралічу м'язів носоглотки та гортані. Надалі розви­ваються паралічі інших м'язів, в тому числі дихальних, що, як правило, призводить до смерті

Досить часті випадки харчових отруєнь спричинені токси­нами деяких видів стафілокока Ці бактерії активно розмно­жуються при звичайній кімнатній температурі на різноманітних харчових продуктах, що не підлягають перед їх споживанням термічній обробці (тістечка з кремом, молочні продукти, паштети, вінегрети) Джерелом зараження та­ких продуктів можуть бути хворі, що стражда­ють стафілококовими захворюваннями Про­філактика цих харчових отруєнь полягає у су­ворому дотриманні термінів та умов зберігання готових до вживання продуктів

Значну групу харчових отруєнь становлять так звані токсикоінфекції — захворювання, спричинені деякими видами кишкових мікро- Рис. 1. 36
бів (сальмонелами). Вони розвиваються при дії самих живих мікроорганізмів, а не лише їх токсинів

Необхідно зазначити, що на сьогодні значно почастішали випадки алкогольного отруєння, особливо продукцією сумнів­ного походження

Загальні принципи профілактики харчових отруєнь зво­дяться до наступного:

• будь-які сумніви щодо доброї якості харчових продуктів, готових до споживання, особливо консервованих, необхідно вирішувати на користь власного здоров'я і відмовлятися від їх споживання;

• подібно правилам дорожнього руху, правила особистої гігієни при умові їх суворого дотримання надійно зберігають життя сучасної людини від невидимої токсико-інфекційної не­безпеки;

• будь-який сурогат алкоголю — потенційна отрута, тому вживання алкогольних напоїв сумнівного походження — це великий ризик для життя та здоров'я;

• при приготуванні харчових продуктів необхідно їх ретель­не миття й суворе дотримуватись правил кулінарної обробки (рис.1.37).

• категорична заборона вживати консервовані продукти із здутих банок

Лікування харчових токсикоінфекцій проводиться лише в інфекційних відділах лікарень антибіотиками та іншими лі­карськими засобами Хворим харчовими отруєннями потрібно промити шлунок — дають 1,5-2,0 л води, потім подразнюють корінь язика пальцем до появи блювання Дають в якості про­носного ЗО мл касторового масла. Після промивання шлунку хворо­го потрібно зігріти, дати гарячого чаю. Протягом 1-2 діб не можна вживати їжу

При отруєнні грибами першу допомогу надають згідно з загаль­ними правилами, як і при інших отруєннях, оскільки проти отрути Рис. 1. 37 грибів немає протиотрути.

При отруєнні мухомором виникає посилене слиновиділення, нудота, блювання, звуження зіниць, інколи з'являються пору­шення серцевої діяльності, які проявляються слабким пуль­сом. Треба терміново промити шлунок, дати соляне проносне.

Перші ознаки отруєння блідою поганкою виявляються не відзразу, а через 6-12 год. При цьому з'являється біль в живо­ті, нудота, блювання, а на 2-3-тю добу розвивається жовтуха, а часом ниркові та серцево-судинні порушення. Перша допо­мога при цьому полягає у промиванні шлунку, а потім дають соляне проносне

Таким чином, головним завданням при наданні першої до­помоги є виведення отрути з організму Перед промиванням або після нього в шлунок вводять активоване вугілля (2-3 сто­лових ложки на одну склянку води) на 5-10 хв. з наступним повним його виведенням. Щоб отрута не всмоктувалась, дають обволікаючі засоби (вівсяний відвар)

1.4.12. Епідемія ВІЛ-інфекції в Україні,її соціально-економічні наслідки та національні програми,спрямовані на подолання

Серед чисельних хвороб, від яких нині страждає людство, синдром набутого імунодефіциту (скорочено СНІД) є однією з найтяжчих (рис. 1. 38). Це одна із інфекційних хвороб, яка поширена на всіх континентах Землі і викликає десятки ти­сяч захворювань. Хвороба розповсюджується з неймовірною швидкістю по всій планеті. Жодна люди­на у світі не застрахована від ВІЛ-інфекції (вірусу імунодефіциту людини)

СНІД епідемічно поширюється по світу й уражає людей всіх континентів Перед цією хворобою виявились беззахисними до­рослі і діти, багаті і бідні, чоловіки і жінки, люди різного віросповідання Щодня у сві­ті СНІДом заражується до 5 тис. чоловік. Найбільше хворих на СНІД у США, Канаді, Бразилії, Гаїті, Уганді, Танзанії, Франції, Італії, Іспанії. Не обминула біда й Україну. Рис. 1. 38

Хвороба протікає довго, має декілька стадій. Термін «син­дром» означає сукупність симптомів хвороби. У кожному ви­падку захворювання на СНІД виявляють глибоке ураження імунної системи, а саме її недостатність, тому в назву включили «імунний дефіцит». Оскільки він виникає не при народженні, його назвали «набутим».

