Використання залежності витрат в практичній діяльності

Велику роль в обґрунтуванні управлінських рішень у бізнесі грає маржинальний аналіз, методика якого базується на вивченні співвідношення між трьома групами найважливіших економічних показників: "витрати — обсяг виробництва (реалізації) продукції — прибуток" і прогнозуванні величини кожного з цих показників при заданому значенні інших. Даний метод управлінських розрахунків називають ще аналізом беззбитковості чи сприяння доходу. Запропонований у 1930 р. американським інженером Уолтером Раутенштрахом за назвою графіка критичного обсягу виробництва. Докладно був описаний у вітчизняній літературі в 1971 р. Н.Г. Чумаченко, а пізніше — А.П. Зуділіним [18].

В основу цієї методики покладений розподіл виробничих і збутових витрат у залежності від зміни обсягу діяльності підприємства на перемінні (пропорційні) і постійні (непропорційні) і використання категорії маржинального доходу.

Маржинальний доход підприємства — це виторг мінус перемінні витрати. Маржинальний доход на одиницю продукції являє собою різницю між ціною цієї одиниці і перемінних витрат на неї. Маржинальний доход містить у собі постійні витрати і прибуток.

Маржинальний аналіз (аналіз беззбитковості) широко застосовується в країнах з розвитими ринковими відносинами. Він дозволяє:

більш точно обчислити вплив факторів на зміну суми прибутку і на цій основі більш ефективно керувати процесом формування і прогнозування її величини;

визначити критичний рівень обсягу продажів (порога рентабельності), постійних витрат, ціни при заданій величині відповідних факторів;

установити зону безпеки (зону беззбитковості) підприємства;

обчислити необхідний обсяг продажів для одержання заданої величини прибутку;

обґрунтувати найбільш оптимальний варіант управлінських рішень, що стосується зміни виробничої потужності, асортименту продукції, цінової політики, варіантів устаткування, технології виробництва, придбання комплектуючих деталей і інші з метою мінімізації витрат і збільшення прибутку.

Проведення розрахунків, заснованих на співвідношенні "витрати — обсяг — прибуток", вимагає дотримання ряду умов:

необхідність розподілу витрат на дві частин — перемінні і постійні;

перемінні витрати змінюються пропорційно обсягу виробництва (реалізації) продукції;

постійні витрати не змінюються в межах релевантного (значимого) обсягу виробництва (реалізації) продукції, тобто в діапазоні ділової активності підприємства, що установлений виходячи з виробничої потужності підприємства і попиту на продукцію;

тотожність виробництва і реалізації продукції в рамках розглянутого періоду часу, тобто запаси готової продукції істотно не змінюються.

Аналіз беззбитковості побудований на основі розподілу витрат на перемінні та постійні, а також розрахунку точки беззбитковості, яка визначає критичний обсяг реалізації.

Точка беззбитковості - це обсяг реалізації (діяльності), при якому доходи підприємства дорівнюють його витратам, а прибуток відповідно дорівнює нулю.

Точку беззбитковості може бути виражено в натуральних одиницях (кількості продукції), грошових одиницях (виручка) або у відсотках до нормальної потужності. Точка беззбитковості розраховується таким чином:

1. Розрахунок точки беззбитковості за допомогою рівняння

Точка беззбитковості у грошових одиницях може бути виведена з рівняння:

Дохід від реалізації = Перемінні витрати + Постійні витрати + Прибуток

Оскільки прибуток у точці беззбитковості дорівнює нулю, то відповідно:

Точка беззбитковості = Перемінні витрати + Постійні витрати (1.1)
Виходячи з цього рівняння, можна визначити точку беззбитковості в
натуральних одиницях:

Точка беззбитковості в натуральних одиницях = Точка беззбитковості в грошових одиниця / Ціна за одиницю (1.2)

2. Розрахунок точки беззбитковості за допомогою показника маржинального доходу

Перетворимо рівняння 1.1 таким чином:

(Ціна за одиницю х Кількість одиниць реалізованої продукції) = (Перемінні витрати на одиницю х Кількість одиниць реалізованої продукції) + Загальні постійні витрати

(Ціна за одиницю х Кількість одиниць реалізованої продукції) - (Перемінні витрати на одиницю х Кількість одиниць реалізованої продукції) = Загальні постійні витрати.

