Класифікація витрат та необхідність управління витратами

Управління витратами – це процес цілеспрямованого формування витрат, постійний контроль їх рівня і стимулювання їх зниження. Управління витратами є важливою функцією економічного механізму кожного підприємства. Для ефективного управління витрати на підприємстві групуються за місцями їх виникнення і центрами відповідальності. Місце витрат – це певна функціональна сфера діяльності: видобуток корисних копалин (дільниця, цех) обслуговування виробництва (енергозабезпечення, ремонт та інше), управління. Кожне місце витрат має один або декілька центрів відповідності за їх рівень і обґрунтованість. Така диференціація витрат створює передумови ефективного використання ресурсів.

Зниження витрат на виробництво продукції – це процес, який вимагає від всього трудового колективу підприємства дотримання запланованих витрат трудових і матеріальних ресурсів, ефективного використання обладнання, пошуку резервів економії ресурсів.

Як можна оцінити економічну значимість показника собівартості у ряду інших показників ефективності виробничої діяльності підприємства?

Собівартість продукції включає всю сукупність показників ресурсомісткості виробництва (трудо-, матеріало-, енерго-, фондомісткість). Причому оцінює кожний з цих компонентів у грошовій формі, а не в натуральному вимірі. Це дозволяє точніше порівняти значимість окремих складових (елементів витрат).

Джерелами інформації для аналізу виробництва і реалізації продукції служать бізнес-план підприємства, оперативні плани-графіки, звітність ф. № 1 "Баланс підприємства", ф. № 2 "Звіт про фінансові результати", “Звіт про витрати на виробництво”.

Виходячи з принципу історичної собівартості, собівартість складається з усіх витрат, виражених в грошовій формі. При розрахунку собівартості виготовлених на підприємстві засобів до уваги беруться лише витрати, пов'язані з процесом виробництва. Решта витрат розглядаються як витрати діяльності. Такі витрати поділяються на витрати від звичайної діяльності та надзвичайні витрати.

Витрати звичайної діяльності включають витрати операційної діяльності та витрати іншої діяльності. До витрат операційної діяльності відносять: собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг); адміністра-тивні витрати; витрати на збут; інші витрати операційної діяльності. До витрат від іншої діяльності відносяться фінансові витрати, втрати від участі в капіталі, витрати на сплату податку на прибуток, інші витрати.

Собівартість реалізованих товарів визначається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Процес управління витратами можна розбити на два етапи:

1) встановлення мети та визначення напряму зміни об'єкта управління;

2) реалізація досягнення встановленої мети.

При цьому можна чітко визначити функції управління - планування, облік, аналіз та контроль. Функції управління, що органічно пов'язані між собою, виражають сутність процесу управління витратами. Зауважимо, що з усіх функцій управління тільки регулювання має активний характер стосовно об'єкта. Регулювання витрат дає можливість здійснювати цілеспрямований вплив на процес формування витрат підприємства, підвищення ефективності здійснення господарської діяльності.

Одним із головних завдань апарату управління на сьогодні є створення такої системи управління витратами виробництва, яка б давала можливість керувати витратами на всіх етапах виробничого циклу; відповідала б критеріям єдності підходів на різних рівнях управлінської діяльності (прогнозування, планування, обліку, калькулювання, аналізу використаних можливостей та оцінки), дозволяла встановлювати залежність параметрів зниження витрат виробництва і зростання якості продукції та її обсягів.

Система управління витратами буде ефективною лише в тому випадку, якщо будуть враховані особливості кожного промислового підприємства, охоплені всі процеси, що здійснюються підприємством та буде побудована у відповідності до принципів управління.

Джерелом інформації системи управління витратами є дані управлінського обліку. Методика та організація управлінського обліку в сфері управління витратами та калькулювання собівартості продукції за методом відображення змінних витрат, що використовуються на сучасних підприємствах, на сьогодні відповідають таким вимогам. Він обумовлений творчим підходом до вибору методики аналізу, планування і прогнозування витрат, до створення необхідних форм облікової документації та умов мотивування працівників, центрів відповідальності та їх керівників щодо досягнення високих результатів.

Особлива роль в процесі управління належить формуванню облікової інформації про витрати, від якості якої залежить правильність та дієвість рішень, що приймаються.

Управлінський облік відіграє важливу роль в управлінні витратами на підприємстві. В системі такого обліку готується інформація, на базі якої керівники підприємства приймають рішення, в першу чергу - у сфері витрат та очікуваних економічних результатів діяльності підприємства. Керівництво підприємства саме вирішує, в яких розрізах класифікувати витрати, наскільки деталізувати місця виникнення витрат і як їх пов'язати з центрами відповідальності, вести облік тільки фактичних або також і стандартних (планових, нормативних) витрат, враховувати повні чи часткові (змінні, прямі) витрати.

