Тип заняття : Практичне

Мета заняття: Розширити знання про скульптуру, її види, прийоми і засоби ліплення; познайомити з особливостями ліплення тварин і птахів; послідовністю роботи над скульптурним зображенням; навчити передавати пропорції, конструктивну будову тварин і птахів, об’єм, раціонально вибирати прийоми та способи ліплення

Розвивати мислення, пам'ять, увагу, спостережливість.

Виховувати інтерес до ліплення, до анімалістичного жанру.

Забезпечення заняття:

* наочно-демонстраційний матеріал

Таблиці, динамічні таблиці з послідовністю виконання роботи, натурний фонд.

* Роздатковий матеріал

Інструкційні карти, пластилін, стеки, таблиці.

* ТЗН

ЛІТЕРАТУРА:

Основна

Рабинович М.Ц. Пластическая анатомия.- М.,1976.

Лепка на занятиях в школьном кружке.

Кузин В.С. Изобразительное искусство и методика его преподавания в начальных классах.

Додаткова

Юному художнику. Практическое руководство по изобразительному искусству.- М.,1963.

Ватагин В.А. Изображение животного.

Карлов Г.Н. Изображение птиц и зверей.

Практичне заняття.

Тема. Ліплення тварин і птахів.

Мета. Навчитись

- послідовно вести роботу;

- раціонально вибирати прийоми та засоби ліплення;

- передавати особливості будови, форми, руху, пропорції натури та пластику окремих складових частин будови тварин, птахів (тулуб, голова, шия, кінцівки, хвіт, вуха).

Матеріали і обладнання. Пластилін, стека, натурний фонд.

Література.

1. Конышева Н.М. Лепка в начальных классах. – М., 1985.

2. Фиксл. Современная игрушка. - Прага, 1979.

3. Трач С.К. Образотворче мистецтво. Альбом –посібник. 4 клас.-Тернопіль, 2003.

Хід роботи.

1.Підготовча частина.

1.1. Скульптура та її види. Способи та прийоми ліплення.

В нашу мову слово "скульптура" перейшло від латинської мови, де воно означало висікання, різьбу із твердих матеріалів, або інакше - ваяння. Одночасно з ним існує слово "пластика", яке перейшло до нас з грецької мови і означає роботу в м'якому матеріалі - ліплення. З часом ці поняття об'єдналися в слові "скульптура".

З давніх часів люди намагались відобразити навколишній світ, передати в художніх образах свої почуття і думки. Первісна людина малювала і висікала на печерах зображення звірів, птахів, мисливські сцени. В Єгипті багато тисяч років назад поряд з пірамідами і храмами будувались колосальні статуї фараонів і сфінксів, в камені висікались рельєфи. В древніх храмах і печерних монастирях Китаю і Індії збереглося дуже багато скульптур, які зображували людей і тварин, сцени релігійного характеру. Широко відомі чудові статуї Фідія, Поліклета, Мирона і інших скульпторів античної Греції. Неперевершені зразки портретного мистецтва створені майстрами Древнього Риму. Епоха Відродження в Італії (XIV - XVI ст.) відмічена безсмертними творами Донатело, Микеланджело і інших ваятелів.

На рубежі XVIII - XIX ст. в Росії з'явились монументальні, декоративні і портретні скульптури Ф. Шубіна, М. Козловського, І. Мартоса, Ф. Щедріна, В. Орловського. Всім відомі роботи Н. Адрєєва, В. Мухіной, І. Шадра, Є. Вучетича, А. Кибальникова, С. Коненкова і багатьох інших. Створення скульптурного твору являє собою складний процес, який потребує напруги всіх творчих сил, чіткої послідовності в роботі, а також постійного вивчення навколишнього життя, з якого художник черпає теми і образи.

Скульптура - це тримірне зображення, яке має реальні форми, розміщені в реальному просторі. Скульптура - ваяння, пластика - один із видів просторового мистецтва, який створює об'ємні зображення із різних матеріалів.

Види скульптури.

По відношенню до простору існує 2 типа скульптури: кругла скульптура і рельєф. Круглу скульптуру можна обійти зі всіх сторін, і матеріал, з якого виконана скульптура, теж оброблено зі всіх сторін. У рельєфа реальні форми в реальному просторі вирізані на плоскій поверхні, звернені до глядача і оброблені тільки з однієї сторони.

Скульптура розрізняється і за призначенням: "Давид" Микеланджело стоїть на площі у портала Палаччо Веккіо у Флоренції. Скульптура велика за розмірами, яка виражає значні ідеї, закріплена в певному місці, називається МОНУМЕНТАЛЬНОЮ.