Звідси:

Кількість одиниць реалізованої продукції = Постійні витрати: (Ціна за одиницю - Перемінні витрати на одиницю).

Оскільки знаменник означає маржинальний дохід на одиницю реалізованої продукції, то:

Точка беззбитковості в натуральних одиницях = Постійні витрати:

Маржинальний дохід на одиницю (1.3)

Для визначення формули розрахунку точки беззбитковості в грошових одиницях за допомогою показника маржинального доходу використаємо формулу 1.2, в яку підставимо формулу 1.3:

Постійні витрати: Маржинальний дохід на одиницю = Точка беззбитковості в грошових одиниця х /Ціна за одиницю

Звідси:

Точка беззбитковості в грошових одиницях — (Постійні витрати: Маржинальний дохід на одиницю) х Ціна за одиницю. Або:

Точка беззбитковості в грошових одиницях = Постійні витрати: (Маржинальний дохід на одиницю: Ціна за одиницю)

Знаменник цього дробу має назву коефіцієнту маржинального доходу.

Отже, коефіцієнт маржинального доходу - це відношення маржиналь-ного доходу від реалізації одиниці продукції до її ціни. Виходячи з цього:

Точка беззбитковості в грошових одиницях = Постійні витрати: Коефіцієнт маржинального доходу. (1.4)

Розрахунок точки беззбитковості є важливим елементом аналізу, але на практиці менеджера більше цікавить обсяг та ціна реалізації, які забезпечать отримання бажаного прибутку.

Обсяг реалізації в грошових одиницях, необхідний для отримання бажаного прибутку, може бути розрахований за допомогою рівняння:

Дохід від реалізації = Перемінні витрати + Постійні витрати + Бажаний прибуток. (1.5)

Або: Дохід від реалізації = (Постійні витрати + Бажаний прибуток): Коефіцієнт маржинального доходу (1.6)

Відповідно обсяг реалізації у натуральних одиницях може бути розрахований за формулою:

Обсяг реалізації = (Постійні витрати + Бажаний прибуток): Маржинальний дохід на одиницю (1.7)

Для визначення прибутку при певному обсязі реалізації можна застосувати рівняння 1.5:

Прибуток = Дохід від реалізації - (Перемінні витрати+Постійні витрати)

або перетворити формули 1.6 та 1.7

Прибуток = (Дохід від реалізації х Коефіцієнт маржинального доходу) -Постійні витрати

Прибуток - (Обсяг реалізації \ Маржинальний дохід на одиницю) -Постійні витрати.

Застосовуючи аналіз "витрати-обсяг-прибуток", слід враховувати припущення, покладені в його основу:

- аналіз припускає, що головним фактором витрат є обсяг діяльності (обсяг реалізації), а решта факторів (ціна, технологія тощо) не змінюються протягом періоду, що аналізується;

- аналіз може бути застосований в умовах виробництва одного продукту або постійного співвідношення декількох продуктів у комбінації їх продажу. Тому, якщо мають місце зміни в комбінації продажу, слід внести відповідні корективи в результати первинних розрахунків;

- аналіз базується на методі калькулювання перемінних витрат. В умовах використання методу калькулювання повних витрат такий аналіз може бути застосований тільки за умови, що обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації;

- слід пам'ятати, що лінійний зв'язок між перемінними витратами на одиницю, ціною та обсягом діяльності, а також незмінність величини постійних витрат зберігаються тільки в умовах релевантного діапазону діяльності підприємства. Застосування аналізу щодо діяльності за межами цього діапазону може призвести до хибних результатів;

- оскільки в основі аналізу лежать розподіл витрат на перемінні та постійні, то точність аналізу залежить від правильності визначення функції витрат.

Наведені припущення певною мірою обмежують можливості аналізу "витрати-обсяг-прибуток". Проте обмежене застосування такого аналізу дозволяє отримати необхідну інформацію для планування, ціноутворення та прийняття поточних рішень.

Великий інтерес представляє методика маржинального аналізу прибутку, широко використовувана в західних країнах. На відміну від традиційної методики аналізу прибутку, застосовуваної на вітчизняних підприємствах, вона дозволяє повніше вивчити взаємозв'язки між показниками і точніше вимірити вплив факторів.