Аналіз стану і використання основних фондів

Аналіз складу, структури
і технічного стану основних фондів

При аналізі основних фондів насамперед треба визначити їх середньорічну вартість і динаміку зміни за ряд років. При цьому корисно зіставити темпи їх зміни з динамікою зростання вартості продукції або обсягів виробництва в натуральному вираженні. Останній показник повинен мати більш високі темпи зростання порівняно з основними фондами. Але економічні труднощі, які мають місце в нашій країні, можуть показати і зворотні тенденції.

Основні фонди підприємства поділяються на виробничі основні засоби і невиробничі основні засоби. Перші включають основні засоби основ­ного виду діяльності (промисловості) та інших галузей народного господарства. Нарешті, основні засоби основної діяльності складаються з будівель і споруд, устаткування, інструменту та інших основних фондів.

Аналізуючи склад основних виробничих фондів, необхідно їх поділити на активні й пасивні, визначивши питому вагу кожної групи. Треба ретельно вивчити, як змінюється співвідношення цих груп упродовж останніх років. При цьому невпинне збільшення частки активних фондів у вигляді робочих і силових машин — нагальна мета кожного підприємства.

У сучасних ринкових умовах дуже важливо звернути увагу на те, яка частка основних фондів здана або взята в оренду, яку земельну площу займає підприємство і наскільки доцільно її використовує.

Інвестиційну діяльність підприємства можна оцінити, вивчивши суми залишків незавершених капітальних вкладень і устаткування, які числяться на бухгалтерському балансі (форма № 1), можна також поцікавитись, за рахунок яких коштів вони здійснюються (форма № 3, розділ 4 річного звіту). Нарешті, чи є у підприємства довгобуд, якої він давності тощо.

Аналізуючи стан основних фондів, у першу чергу на підставі даних першого розділу активу бухгалтерського балансу розраховують коефіцієнт спрацювання (зносу) основних фондів і вивчають його динаміку за ряд років. Як допоміжні, можна застосовувати коефіцієнти вибуття, оновлення основних засобів, показники вікового складу устаткування. Повсюдне погіршення цих показників свідчить про серйозні проблеми з оновленням устаткування на підприємствах країни, відсутністю коштів для фінансування цих потреб. До того ж спрацьовані основні засоби зумовлюють застосування застарілих технологічних процесів, що спри­чиняє неконкурентоздатність продукції більшості підприємств.

І ще. Говорячи про рівень спрацювання основних засобів, мають на увазі в першу чергу фізичний знос. Але є ще й моральне старіння фондів, яке набагато погіршує становище.

Аналіз виробничих потужностей

Обсяг випуску продукції безпосередньо пов’язаний з величиною виробничої потужності, яка характеризується максимально можливим річним (добовим) випуском продукції певного асортименту в незмінних умовах. Зрозуміло, виробнича потужність змінюється, якщо вводять у дію нові основні фонди, поліпшують стан діючих або ліквідують старе й непотрібне устаткування. Все це неважко передбачити при плануванні виробництва продукції.

Однак виробнича потужність залежить і від таких речей:

— якості й складу сировини;

— трудової дисципліни і кваліфікації працівників;

— використовуваних на виробництві інструментів і пристосувань;

— асортиментно-структурних зрушень у випуску продукції;

— кількості та якості ремонтів устаткування;

— рівня організації праці й управління;

— інших причин.

Треба розрізняти проектну (планову) і фактично діючу потужність. Остання може бути вищою за проектну у зв’язку з обставинами, вказаними вище, але фактичний обсяг виробництва ніколи не може перевершити фактичну потужність підприємства.

В процесі аналізу визначають ступінь використання виробничої потужності. Якщо коефіцієнт завантаження менше 0,5 — 0,6, ретельно досліджують причини такого становища і розробляють заходи для його виправлення. Проте не слід вимагати і повного використання основних фондів, бо підприємство повинно мати резервні потужності, які забезпечують його стійку роботу і можливість швидко задовольнити короткострокові додаткові потреби ринку. Більш того, резервні потужності в деяких галузях народного господарства конче необхідні як засіб забезпечення надійності та безперервності роботи багатьох інших підприємств і навіть регіонів. В першу чергу це стосується підприємств енергопостачання, зв’язку, транспорту.

Для нових підприємств аналіз завантаження потужностей — особливо важлива справа. При цьому вивчаються не тільки ступінь освоєння відповідних виробничих потужностей, але й темпи і строки згідно з планом або проектом. Основні причини негараздів такі:

— неякісне і неповне виконання будівельно-монтажних робіт;

— конструктивні недоліки в устаткуванні і його неякісний монтаж;

— некомплексний пуск (по тимчасових схемах);

— нестача кваліфікованої робочої сили;

— недостатня забезпеченість необхідними матеріалами та енергетичними ресурсами;

— відсутність належного обсягу попиту на ринку;

— інші неузгодження й помилки в організації та управлінні.

Недовикористання діючих виробничих потужностей значною мірою зумовлене незбалансованістю окремих ланок підприємства, які знаходяться в спільному технологічному ланцюгу. Тому реальна
виробнича потужність підприємства визначається величиною самого «вузького» місця на виробництві (рис. 1). Виявлення та усунення таких місць — важливе завдання аналізу.