Монументальна скульптура - це пам'ятники, героям, які здійснили подвиги в ім'я людства, культові зображення, меморіальна скульптура на могилах померлих, скульптура зв'язана з архітектурою ("Робочий і колгоспниця" В. Мухіна).

Скульптурою прикрашені фонтани Петропалацу і храми Древньої Русі, фасади сучасних будівель, стадіони і парки. Це теж здорова, закріплена в певному місці скульптура, але її задача прикрашати, а звідси і назва -декоративно - монументальна скульптура.

Скульптури, які мають інтимний, камерний характер, з дрібними деталями, які хочеться розглядати близько, вони не закріплені в певному місці, їх можна перенести із кімнати в кімнату, перевезти із міста в місто називаються СТАНКОВИМИ.

Призначені вони для прикрашання інтер'єрів, для виставок. І роблять цю скульптуру в інших умовах, її виготовляють на спеціальному станку з поворотним кругом.

Станкова скульптура по-різному зображує людину і тварину. В залежності від змісту скульптури визначається її жанр:

- портрет

- тематична композиція

- анімалістична скульптура.

МАТЕРІАЛ ДЛЯ ЛІПЛЕННЯ.

В ліпленні застосовується глина, пластилін, віск, еглин. Глина найбільш зручний матеріал для ліплення: дуже еластична і податлива в роботі. Працюючи з глиною, легко змінити форму, шукати образ. Із глини, воску, гіпсу легко ліпити; поверхню отримуємо гладку і на ній зберігаються сліди рук скульптора. Але це не довговічні матеріали, їх художники використовують для виконання ескізів, а потім остаточний варіант створюють в більш твердих матеріалах.

Одним із самих твердих матеріалів - камінь. Камені бувають м'які і тверді: кожний з них має особливий характер.

У пісчанника поверхня схожа на пористість людської шкіри, в ньому ніби зберігається людське тепло. Не випадково із пісчанника створено чудовий портрет єгипетської цариці Нефертіті.

У мармуру інший характер. Цей камінь світлоносний, світиться всередині. В мармурі частіше всього відтворюють прекрасний, ідеальний образ, який зображує материнство, любов.

Коли хочуть сказати про твердість, говорять: "Твердий, як граніт".

Бронза - м'який, дзвінкий і святковий матеріал. В бронзі скульптор може втілити значимість ідеї, образу (бюст Петра І К.-Б. Растреллі).Бронза пластична, м'яка, легко змінює форму. Скульптурна група «жителям міста Кале» О. Роден.

Дерево - матеріал одночасно твердий і м'який, легко псується. Але це живий органічний матеріал, створює почуття тепла, живого дихання скульптури.

Оброблену і отполіровану поверхню матеріалу називають текстурою, необроблену - фактурою матеріалу.

Моделювання і способи моделювання.

Скульптор міркує об'ємами, почуттями і своє бачення світу відтворює в об'ємних формах, пластично. Об'ємна форма може створюватись різними способами: із глини скульптор ліпить, добавляючи, з каменем, відсікає від більшого менше. Вибір матеріалу диктує спосіб створення форми. Але в одному і тому ж матеріалі спосіб її створення може бути різним. Створення форми в скульптурі називається МОДЕЛЮВАННЯМ.

Ліплення-це процес створення скульптурного зображення з м’якого пластичного матеріалу.

Для ліплення використовують глину, пластилін.

Глина пластична, зберігає форму, добре фарбується фарбами. Глину висипають у посудину і заливають водою. Через 4-6 годин зайву воду зливають, а глину розмішують до однорідної маси. Глину не можна класти на фанеру, бо вона вбирає вологу. Для ліплення глину готують напередодні, на ніч накривають вологою ганчіркою, не можна глину пересушувати.

Пластилін - штучна пластична маса, виготовляють з глини, воску та інших добавок.

Для створення виробів використовують 3 способи:

Конструктивний - самий простий спосіб - складання предметів з окремих частин. Кожна частина виготовляється з окремого шматка, потім їх з’єднують.

Скульптурний - створюється предмет із цілого шматка; із загальної маси відтягують частини.

Комбінований - з цілого шматка ліплять ті частини, які становлять основну масу предмета, а деталі виготовляють окремо і приєднують до основної частини.

2.2. Особливості ліплення з натури тварин. Анімалістичий жанр.

