Та її інтеграція

Споживча кооперація відображає характерні ознаки та цінності суспільного устрою, в якому вона функціонує, тому стратегічні напрями її подальшої діяльності об'єктивно по­в'язані зі стратегією соціально-економічного розвитку країни та повинні всебічно враховувати характер і наслідки глобалізаційних процесів.

У "Стратегії економічного і соціального розвитку України (2004 - 2015)" накреслено орієнтири перспективного розвитку кооперації в цілому і споживчої кооперації зокрема. Ними передбачено розширення кооперативного сектору еконо­міки та інтеграцію кооперативних систем, посилення соціальної місії потенціалу кооперації в економічному зростанні та соці­альному розвитку України.

Враховуючи, що інтереси суспільства збігаються з цілями кооперації, саме ця платформа є визначальною при виборі пріоритетів розвитку. У такому контексті найголовнішим стратегічним напрямом розвитку споживчої кооперації, як і всієї вітчизняної економіки, є перехід до моделі інвестиційно-інноваційного розвитку.

Необхідність відновлення інвестиційної динаміки в споживчій кооперації зумовлено тим, що нині, в умовах ринкового середовища і наростаючої конкуренції, ресурсний потенціал системи не повністю відповідає жорстким ринковим вимогам.

Стає очевидно, що поступальний розвиток кооперації на базі потужного ресурсного потенціалу необхідно здійснити шляхом активізації інвестиційної політики і стимулювання інноваційної діяльності. Це потребує:

по-перше, суттєвого розширення бази інвестиційних ре­сурсів, доведення фінансових інвестицій у необоротних активах споживчої кооперації до 500-550 млн грн на рік;

по-друге, посилення інвестиційної активності кооперато­рів, а також населення через пайові механізми та кредитні

спілки. Ці джерела реальні, оскільки заощадження населення інтенсивно зростають;

по-третє, залучення кредитних ресурсів для перспек­тивного інвестування у нові основні засоби, технології, високотехнологічні проекти, в т.ч. шляхом спрощення доступу зовнішніх і зарубіжних інвесторів у системі споживчої кооперації;

по-четверте, формування умов для ефективного розвит­ку інвестиційної діяльності, диверсифікації та якісного оновлен­ня матеріально-технічного потенціалу споживчої кооперації. Тут важливо активізувати наукові дослідження вчених вищих навчальних закладів системи у сфері нових технологій, методів господарювання, організації і управління, а також створити в споживчій кооперації технопарки, центри досвіду, інноваційні фонди для активізації інноваційної діяльності.

Другий стратегічний напрям — це оптимізація галузевої структури і диверсифікація господарської діяльності спожив­чої кооперації. Він зумовлений загальною необхідністю суттє­вого прискорення розвитку реального сектору економіки, зміц­нення його конкурентоздатності.

Отже, стратегічна лінія полягає у:

• збереженні життєздатних галузей господарської діяльності споживчої кооперації, забезпечення випереджаючого розвитку торгівлі, ресторанного господарства, сфери послуг, заготівель і виробництва. У цьому напрямі пріоритетним є
розвиток кооперативної торгівлі, причому, насамперед, у сіль­ській місцевості;

• розвитку нових галузей господарської та економічної діяльності, туризму, готельного господарства, наданні фінансо­во-кредитних, лізингових, страхових послуг.

Важливим стратегічним напрямом слід вважати ак­тивну участь споживчої кооперації у реалізації політики соціально-економічного розвитку села і сільських територій.

Сприяння соціальним перетворенням на селі є історич­ною місією споживчої кооперації України. На сучасному етапі соціальні проблеми розвитку села і сільських територій набу­вають все більш актуального значення. Суть проблеми полягає в такому:

• звужується сфера праці в сільській місцевості, трудова міграція досягла величезних масштабів;

• оплата праці на селі залишається найнижчою серед інших галузей національної економіки;

• катастрофічне низький рівень соціальної інфраструк­тури села: закриваються школи, не вистачає соціально-куль­турних закладів, об'єктів побутового обслуговування;

• погіршується демографічна ситуація: збільшується кількість непрацездатних, смертність перевищує народжуваність. Упродовж останніх п'яти років із карти України зникло майже 180 сіл.

Така ситуація потребує активізації діяльності споживчої кооперації у формуванні сучасної системи торговельного і сер­вісного обслуговування сільського населення, створення додат­кових робочих місць, інтеграції в економічні зв'язки з сільгоспвиробниками.