До витрат підприємства відносяться:

а) собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

б) адміністративні витрати;

в) витрати на збут;

г) інші операційні витрати (витрати на дослідження і розробки, собівартість реалізованої іноземної валюти, собівартість реалізованих виробничих запасів, утрати від операційної курсової різниці, операційна оренда активів, утрати від знецінювання запасів, визнані пені, штрафи, неустойки, нестачі і утрати від псування цінностей, сумнівні і безнадійні борги, інші витрати операційної діяльності);

д) витрати від участі в капіталі (утрати від загальної діяльності, утрати від інвестицій в асоційовані підприємства, утрати від інвестицій у дочірні підприємства);

е) фінансові витрати (відсотки за кредит, інші фінансові витрати);

ж) інші витрати (собівартість реалізованих необоротних активів, собівартість реалізованих майнових комплексів, собівартість реалізованих фінансових інвестицій, уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій, утрати від неопераційних курсових різниць, списання необоротних активів, інші витрати звичайної діяльності);

к) податок на прибуток (від звичайної діяльності);

л) надзвичайні витрати (утрати від стихійного лиха, утрати від техногенних аварій, інші надзвичайні втрати, податки з прибутки від надзвичайної діяльності).

Витрати — це зменшення економічних вигод у виді вибуття активів чи зменшення зобов'язань, що приводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу в результаті його витягу чи розподілу власником). Збиток — це перевищення суми витрат доходу, для одержання якого були здійснені ці витрати [1].

Основна діяльність підприємства — це операції, зв'язані з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначеною метою утворення підприємства й що забезпечують основну частину його доходу. Для виробничого підприємства такими операціями є придбання сировини і матеріалів, виготовлення продукції і її реалізація.

Витрати, зв'язані з основною діяльністю, розрізняють по функціях: виробництво, керування, збут і ін.

Фінансові результати поділяються насамперед по видах діяльності, унаслідок якої вони виникають: на прибуток (збитки) від звичайної і надзвичайної діяльності[1].

Під звичайною діяльністю розуміють будь-як діяльність підприємства, а також операції, що забезпечують її чи виникають унаслідок здійснення такої діяльності. Прикладами звичайної діяльності є виробництво і реалізація продукції, розрахунки з постачальниками і замовниками, працівниками, податковими органами, банківськими установами і т.п.

До звичайної діяльності підприємства відносяться також курсові різниці, опис знижених у ціні запасів, переоцінка короткострокових інвестицій, економічні санкції по господарських договорах, за порушення податкового законодавства, тобто операції, що супроводжують звичайну діяльність підприємства. До надзвичайної діяльності підприємства відносять операції, що не здійснюються часто чи регулярно і відрізняються від звичайних операцій, наприклад, стихійне лихо, пожежа, техногенні аварії і т.п.

Утрати внаслідок таких подій надзвичайної діяльності враховуються під час розрахунку фінансових результатів.

Звичайна діяльність, у свою чергу, поділяється на операційну й іншу — фінансову й інвестиційну[1].

Собівартість продукції (робіт та послуг) представляє собою грошову форму витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції (робіт та послуг). Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, тобто, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство, чим інтенсивніше використовує виробничі ресурси, техніку, технологію, тим нижче собівартість продукції. Тому собівартість є одним із показників ефективності виробництва.

Собівартість продукції має тісний зв’язок із її ціною. Це проявляється в тому, що собівартість слугує базою ціни товару, її нижньої межею для виробника. При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Регламентація складу витрат у значній мірі носить історичний характер, тобто визначається податковою політикою держави на конкретному етапі розвитку економіки країни.

Сучасний етап формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості регламентується методичними рекомендаціями, затвердженими наказом Державного комітету промислової політики України №47 від 02.02.2012. Методичні рекомендації, розроблені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.1998 р. №1706 “Про затвердження програми реформування системи бухгалтерського обліку і застосуванням міжнародних стандартів” та Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. При плануванні, обліку і аналізі витрати класифікуються за певними ознаками (табл. 1).

Таблиця 1

Класифікація витрат

Ознака	Витрати
1. За місцям виникнення	Витрати виробництва, цеху, дільниці, служби
2. По видам витрат	Витрати за економічними елементами, за статтями калькуляції
3. За ступенем однорідності	Одноелементні витрати, комплексні статті калькуляції
4. За способом обчислення на окремі різновиди продукції	Витрати прямі, непрямі
5. По зв’язку з обсягами виробництва	Витрати умовно-постійні, умовно-змінні: пропорційні, непропорційні (прогресуючи, регресуючи).
6.За календарними періодами	Витрати поточні, довгострокові, одноразові
7. За доцільністю витрачання	Витрати продуктивні, непродуктивні
8. За визначенням відношен-ня до собівартості продукції	Витрати на продукцію, витрати періоду

За місцем виникнення витрати на виробництво групуються по цехам, дільницям, службам та іншим адміністративно відокремленим структурним підрозділам виробництва. В залежності від характеру та призначення процесів, які виконуються, виробництво розподіляється на основне, допоміжне та непромислове господарство. До основного виробництва підприємств відносяться дільниці та цеха, які безпосередньо приймають участь у виробництві товарної продукції. До допоміжного та обслуговуючого виробництва відносяться енергетичні, ремонтні, транспортні, та інші підрозділи. До непромислового господарства належать культурно-побутові заклади, житлово-комунальне господарство та інші структурні підрозділи, які не приймають участі у виробництві товарної продукції.