Визначення поняття інформаційного потоку. Класифікація інформаційних потоків. Структура інформаційно-технологічного простору системи інформаційного забезпечення організації

Інформаційними потоками називають фізичні переміщення інформації від одного співробітника підприємства до іншого або від одного підрозділу до іншого.

Система інформаційних потоків - це сукупність всіх фізичних переміщень інформації. Така система дає можливість здійснити будь-який процес і реалізувати яке-небудь рішення.

Мета роботи з інформаційними потоками - максимальна оптимізація роботи підприємства.

Інформаційний потік можна аналізувати в трьох аспектах: синтаксичному, семантичному і прагматичному.

Синтаксичний аспект установлює формальні правила (параметри) побудови інформаційного потоку, взаємозв’язок між його елементами.

Семантичний аспект установлює правила інтерпретації кожного елементу інформаційного потоку.

Прагматичний аспект установлює ступінь корисності кожного елементу інформаційного потоку для цілей управління.

У залежності від типу систем, що зв’язуються потоком їх поділяють на горизонтальні та вертикальні. У залежності від місця проходження потоку – на зовнішні та внутрішні. На вхідні та вихідні інформаційні потоки поділяють у залежності від напрямку стосовно логістичної системи. За часом виникнення інформації інформаційні потоки поділяють на регулярні, періодичні та оперативні. Якщо розглядати інформаційні потоки у залежності від їх призначення, то їх можна поділити на директивні (керуючі), нормативно-довідкові, обліково-аналітичні та допоміжні.

В організаційно-технічному аспекті структуру інформаційного простору становить сукупність баз і банків даних, технологій їх ведення використання, інформаційно-телекомунікаційних систем, мереж, додатків і організаційних структур, що функціонують на основі певних принципів і за встановленими правилами, що забезпечує інформаційну взаємодію користувачів, а також задоволення їх інформаційних потреб.

До складу технологічних і організаційних компонентів інформаційного простору в узагальненому варіанті входять:

1. інформаційно-телекомунікаційна;

2. інформаційні ресурси на машинних носіях;

3. методи і засоби прикладної математики;

4. організаційні заходи;

5. правові заходи (норми);

6. ринок інформаційних технологій, засобів зв'язку, інформатизації та телекомунікацій, інформаційних продуктів і послуг.

Література [4, 7, 11]

Тема 4. Форми і засоби переробки інформації в установах. Інформаційні системи та технології в управлінні
(16 годин)

Основи розробки інформаційних систем. Системний підхід до рішення ділових проблем. Основні визначення і особливості інформаційних систем менеджменту (ІСМ). Цикл розробки інформаційних систем менеджменту.

Для того, щоб створити інформаційну систему, необхідно розуміти цілі управління, представляти його інформаційний простір, розуміти «вузькі місця» інформування.

Комплексне уявлення про систему управління в цілому ми завжди отримуємо на основі стабільної системної методології. Ядро такого знання створює системний підхід.

Головною вимогою методології системних досліджень є необхідність розробки єдиної концептуальної моделі керованого об'єкта. Має бути створений його абстрактний образ (подоба), який описується в термінах теорії систем. Системний аналіз заснований на особливостях цієї моделі.

Система, яка взаємодіє з іншими системами в своєму оточенні, є відкритою. Якщо вона здатна змінювати себе або навіть середовище для того, щоб вижити, її називають адаптивною системою.

Система - безліч взаємопов'язаних, елементів будь-якої природи, впорядкованих по відносинах і діючих одночасно для досягнення єдиної мети.

Система має наступні властивості системи: цілісність, наявність елементів, неадитивність, єдність різноманіття форм, навколишнє середовище, структура, наявність елементів, нескінченність, ієрархічність, безперервність функціонування, саморозвиток, рівень необхідної різноманітності, цілеспрямованість, керованість, самоорганізація, принципова невизначеність розвитку, неповна спостережемість процесів. Ці властивості повинні аналізуватися і описуватися при вивченні конкретних систем.

Головні вимоги системного підходу – це системне охоплення, системне подання, системна організація досліджень.

· Системне охоплення вимагає від дослідника провести всебічний розгляд проблеми, запрошуючи до участі в цьому процесі різних фахівців.

· Системне подання вимагає завершити роботу із системних досліджень побудовою єдиної моделі досліджуваного об'єкта у вигляді опису або у вигляді експериментальної технічної реалізації на ЕОМ з використанням засобів телекомунікації.

· Системна організація досліджень – це вимога планування, управління розробкою й координації робіт на всіх етапах створення системи.

Інформаційна система менеджменту - це система збору інформації, її обробки і представлення у формі, найбільш зручній для прийняття на її основі рішень, і розподілення її між кінцевими користувачами. Для прийняття рішень на основі інформації, остання повинна бути точною, своєчасною, доречною, легко доступною та представленою в необхідному форматі.

Для розробки конкретної ІСМ необхідно насамперед встановити мету її створення, визначити можливі обмеження, визначити джерела одержання інформації й канали її редистрибуції, і тільки потім приступати до конкретного планування. У процесі розробки необхідно забезпечити тісні контакти між розробниками та кінцевими користувачами. Варто пам’ятати, що метою створення інформаційних систем є забезпечення інформаційної підтримки менеджерів при прийнятті ними рішень.

Обмеження при розробці інформаційних систем менеджменту можуть бути обумовлені як зовнішніми, так і внутрішніми причинами. Зовнішні обмеження містять у собі правові питання, побажання споживачів і потреби постачальників. До внутрішніх обмежень відносять витрати по розробці ІСМ, доступність робочої сили щодо використання як персоналу, напрямку політики фірми та технічних характеристик комп’ютера, на основі якого розробляється ІСМ.

В основі створення, використання й удосконалення автоматизованих інформаційних систем управління підприємствами (АІСУП) лежить поняття життєвого циклу (ЖЦ). Традиційно виділяють такі основні етапи ЖЦ АІСУП: аналіз вимог, проектування, програмування, впровадження, тестування й налагодження; експлуатація й супровід.

Кожний етап ЖЦ породжує певний набір документів і технічних рішень, при цьому для кожного етапу початковими є документи й рішення, отримані на попередньому етапі. Кожний етап завершується верифікацією (перевіркою, контролем) відповідності цих документів і рішень початковим. Існуючі моделі ЖЦ визначають порядок виконання етапів у ході розробки, а також критерії переходу від етапу до етапу. Відповідно до цього найбільше поширення одержали такі три моделі ЖЦ:

- каскадна модель;

- поетапна модель із проміжним контролем;

- спіральна.

Згідно з державним стандартом вирізняють вісім стадій створення АІС: формування вимог до АІС, розроблення концепції АІС, ескізний проект, технічне завдання, технічний проект, робоча документація, уведення в дію, супроводження АІС.

Література [3, 6, 10]

Тема 5. Інформаційне забезпечення управління (16 годин)