Бесіда та інтерв'ю як методи дослідження

Бесіда – це метод одержання інформації шляхом двостороннього або багатостороннього обговорення порушеної дослідником проблеми, або її окремих аспектів. Наукова цінність методу полягає в контакті дослідника з учасниками дослідження, можливості одержати інформацію оперативно й уточнювати її при необхідності в процесі дослідження. Всі учасники бесіди виступають активними сторонами. Бесіди можуть бути формалізованими і неформалізованими.

Формалізована бесіда передбачає стандартизовану постановку питань і реєстрацію відповідей на них, що дозволяє досліднику швидко групувати й аналізувати одержану інформацію.

Неформалізована бесіда проводиться за нежорстко стандартизованими питаннями, що дозволяє послідовно ставити додаткові питання, зважаючи на ситуацію, яка складається під час бесіди. В ході бесіди досягається біль щільний контакт між дослідником і респондентами, що сприяє одержанню більш повної і глибокої інформації.

Правила використання методу бесіди:

- обговорюють лише питання, безпосередньо пов'язані з проблемою дослідження;

- питання формулюють чітко і ясно, враховуючи рівень компетентності співрозмовника;

- підбирають і ставлять питання в зрозумілій формі, яка спонукає респондентів давати розгорнуті відповіді;

- у процесі бесіди уникають некоректних питань, враховують стать, настрій, суб’єктивний стан співрозмовника;

- бесіду ведуть так, щоб співрозмовник бачив в собі дослідника товариша, який проявляє щирий інтерес до його життя, думок і прагнень;

- бесіду не проводять квапливо або в збудженому стані;

- вибирають таке місце і час бесіди, щоб ніхто не заважав її проведен­ню і під час бесіди підтримують доброзичливий настрій.

Зазвичай, процес бесіди не протоколюють, але за необхідності роблять для себе відповідні помітки, що дозволяють після спілкування повно відтворити хід бесіди і запротоколювати її. В окремих випадках, за згодою респондента, використовують магнітофон або диктофон.

В одних випадках мета бесіди може приховуватися від респондента, оскільки так можна досягнути більшої достовірності даних, в інших – навпаки, спроба одержати об’єктивну інформацію за допомогою опосередко­ваних питань може викликати негативну, скептичну реакцію учасників бесіди. Особливо висока вірогідність подібної реакції у людей із завищеною самооцінкою. Недоліками цього методу є - велика затрата часу на збір інформації за його допомогою, що звужує можливості його широкого використання. Здебільшого він використовується тоді, коли необхідно опитати не багато респондентів, які є, зазвичай, VIP-персонами.

Інтерв'ю – це метод одержання інформації шляхом усних відповідей респондентів, на систему питань, які усно ставляться дослідником; спеціаль­ний вид цілеспрямованого спілкування з однією особою або группою осіб. В основі інтерв'ю лежить звичайна бесіда, яка відрізняється тим, що ролі співроз­мовників закріплені і нормовані, а мета визначається задумом і завданням дослідження.

За метою, яку прагне реалізувати дослідник, розрізняють інтерв'ю думок (оцінка явищ і подій) та документальне інтерв'ю,зв'язане з виявлен­ням фактів. Специфіка інтерв'ю полягає в тому, що дослідник завчасно визначає лише тему майбутньої бесіди й основні питання, на які хоче одержати відповіді. Успіх інтерв'ю, повнота і якість отриманої інформації залежить від характеру спілкування і взаєморозуміння сторін. При проведен­ні інтерв'ю контакт здійснюється за допомогою інтерв'юера, який задає питання, передбачені программою дослідження, організовує і спрямовує бесіду з респондентами та фіксує одержані відповіді згідно з інструкцією.

Переваги інтерв'ю, його позитивні риси:

- можливість враховувати рівень підготовки респондентів, визначати його ставлення до теми опитування або окремих її аспектів, зафіксувати інтонацію і міміку;

- можливість гнучко змінювати формулювання питань, враховуючи особистітсть респондента і зміст попередніх відповідей;

- можливість поставити додаткові питання - уточнюючі, контрольні, пояснюючі тощо;

- невимушена обстановка спілкування, що спонукає респондентів до щирих відповідей;

- інтерв'юер може спостерігати психологічні реакції співрозмовника і відповідно коректувати бесіду.

Недолік - велика трудомісткість роботи за значної кількості опитаних респондентів, тому використовується він у тих же випадках, що й бесіда.

Метод експертного опитування.

Метод є одним з найефективніших в системі педагогічних досліджень, оскільки передбачає одержання даних за допомогою знань компетентних осіб, висококвалифікованих, досідчених фахівців, які висловлюють свої думки (судження, оцінки) при розгляді певних питань.