У сфері торгівлі необхідно суттєво збільшити обсяги продажу товарів населенню з метою підвищення частки сіль­ського обороту з 8 % до 15 - 20 %, і тим самим скоротити розрив між товарооборотом на одну людину в містах і сільській місцевості. Важливо також покращити структуру товарообороту за рахунок збільшення продажу непродовольчих товарів, голов­ним чином, господарського, будівельного, сільськогосподар­ського призначення. Потребує розвитку торгівля фармацевтич­ними товарами.

У сфері послуг слід прискорено розвивати побутові, соціально-культурні, транспортні послуги, а також послуги технічного обслуговування, прокатні, комунальні, інформаційні, посередницькі та інші. Нині оборот послуг на одного сільського жителя у 10 - 12 разів нижчий, ніж у містах.

У заготівельно-виробничій сфері стратегію кооперації повинно бути спрямовано на інтеграцію з аграріями, створення обслуговуючих кооператорів, залучення в оборот агропродовольчих ресурсів, денатуралізацію доходів сільського населення. У цілому завдання споживчої кооперації у сфері пере­будови села настільки складні та масштабні, що стає об'єктив­ною необхідність її офіційного включення до "Комплексної програми підтримки і розвитку українського села (2006 -2040 рр.)".

Питання3. Шляхи розвитку кооперативної демо­кратії

Демократичні засади кооперації роблять її структурою і чинником формування громадського суспільства. Відносини у сфері кооперації - складова відносин громадського суспільства. Споживча кооперація виникла завдяки волевиявленню людей, економічні та соціальні інтереси яких тісно переплітаються в її сфері.

Справжня кооперація, заснована на усвідомлених гли­бинних особистісних мотивах участі населення у кооперативах, може існувати тільки в умовах обмеження економічних і соціальних прав та свобод громадян, тобто за рахунок ринкової економіки. В епоху глобалізації кооперативи мають стати альтернативою її некерованим наслідкам, балансом у новому однополюсному економічному порядку, містком між глобаль­ним ринком і добробутом територіальних громад. Кооперативи повинні стати на захист людського життя, підвищувати жит­тєвий рівень членів, сприяти розвитку гуманного суспільства. Для цього кооперативи повинні бути конкурентоспроможними; відомими для світового споживача завдяки підвищенню авторитету "кооперативної марки"; джерелом зайнятості та захисником фінансової стабільності своїх членів: гарантією професіоналізму, високої якості товарів і послуг.

Кооперативна демократія, насамперед, прослідковується в кооперативних принципах.

Принцип "добровільного та відкритого членства" полягає в тому, що кооперативи є добровільними організаціями, відкритими для усіх людей, що здатні надати свої послуги і взяти на себе відповідальність без дискримінації, за ознаками соціальної, расової, політичної та релігійної приналежності лю­дей.

В основі принципу "демократичного членства контролю" лежить положення про те, що кооперативи - демократичні організації, що контролюються своїми членами, які беруть активну участь у виробленні політики і прийнятті рішень. Чоловіки і жінки, що працюють як вибрані представники, підзвітні членам кооперації. У первинних кооперативах у всіх членів рівні права голосування (один член - один голос). Також відповідно до демократичних принципів організовано коопера­тиви більш високих рівнів.

Відповідно до принципу "економічної участі членів" чле­ни кооперативу вносять рівні вклади і контролюють коопера­тивний капітал. Вони отримують деяку компенсацію на внесені кошти, що є умовою членства. Члени кооперативу розподіляють залишковий капітал на такі цілі: розвиток кооперативу, винагородження членів кооперативу відповідно до їх участі у справах кооперативу, підтримка інших сфер діяльності, що схвалені членами кооперативу.

Принцип "автономії та незалежності" означає, що коопе­ративи є автономними організаціями взаємодопомоги, що контролюються своїми членами. Якщо вони укладають угоди з іншими організаціями, в т.ч. урядовими, або збільшують свій капітал з допомогою зовнішніх ресурсів, то це робиться за умови демократичного контролю з боку членів і підтримки незалежності.

Упродовж останніх років в Україні створено основи нової системи кооперативного управління:

• у регіонах розробляються заходи щодо підтримки розвитку споживчої кооперації;

• реформується організаційна структура споживчої коо­перації в напрямі адаптації споживчих товариств (спілок) до більш конкурентоспроможних форм;

• розвиваються горизонтальні та вертикальні зв'язки між споживчими товариствами і спілками;

• зміцнюються органи фахового управління;

• змінюється структура апарату управління в напрямі його професіоналізації;

• відповідно до вимог ринкового господарювання, під­вищується частка фахівців із маркетингу, податкового плану­вання, аудиту, управління нерухомістю, цінними паперами, а також робітників юридичної служби.

