Завдання племінної роботи в кролівництві

Племінна робота в кролівництві представляє собою комплекс організаційних і зоотехнічних заходів, спрямованих на поліпшення племінних і продуктивних якостей існуючих та створення нових високопродуктивних порід і стад кролів, що забезпечує збільшення обсягів виробництва м'яса, шкурок, пуху, племінного молодняку, поліпшення їх якості та зниження собівартості.

Інтенсифікація кролівництва зумовлює спрямування племінної роботи як на підвищення продуктивності кролів, так і на поліпшення їх господарсько-корисних ознак: скоростиглості, оплати корму продукцією, м'ясності, життєздатності, густоти і вирівнянності волосяного покриву, оброслості лапок, плодючості, пристосованості до прогресивних технологій і систем утримання, сухого типу годівлі, здатності стійко передавати свої якості потомству. Успішне досягнення цього можливе лише у поєднанні з міцною кормовою базою, повноцінною безперебійною годівлею, оптимальними умовами утримання, догляду і експлуатації кролів упродовж всього їх життя.

Племінна робота повинна вестися в усіх господарствах незалежно від їх напряму й структури, у тому числу й кролівників - любителів. Без цілеспрямованої селекції кролі швидко вироджуються і через два-три покоління від чистопородних тварин може залишитись лише забарвлення волосяного покриву, причому з буруватим відтінком.

Рівень, форми і методи племінної роботи залежать від основного призначення кролеферм. На кролефермах усіх категорій господарств отримують товарну продукцію. Якщо цією продукцією є племінний молодняк, то господарство належить до категорії племінних, а коли виробляються м'ясо, шкурки, пух - товарних (неплемінних).

До племінних господарств відносяться племінні заводи, племінні ферми науково-дослідних установ і племінні репродуктори. Найбільш поглиблена племінна робота проводиться у племзаводах і племрепродукторах НДІ, на які покладається удосконалення існуючих і виведення нових порід і типів кролів, виробництво висококласного племінного молодняку для власного стада і для постачання племрепродукторам.

Племінні репродуктори розмножують племінний матеріал власного виробництва і матеріал, який надходить з племінних заводів, або по імпорту; створюють масиви чистопородних тварин і забезпечують ними товарні господарства і кролівників - любителів.

Основними елементами племінної роботи у племінних господарствах є використання чистопородного розведення і розведення за лініями; оцінка самців за якістю нащадків; ретельний, систематичний і індивідуальний облік; комплексна оцінка кролів (бонітування); жорстокий відбір та індивідуальний підбір. Обов'язково складають план селекційно-племінної роботи, у якому відображаються мета і завдання роботи із стадом, методи і прийоми селекції, показники продуктивності, обсяг роботи з відбору і виробництва племінної продукції.

У племінних господарствах селекція м'ясо-шкуркових порід спрямована на підвищення живої маси, густоти і вирівнянності хутра, надання його забарвленню краси й пишності, а м'ясних порід - на підвищення їх скоростиглості, м'ясності, оплати корму продукцією, життєздатності, відтворних здатностей.

У неплемінних (товарних) господарствах основними завданнями є одержання найбільшої кількості високоякісної й дешевої продукції (м'яса, шкурок, пуху). Тому тут ведеться селекція у племінному ядрі з метою виробництва достатньої кількості ремонтного молодняку, який би забезпечував підтримання високої продуктивності стада і виробництва продукції високої якості. У них поряд з чистопородним розведенням широко використовується промислове схрещування, ведеться спрощений зоотехнічний облік. Комплектування поголів'я самців проводиться із племінних репродукторів.

Розвиток товарного кролівництва на промисловій основі висунув нові вимоги до племінних господарств - дати високопродуктивних тварин пристосованих до нових технологій. Зокрема, жива маса самок і самців повинна бути на рівні 4-4,5 кг, плодючість самок - 8 кроленят, молочність (за живою масою приплоду в 30 днів) - 4,3-4,5 кг, вони повинні мати добрі материнські якості, давати не менше 6 окролів за рік з виходом 36-48 кроленят. Молодняк повинен мати високу резистентність та інтенсивність росту: 2,5-3 кг живої маси у 3-місячному віці, забійний вихід - 55-60 %, вихід чистого м'яса - 80 %, бути добре пристосованим до утримання на сітчастих підлогах.

Племінний молодняк, який постачають у господарства кролівників-любителів повинен бути невибагливим, з якісною шкуркою і великою живою масою. Відповідно до цього селекцію проводять на поліпшення волосяного покриву і збільшення живої маси кролів до 5-6 кг при реалізації.

Науково-методичне керівництво і координацію племінної роботи у кролівництві України здійснює лабораторія кролівництва і звірівництва інституту тваринництва УААН під керівництвом І. С. Вакуленка. Тут розробляють ефективні методи селекції, проводять порівняльні випробовування вітчизняних й імпортних порід, готують матеріали з апробації селекційних досягнень, визначають довгострокові програми і комплексні плани племінної роботи з кролями.

Планова племінна робота у кролівництві нашої країни започаткована у 30-х роках XX століття, коли з-за кордону було завезено близько 15 тис. самців різних порід (шиншила, фландр, шампань, віденський голубий, білий велетень, ангорська та ін.) В результаті тривалого відбору і підбору цих порід за чистопородного розведення та відтвореного схрещування малопродуктивних місцевих кролиць з самцями імпортних порід створено низку вітчизняних порід: сірий велетень, вірменський мардер, радянська шиншила, чорно-бурий, сріблястий, біла пухова тощо.

Копітка селекція з удосконалення кролів завезених та виведених порід забезпечила збільшення живої маси тварин на 20-40 % і значне поліпшення їх скоростиглості.