ВІЛ від однієї людини до іншої передається при:

• статевих контактах з інфікованою людиною;

• переливанні крові зараженого ВІЛ донора;

• пересадці органів; неодноразовому вживанні голок і шприців;

• проколюваннях частин тіла;

• татуюваннях;

• пошкодженні шкіряних покровів або слизових оболонок нестерильним медичним інструментом та ін

Ступінь ризику зараження ВІЛ залежить від типу передачі Досить високою є ймовірність інфікування під час переливання крові, при використанні нестерильних медичних інструментів

Після зараження, момент якого встановити досить важко, настає так званий інкубаційний період Він може тривати 3 6 тижнів, а потім настає гостра фаза Найчастішими проявами хвороби є підвищення температури тіла, збільшення лімфа­тичних вузлів, ангіна, висипка на тілі, розлад травлення, го­ловний біль Цей стан триває від 2 до 4 тижнів і проходить без будь-якого лікування. Антитіла ВІЛ на цей момент ще не ви­значаються, а з'являються лише через 1,5... 3 місяці, після за­кінчення гострої фази, а тому в більшості випадків, інфекція на цій стадії не діагностується

За фазою гострої інфекції настає фаза безсимптомної інфек­ції Виявити присутність вірусу можливо лише за допомогою спеціальних лабораторних методів дослідження, але вірусоно­сій вже небезпечний для здоров'я людини. Цей період триває до 3 5 років і більше У цей час людина є джерелом інфекції

Далі тривале збільшення лімфовузлів зобов'язує хворого звернутись до лікаря Ця стадія може тривати декілька років У цей період ще не пізно звернутись до лікаря, спеціалісти змо­жуть сповільнити погіршення стану імунної системи

Наступною стадією є стадія вторинних захворювань До збільшення лімфовузлів приєднуються такі ознаки, як розлад шлунку, тривале (близько 1 місяця) підвищення температури тіла, зменшення маси тіла Спостерігається швидка стомлю­ваність, нічна пітливість Приєднання вторинних інфекцій, викликаних вірусами, бактеріями, розвиток пухлин Поява симптомів ураження нервової системи і психічних порушень свідчать про те, що настала фінальна стадія хвороби — СНІД. На цій стадії зусилля лікарів спрямовані на те, щоб полегшити страждання хворого

У даний час медицина не має засобів, які б дали можливість вилікувати людину від СНІДу, але вдалось розробити методи лікування, які зупиняють розвиток хвороби До того часу, доки вчені не знайдуть ефективних засобів профілактики лікуван­ня СНІДу, запобігти його поширенню можна лише, змінивши власну поведінку

Якщо діагноз СНІДу підтверджений результатами лабора­торного дослідження, то згідно з Законом України «Про запобі­гання захворюванню на СНІД», Кримінальним і Кримінально- процесуальним кодексами України інфікований ВІЛ чи хворий на СНІД зобов'язаний вжити заходів щодо запобігання поширен­ню інфекції, повідомивши осіб, які були з ним в статевих кон­тактах, про можливість їх зараження Свідоме зараження ВІЛ особою, яка знала про наявність у неї інфекції, зумовленої цим вірусом, карається позбавленням волі на термін до 8 років

В Законі України «Про запобігання захворюванню на СНІД» викладено умови та порядок медичного огляду з метою виявлення зараження ВІЛ. Обстежуваним гарантується безпека медичного огляду, його добровільність, анонімність та конфіденційність

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. (ПОЗ). Яке походження мають механічні небезпеки? Наве­

діть приклади цих небезпек.

2. (РО). Що розуміють під побутовою травмою? Назвіть найпо­

ширеніші побутові травми

3. (У). Яких вимог безпеки потрібно дотримуватися при обла­

штуванні ігрових і спортивних майданчиків, для того щоб вони були безпечними?

4. (ПОЗ). Які фактори впливають на ризик утоплення під час пе­

ребування на воді?

5. (У). Охарактеризуйте такі стани як переохолодження та об­

мороження.

6. (У). Як правильно надати долікарську допомогу при таких

станах?