Нині система споживчої кооперації потребує суттєвої перебудови, а для цього потрібно:

по-перше, відновити роль і значення пайовиків в управ­лінні та контролю, підвищити якісний склад цих органів, насамперед, завдяки залученню молоді, активізувати роботу нормативних комітетів і кооперативних дільниць;

по-друге, реформувати структуру управління шляхом розмежування функцій виборного і найманого персоналу з ме­тою передачі першому представницьких і контролюючих функцій, а другому - виконавчих функцій.

Демократизація організаційної структури управління повинна відображати такі аспекти:

• розвиток різноманітних організаційних форм управ­ління в основній ланці;

• наявність сільських, міських і районних споживчих товариств, учнівських кооперативів;

• використання альтернативних форм управління в районній ланці (районні споживчі товариства, райспожив­спілки);

• збільшення розмірів споживчих товариств і утворення районних споживчих товариств;

• перегрупування функцій, прав і відповідальності між рівнями і ланками управління системи споживчої кооперації відповідно до нових статутів;

• формування нових ринкових структур: малих під­приємств, асоціацій, бірж, командитних товариств, оренди тощо;

• відмова від ієрархічної структури управління, тобто надання переваги горизонтальним зв'язкам над вертикальними.

Для споживчої кооперації не підходить ні адміністративно-командна, ні ліберальна модель управління, тому протягом останніх років виникла нагальна необхідність прий­няття та впровадження таких законодавчих актів, які надали б системі споживчої кооперації можливості подальшого розвитку та виконання своїх соціальних функцій. Із цією метою було розроблено Програму завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України.

Згідно із "Стратегією розвитку споживчої кооперації України (2004 - 2015 рр.)" у 2015 році передбачено вийти на нову модель організації системи споживчої кооперації України, яка на основі організаційної реструктуризації покликана забез­печити довгострокову конкурентоспроможність системи в ціло­му та об'єднуваних нею організацій і підприємств".

Із цією метою передбачається:

• продовжити політику вдосконалення організаційної побудови споживчих товариств і споживспілок;

• завершити формування системи бізнес-одиниць у скла­ді споживчих товариств і споживспілок (створення сімейних підприємств працівників, утворення територіальних та галузе­вих об'єднань підприємств споживчої кооперації на повному комерційному розрахунку; надання приміщень кооперативних підприємств в оренду без права викупу);

• зосередити основну роботу з членами споживчих товариств і спілок на кооперативних дільницях;

• перетворити на центри кооперативних дільниць мага­зини, підприємства ресторанного господарства, заготівельні й виробничі підприємства.

Питання 4. Загальна характеристика економічного потенціалу споживчої кооперації України, області, району

Голова Правління Укоопспілки, підводячи підсумки 2012 року зазначив, що організації та підприємства споживчої кооперації "підтвердили вірність консолідованих дій щодо реалізації головної мети системи - задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів споживчих товариств, а також дали новий імпульс подальшому вдосконаленню громад­сько-господарської діяльності кооперативних організацій та утвердили демократичні засади управління споживчої коопе­рації України". Це ще раз підтверджує, що кооперація належить до скарбниці видатних надбань людства на шляху формування справедливого і досконалого громадського суспільства.

Кооперативні методи господарювання успішно витри­мали випробування часом і довели свою життєздатність в умо­вах різних суспільно-політичних формацій.

Нині загальна чисельність кооператорів у країнах - чле­нах Міжнародного кооперативного альянсу, до складу якого з 1992 року входить Центральна спілка споживчих товариств України, становить майже мільярд осіб.

Як вже зазначалося в темі 1.2 "Концептуальні напрями подальшого реформування в системі споживчої кооперації", до складу Укоопспілки входять 22 споживспілки, які протягом останніх п'яти років усі працюють прибуткове.. Минулого року рентабельне працювали всі галузі кооперативної діяльності та 97 % господарюючих суб'єктів. Упродовж останніх п'яти років система отримала понад 370 млн грн прибутку. Власні оборотні кошти зросли у 2,3 раза, пайовий капітал, включаючи внески на формування статутного капіталу підприємств, - у 1,5 раза. Інвестовано на модернізацію, будівництво та придбання основ­них засобів понад 1 млрд грн.