Рис. 1. Визначення виробничої потужності підприємства (М_п)

Резерви, пов’язані з недовантаженням виробничих потуж-
ностей, лише частково можна використати завдяки зусиллям
колективу самого підприємства. Щодо інших — потрібні зла-
годжені дії і співробітництво багатьох підприємств і навіть
галузей господарства країни. Розшивка «вузьких» місць на
підприємстві, як правило, потребує значних капітальних вкла-
день і часу.

Аналіз використання основних фондів
і устаткування

Всі показники використання основних засобів звичайно ділять на дві групи:

— показники екстенсивного використання;

— показники інтенсивного використання.

Показники першого типу характеризують роботу устаткування за часом або за кількістю (охопленням). Показники другого типу пов’язані з його виробітком, тобто визначають рівень використання потужності. Останні показники обов’язково мають одиниці виміру (гривні, штуки, метри і т.д.).

У процесі аналізу досліджуються склад і структура календарного фонду верстатного часу, співвідношення наявного, встановленого і діючого устаткування. Коефіцієнт змінності роботи устаткування дозволяє порівняти цей показник з планом, вивчати в динаміці та в порівнянні з іншими спорідненими підприємствами. За наявності інформації аналізують також склад і використання виробничих та допоміжних площ.

Особливу увагу завжди звертають на розрахунки й аналіз показника фондовіддачі (фондомісткості продукції). Необхідно розібратися у тенденціях її зміни і вивчити фактори, які на неї впливають.

Нарешті, слід перейти до аналізу використання окремих типів устаткування і машин. Недоліки в його використанні можуть бути пов’язані:

1) з наявністю диспропорцій у діючому парку верстатів;

2) зі змінами асортименту структури випуску продукції, а отже і потреб у тих або інших видах устаткування;

3) з рівнем забезпеченості матеріально-технічними ресурсами і кваліфікованою робочою силою;

4) з технічним станом, якістю ремонтів і догляду за устатку-
ванням;

5) з іншими причинами.

Таблиця 11. Дані для аналізу використання основних засобів

Показники	За планом	Фактично	Відхилення (+, –)
1. Обсяг товарної продукції, тис. грн.			+ 3
2. Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.		969,3	+ 36,3
3. Виробничі площі, кв. м			– 600
4. Кількість верстатів, шт.			+ 5
5. Кількість годин, відпрацьованих всіма верстатами за рік	150 000	132 300	– 17700
6. З них у першу зміну	100 000	94 500	– 5500
Розрахункові:
7. Фондовіддача (1:2)	2,0	1,9	– 0,1
8. Кількість годин, відпрацьованих одним верстатом за рік (5:4)		1653,75	– 346,25
9. Випуск продукції на одиницю площі, грн/м2 (1:3)			+ 5
10. Середньорічний виробіток одного верстата, грн. (1:4)		16537,5	– 1062,5
11. Середній виробіток за 1 верстато-годину, грн. (1:5)	8,8	10,0	+ 1,2
12. Коефіцієнт змінності (5:6)	1,5	1,4	– 0,1

Розрахунок впливу факторів на обсяг товарної продукції

І. З використанням величини основних фондів:

1. Зміна величини виробничих основних фондів

36,3 тис. грн. × 2 грн/грн. = 72,6 тис. грн.

2. Зміна фондовіддачі

(– 20,1) грн/грн. × 696,3 грн. = – 69,63 тис. грн.

Разом: + 3,03 тис. грн.

ІІ. З використанням виробничих площ:

1. Зміна виробничих площ

(– 600 м²) × 100 грн/м² = – 60,0 тис. грн.

2. Зміна випуску продукції в розрахунку на одиницю площі

5 грн/м² × 12600 м² = 63,0 тис. грн.

Разом: 3,0 тис. грн.

ІІІ. З використанням кількості верстатів:

1. Зміна кількості верстатів

5 × 17,6 тис. грн. = 88 тис. грн.

2. Зміна середньорічного виробітку одного верстата

(– 1062,5 грн.) × 80 верстатів = – 85 тис. грн.

Разом: 3,0 тис. грн.

IV. З використанням відпрацьованого часу:

1. Зміна кількості відпрацьованих годин

(– 17700 год) × 8,8 грн/год = – 155,76 тис. грн.

2. Зміна виробітку за 1 верстато-годину:

1,2 грн/год × 13200 год = 158,76 тис. грн.

Разом: 3,0 тис. грн.

Те саме, але з трьома факторами:

1. Зміна кількості верстатів

5 × 2000 × 8,8 = 88000 грн.

2. Зміна кількості годин, відпрацьованих одним верстатом за рік

(– 346,25) × 80 × 8,8 = – 243 760 грн.

3. Зміна середнього виробітку за одну верстато-годину

1,2 × 1653,75 × 80 = 158 760 грн.

Разом: +3000 грн.

Зведення резервів, тис. грн.

1. Підвищення фондовіддачі до планового рівня......... 69,63

2. Доведення виробничих площ до планового рівня........ 60,0

3. Підвищення середньорічного виробітку одного
верстата до планового............................... 85,0

4. Більш повне використання часу роботи верстатів...... 155,76

5. Доведення часу роботи кожного верстата
до запланованого рівня............................ 243,76

Всього: 243,76

Примітка: Оскільки всі резерви, крім другого, дублюють один одного, то слід брати тільки найбільший. Зменшення обсягу продукції за рахунок площ (екстенсивний фактор) не може бути резервом у разі виконання плану виробництва.

Лекція 3