7. (РО). Дайте характеристики видів дорожньо-транспортних

пригод

8. (П). Які обов'язки пішоходів визначаються правилами до­

рожнього руху?

9. (У). Яку небезпеку несе у собі неправильне використання по­

бутового газу?

10. (ПОЗ). Перерахуйте яких правил слід дотримуватися особам,

що користуються побутовими газовими приладами.

11. (ПОЗ). Що розуміють під екстремальною ситуацією? Що по­

трібно знати, щоб правильно діяти в такій ситуації?

12. (РО). Проаналізуйте вплив стресових ситуацій на фізіологічні

функції людини та її працездатність

13. (Н). Запропонуйте приклади правильного виходу зі стресово­

го стану

14 (У) Назвіть способи добування вогню за допомогою підруч­них засобів та правильного розведення багаття

15 (У) Назвіть способи добування харчів та пошуку води в екс­тремальних умовах

16 (Н) Перерахуйте відомі вам способи повідомлення про своє місцезнаходження на місцевості

17 (Н) За якими природними ознаками найкраще орієнтуватися на місцевості?

18 (РО) Що відносять до складових компонентів епідемічного процесу? Охарактеризуйте ці складові

19. (ПОЗ). Назвіть заходи усунення шляхів передачі інфекції.

Означте їх.

20 (ПОЗ) Дайте характеристику основних джерел харчових отруєнь

21 (У) Запропонуйте профілактичні заходи щодо харчових отруєнь

22 (ПОЗ) Опишіть ознаки отруєння грибами Яка перша допо­мога при такому стані?

23. (РО). Охарактеризуйте стадії протікання хвороби СНІД.

24. (ПОЗ). Проаналізуйте статистику захворюваності на СНІД та

назвіть шляхи передачі ВІЛ-інфекції.

25. (РО). Які закони та постанови, що стосуються хвороби СНІД,

діють в Україні?

1.5. ХІМІЧНІ НЕБЕЗПЕКИ

№ з/п	Змістово-методичні орієнтири навчання	Рівень знань
Початковий	Кінцевий
	Основні види та класифікація хімічно- небезпечних речовин	РО	ПОЗ
	Вплив токсичних речовин на організм людини	РО	П
	Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР) та їх вплив на організм людини	ПОЗ	У
	Характеристика основних забруднюва­чів навколишнього середовища	ПОЗ	У
	Правила поведінки при враженні СДОР	ПОЗ	У
	Нітрати та нітрити, заходи безпеки при отруєнні	РО	ПОЗ
	Медикаментозне отруєння та надання долікарської допомоги	ПОЗ	У
	Засоби побутової хімії як джерела небез­пеки	ПОЗ	У

1.5.1. Небезпечні хімічні речовини, джерела,вплив на людину. Класифікація хімічних речовин.Шляхи проникнення шкідливих речовин в організм людини

Протягом свого життя людина постійно стика­ється з великою кількістю шкідливих речовин, які можуть викликати різні види захворювань, розлади здоров'я, а також травми як у момент контакту, так і через певний проміжок часу Особливу небезпеку становлять хімічні речови­ни, які залежно від їх практичного використання можна поділити на:

Рис. 1. 39

• промислові отрути (рис. 1. 39), які викорис­товуються у виробництві (розчинників, барвни­
ків), є джерелом небезпеки гострих і хронічних інтоксикацій (ртуть, свинець, ароматичні сполуки тощо);

• отрутохімікати, що використовуються у сільському гос­подарстві для боротьби з бур'янами та гризунами (гербіциди, пестициди);

• лікарські препарати;

• хімічні речовини побуту (харчові добавки, засоби саніта­рії та гігієни, косметичні засоби);

• хімічна зброя

Залежно від характеру дії на організм людини хімічні ре­човини поділяються на: токсичні, подразнюючі, мутагенні, канцерогенні, наркотичні, задушливі та ті, що впливають на репродуктивну функцію

Токсичні речовини — це речовини, які викликають отруєн­ня усього організму людини або впливають на окремі системи людського організму (кровотворну, центральну нервову) Ці речовини викликають патологічні зміни певних органів, на­приклад, нирок, печінки До таких речовин належать такі спо­луки, як чадний газ, селітра, розчини кислот чи лугів

Подразнюючі речовини викликають подразнення слизових оболонок, дихальних, шляхів, очей, легень, шкіри (пари кис­лот, лугів, аміак)

Мутагенні речовини призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації (свинець, радіоактивні речо­вини тощо)