85 % нерухомості отримали свідоцтва на право власності, а 75 % — документи на землекористування.

Станом на 1 січня 2012 року у споживчій кооперації України діє 12,7 тис. об'єктів роздрібної торгівлі, з них 12,1 тис. магазинів. 82 % магазинів розташовані у сільській місцевості.

У споживчій кооперації домінуючу роль відіграє багато­функціональна галузева структура. Вона формує її еконо­мічний базис і обумовлює соціально-економічний розвиток.

Нині загалом по системі оновлено майже 50 % роздрібної мережі. Активно працюють у даному напрямі кооператори Криму, Вінницької, Івано-Франківської, Житомирської, Рівнен­ської та Чернівецької областей.

Нині у споживчій кооперації працює 720 маркетів різних типів. Для маркетів характерні широкий асортимент товарів, максимальні зручності для покупців, комп'ютеризація обліку руху товарів і готівки, створення для персоналу належних умов праці та інші фактори дали можливість цим об'єктам утвер­дитися в жорсткому конкурентному середовищі та зміцнити позиції споживчої кооперації, насамперед, у районних центрах, містах і великих сільських населених пунктах.

Потужні кооперативні маркети з середньомісячним това­рооборотом у 1,5 - 2 млн грн відкрито в Золотоноші на Черкащині, Саках - у Криму. Більше, ніж на 500 тис. грн щомісяця реалізують товарів маркети в Ульянівці та Гайвороні Кіровоградської області, Решетилівці - Полтавської, Бережно­му — Рівненської, Заліщиках, Теребовлі та Почаєві — Тернопіль­ської, у Городку і Красикові - Хмельницької, Щорсі та Ріпках - Чернігівської областей.

Нині за участі фахівців Укоопспілки, споживспілок і Проектного центру Кооперативної спілки Швеції закінчується розробка Концепції створення та основних аспектів діяльності коопмаркетів. Зокрема, в ній детально визначено вимоги до прилеглої території, інтер'єру та екстер'єру цих об'єктів; планограми торговельних залів і викладки товарів, роботи прикасової зони і розрахункових вузлів, обов'язки персоналу, пи­тання ціноутворення, застосування елементів маркетингу. Сьо­годні гостро стоїть питання створення для маркетів споживчої кооперації єдиної уніфікованої комп'ютерної програми.

Упродовж останніх п'яти років позитивні зрушення відбулися у діяльності ресторанного господарства.

Упродовж останніх років галузь працює прибуткове. Постійно зростають обсяги випуску власної продукції, збіль­шується їх питома вага як в обороті галузі, так і в обороті роздрібної мережі.

Певних результатів у цьому напрямі досягли коопе­ративні організації Криму, Волинської, Житомирської, Луган­ської, Хмельницької та інших областей.

За останні п'ять років кількість кооперативних об'єктів із надання послуг збільшилася удвічі та становить нині понад шість тисяч одиниць.

Розгалужену мережу з надання послуг мають коопера­тивні організації Полтавської, Харківської, Дніпропетровської, Чернігівської, Вінницької, Луганської, Хмельницької споживспілок.

В умовах фінансово-економічної кризи, стрімких інфля­ційних процесів, зниження життєвого рівня населення важ­ливого значення набувають питання організації роботи коопера­тивних ринків.

Упродовж останніх п'яти років кооперативні організації використали на розвиток своєї матеріально-технічної бази понад 300 млн грн кооперативних коштів. Усього з часу передачі ринків у власність споживчої кооперації в дану галузь інвестовано майже півмільярда гривень, що в шість разів більше залишкової вартості основних засобів при прийнятті ринків від колишнього Міністерства торгівлі України.

Кооперативні ринки - це вагоме джерело забезпечення населення товарами, особливо продуктами харчування. На кооперативних ринках продається четверта частина м'ясопро­дуктів, третина картоплі та плодоовочів від загальних обсягів реалізації цих товарів у цілому по Україні.

Для продажу сільськогосподарської продукції на коопе­ративних ринках облаштовано 88,9 тис. торговельних місць, з них 26,8 тис. - для товаровиробників. За 2008 рік реалізовано населенню 78,6 тис. т м'яса, 71,7 тис. т картоплі, 134,1 тис. т овочів та 66,5 тис. т фруктів.

Питома вага ринків споживчої кооперації у загальній кількості їх по Україні (%):

•кооперативні ринки - 17,4;

•інші ринки - 82,6.