Результати опитувань, що грунтуються на судженнях фахівців, називають експертними оцінками. За допомогою цього методу можна:

- уточнювати основні положення методики дослідження, вибирати методи і прийоми збору інформації та її обробки;

- оцінювати достовірністьй уточнювати дані масових опитувань, особливо у випадках, коли існує небезпека їх спотворення;

- глибше аналізувати результати дослідження і прогнозувати характер змін явища, що вивчається;

- підтверджувати й уточнювати відомості, одержані іншими методами;

- аналізувати результати дослідження, особливо, якщо вони можуть по-різному тлумачитися.

Практика показує, що чим більше експертів залучається до оцінки, тим точнішийзагальний результат, тим точніше діагностується розвиток особис­тості людини, групи респондентів. У тому випадку,коли думки експертів виражаються кількісно, метод дослідження, що розглядається, здебільшого називать методом полярних балів. При підборі експертів важливо враховувати, щоб вони були спостережливими, мали життєвий досвід, практику роботи из людьми, щоб їхня думка не була деформована конфлікт­ними стосунками з оцінюваними особами або відносинами позаслужбової залежності. Метод експертних оцінок називають ще методом ГОО (групової оцінки особистості). Вважають, що точність експертних оцінок залежить від кількості експертів, деякі вважають 15-20, але найнадійніша цяпроцедура, коли їх менше 10.

Соціометричний метод дозволяє виявити міжособистісні стосунки в групі людей за допомогою їх попереднього опитування. Для дослідження структури стосунків в групі застосовують два варіанти соціометрії: параметричну і непараметричну.

Параметрична соціометрія передбачає строго визначену кількість виборів за даним критерієм. Непараметрична соціометрія передбачає вибір, не обмежений кількістю осіб. Цей варіант можливий лише за умови позитив­ного ставлення респондентів до дослідження. Для підвищення об’єктивності дослідження соціометричне опитування має бути конфіденційним. Інтерпре­ту­вати результати дослідження треба дуже обережно, використовуючи при цьому інтерв’ю або бесіди.

Серед найвагоміших достоїнств методу є можливість за короткий час зібрати доволі значний матеріал, який піддається статистичному опрацьову­ванню і наочному зображенню. Його недоліками є фіксація переважно емоційних стосунків, що проявляються в симпатіях і антипатіях та неможли­вість виявити справжні мотиви вибірки.

Анкетування як метод опитування.

Анкетування – це метод одержання інформації шляхом письмових відповідей респондентів на систему стандартизованих питань анкети. Воно є найпоширенішим способом опитування, оскільки: доступне основній масі дослідників, які не мають великого педагогічного, життєвого і наукового досвіду, не здатні швидко і легко вступати в контакт з людьми; дозволяє охопити велику кількість людей; дозволяє методами математичної статис­тики опрацьовувати одержані результати.

Мистецтво використання цього методу полягає в тому, щоб знати, про що питати, як питати, які питання ставити, як переконатися, що одержаним відповідям можна вірити. Для оцінки об’єктивності відповідей велике значення має визначення статусу респондентів. При будь-якій темі опитування варто однозначно визначити стать, вік, освіту, стаж роботи, сімейний стан, а в окремих випадках – навіть фінансові доходи.

Види анкетування різноманітні, тому для подальшої характеристики цього методу їх необхідно групувати за певними ознаками. Коротко охарактеризуємо кожен з цих видів анкетування.

Зондажніанкетування застосовуються для вивчення громадської думки, містять 3-4 питання, на які відповіді великої кількості осіб дозволяють одержати інформацію, що сприяє якісній підготовці повного змісту анкети.

Основне анкетування дає можливість зібрати матеріал у будь-якому дослідженні про внутрішні спонуки людей: події минулого і сьогодення, про наслідки діяльності - про будь-що. Воно складає основу констатувального експерименту практично у всіх педагогічних дослідженнях з фізичного виховання і спорту.

Експрес-анкетування може використовуватися у процесі формуваль­ного експерименту або після його проведення, коли необхідно одержати інформацію, за допомогою якої можна пояснити ті чи інші факти, поведінку учасників експерименту, причин їхніх успіхів і невдач. До цього виду анкетування залучається невелика кількість кваліфікованих осіб, які добре володіють досліджуваною проблемою.

Суцільне анкетування передбачає опитування всієї генеральної сукупності осіб, причетних до порушеної дослідником проблеми.

Вибіркове анкетування передбачає опитування лише частини генераль­ної сукупності – вибіркової сукупності. Воно є найпоширенішим.

Особисте анкетування передбачає безпосередній контакт дослідника з респондентом, який заповнює анкету у його присутності, допомогу респон­дентам у процесі заповнення анкети. Цей вид анкетування може бути груповим і індивідуальним.