Ліплення тварин і птахів

Яскравий і різноманітний світ оточує людину. Залишатись байдужою до цього світу людина не може. З давніх часів тварина була для неї необхідною їжею, надійним другом і ворогом. З глибокої давнини тварина стає темою образотворчого мистецтва. Людина древнього кам’яного віку, сучасник мамонта, яка ще не вміла будувати житло, не вміла сіяти, на стінах печер робила чудові малюнки бізонів, диких кабанів, оленів. Ці малюнки такі виразні, що будь-який сучасний художник може позаздрити їх досконалості. Значну роль відігравала тварина в мистецтві Єгипту. Чудові зображення левів, бегемотів, мавп, яструбів і зараз зберегли свою силу впливу.

Художників, які зображують тварин називають анімалістами.

Якими ж якостями повинен володіти художник, щоб стати анімалістом? Передусім він повинен знати тварину, її форму, її будову, знати повадки тварин. Він повинен відчувати тварину, її характерні риси, її виразність.

Основа будь-якого птаха і тварини – скелет. Тверді окремі кістки цього скелету дозволяють членам тіла згинатися тільки в певних місцях і тим самим визначають і обмежують можливість руху. Необхідно знати, як ці кістки розміщені в тілі тварини, особливо в кінцівках. Кіски рухливо зв’язані одна з одною в суглобах і приводяться в рух м’язами. При русі одні м’язи напружують, другі слабнуть, одні згинають кінцівки, другі - розгинають. Розміщення цих м’язів в головних рисах треба знати.

Кінцівки різних тварин улаштовані однаково – вони складаються з одних і тих частин, різниця тільки в їх довжині.

Найкращий спосіб познайомитися з формою та рухами тварин – замальовки з живої натури.

Якщо почати ліпити одразу з натури, то можна заплутатись: ви почали одну позу, тварина її змінила, потім ще, ще. Тому важливо зробити замальовки тварини з різних сторін: голову, око, вухо, копито, ногу.

Після цього приступаємо до ліплення тварин. Краще за все потрібно покласти на дошку всю глину. Намагайтесь ліпити пальцями, вдавлюючи і прогинаючи глину, надаючи їй необхідну форму. Стекою користуються тільки для дрібних частин – очей, вух, носа. Уникайте приклеювання окремих шматочків глини, але якщо це буде потрібно, то добре змазуйте їх загальну форму. Надайте фігурі форму, перевіривши малюнок. Робіть це в загальних рисах. Потім переходьте до детальної обробки фігури тварини.

Ліпити з пластиліну не так приємно, як з глини – він липне до рук. Щоб загладити поверхню, необхідно змочити стеку водою. Прийоми ліплення теж інші, завдяки його твердості пластилін доводиться прикріпляти невеличкими шматочками.

1.2.Способи ліплення тварин, птахів.

2.Основна частина.

2.1.Ліплення іграшкових тварин за інструкційною
картою.

Інструкційна карта.

Ліплення іграшкових тварин.

1.Аналіз натури (пропорції, розмір, загальна форма, об'єм).

2.Вибір способу ліплення (конструктивний, пластичний, комбінований).

3. Відповідно до вибраного способу ліплення роз­почати роботу над основною формою натури, передачею пропорціональних відношень.

4. Передача деталей тварини.

5. Аналіз роботи, порівняння з натурою, вияв най­більшого об'єму у формі, порівняння його з ін­шими частинами форми.

Для ліплення крокодила пластилін необхідно поділити на 2 частини. Голову, тулуб, хвіст ліпимо з одного шматка пластиліну, лапи — з іншого.

В основі ліплення тулуба — циліндрична форма. Один кінець загост­рюємо, а інший — заокруглюємо. Пальцями рук помічаємо і виділяємо голову, відтягуємо мордочку крокодила. З другого шматка пластиліну ліпимо 4 лапи, які стекою надрізаємо і з'єднуємо з тулубом. З невеликих шматочків пластиліну робимо дві кульки — очі, які ми розміщуємо на голові крокодила і стекою примазуємо. Пізніше виділяємо щелепу, нізд­рі, зіниці очей та ін.

Щоб зліпити жирафу, спочатку зробіть із шматочків дроту каркас. Скрутіть тоненьку дротяну жирафу. Обліпіть її пластиліном. Вирівняйте пальцями, а зверху наліпіть кольорові плями.

Так само ви можете зліпити й інших тварин.

3.Заключна частина.

3.1.Усний порівняльний аналіз студентських робіт; визначення та обговорення типових помилок.

3.2.Здача робіт на перевірку.