Групове анкетування передбачає одночасне опитування великої кількості осіб, що дозволяє одержати значний матеріал при мінімальній затраті часу. Індивідуальне анкетування передбачає опитування однієї особи, що створює умови для якісних відповідей, оскільки дослідник може уточнити питання і допомогти респонденту у випадку виникнення трудно­щів, сумнівів тощо. За способом спілкування з респондентом воно може бути не лише особистим, а й заочним.

Заочне анкетування передбачає відповіді на питання у відсутності дослідника, а за способом вручення анкет воно може бути поштовим і роздатковим. Поштове – полягає в тому,що анкети розсилаються дослідни­ком і повертаються до нього поштою. Перевага – серед опитаних можуть бути особи, які територіально знаходяться на великій відстані, а недоліки – низький відсоток повернення анкет, невпевненість у самостійному запов­ненні анкет респондентами, трудність визначення відповідності респондентів передбачуваному контингентові.

Роздаткове анкетування передбачає особисте вручення анкети респон­дентові, самостійні відповіді на питання, повернення анкети різними способами. Його можна здійснити й опосередковано через своїх колег чи товаришів.

Специфічними об’єктами педагогічних досліджень є окремі особи або їх групи, які мають суттєві індивідуальні особливості. Тому необхідно застосування низки спеціальних методів дослідження – одним із таких методів є метод тестування – він передбачає виконання певних завдань з точними способами оцінки результатів і їх кількісного вираження. Такі завдання називають тестами, а відповідну систему їх використання – тестуванням. За допомогою цього методу виявляють рівень знань, умінь і навичок, здібностей і можливостей учасників експерименту, їх відповідність певним нормам.

Тест – це стандартизоване за змістом, формою й умовами виконання завдання, або певним чином пов’язані між собою завдання, які дозволяють досліднику діагностувати рівень прояву певних властивостей обстежуваного, його психологічні характеристики та ставлення до тих чи інших об’єктів. За допомогою тестування можна визначити рівень розвитку певних власти­востей суб’єктів дослідження і порівняти його з еталоном, або іншими особами та з розвитком цієї якості в обстежуваних раніше. За спрямуванням дослідження тести поділяються на: тести досягнень, тести здібностей і тести особистості.

Тести досягнень. Серед цих тестів переважають дидактичні, за допомогою яких визначають рівень оволодіння обстежуваним навчальним матеріалом, сформованість знань, умінь і навичок суб’єктів дослідження. Ці тести доцільно розглядати як систему завдань специфічної форми і певного змісту, розміщених за зростаючою трудністю для об'єктивності оцінки структури і зміни рівня підготовленості тестованих. Якщо підібрані завдання складають лише звичайну сукупність завдань або безсистемний набір завдань, то вони втрачають ознаки дидактичного тесту.

Тести здібностей. У педагогічних і психолого-педагогічних дослід­жен­нях ці тести найчастіше пов'язані з діагностикою пізнавальної сфери особи, особливостей мислення і, зазвичай, називаються інтелектуальними.

Вони дозволяють не тільки оцінити результати засвоєння навчального матеріалу, але й характеризувати потенційні можливості обстежуваного викону­вати завдання певного типу.

У процесі педагогічних досліджень з виявлення здібностей щодо рухової активності здебільшого підміняються поняття і замість здібностей до того, або іншого виду рухової активності, насправді виявляються реальні можливості обстежуваних, їхня здатність до чогось. Наприклад, подолати певну дистанцію за визначений час, а не здібність до швидкісних дій; координаційні можливості, а не здібності до відчуття ритму чи до швидкого засвоєння складнокоординаційних рухових дій тощо. Діагностуючи рухові здібності, треба визначати не те, що може обстежуваний зробити сьогодні, а те, що він за певних обставин міг би зробити через певний час.

Тести особистості дають можливість за реакцією на завдання тесту твердити про особливості особистості, її спрямованість, темперамент, риси характеру. Прояв властивостей особистості викликають шляхом застосу­вання проектного матеріалу, який вимагає завершити незакінчені речення або зображення, які стимулюють асоціативні реакції обстежуваних. Тесту­ван­ня є одним з поширених методів обстеження особистості, проте його використання вимагає виконання певних кроків, а саме:

- дослідник має наблизити умови тестування, скоротити час на вирі­шен­ня тестового завдання, вводити елементи імітації реальних умов;

- відслідковувати те, щоб учасники експерименту не підготувалися завчасно до тестових процедур;

- необхідно пам'ятати, що педагогічна тестова діагностика має ближ­нюю межу дії;

- відбираючи досліджуваних, необхідно враховувати їхні особистісні якості, спрямування, мотиви діяльності.