Тип заняття : Практичне. ДИСЦИПЛІНА: Малювання та ліплення

ДИСЦИПЛІНА: Малювання та ліплення

ТЕМА: Тематичне та ілюстративне малювання.

Тип заняття: Практичне

Мета заняття:Познайомити з особливостями жанрових сюжетних картин;

особливостями дитячих тематичних малюнків; послідовністю виконання малюнка на теми з оточуючого життя (спеціаль­ні спостереження за природою, навколишньою дійсністю).

Навчитись передавати сюжетні особливості, знаходити різні композиційні рішення.

Розвивати мислення, пам'ять, увагу, спостережливість.

Виховувати інтерес до малювання.

Забезпечення заняття:

* наочно-демонстраційний матеріал

Таблиці, динамічні таблиці з послідовністю виконання роботи.

* Роздатковий матеріал

Інструкційні карти, таблиці.

* ТЗН

ЛІТЕРАТУРА:

Основна

Кириченко М. А. Основи образотворчої грамоти. - К., 1982.

Кузин В.С. Изобразительное искусство и методика его преподавания в начальных классах. -М., 1987.

Костерин Н.П. Учись рисовать.- М.,1981.

Практичне заняття.

ТЕМА. Тематичне та ілюстративне малювання.

МЕТА. Познайомитись з

- особливостями жанрових сюжетних картин;

- послідовністю виконання малюнка на теми з оточуючого життя (спеціаль­ні спостереження за природою, навколишньою дійсністю).

Навчитись передавати сюжетні особливості, знаходити різні композиційні рішення.

Матеріали і обладнання.Олівець, папір, фарби, склянка з во­дою, динамічні таблиці, інструкційні карти, малюнки, репродукціі сюжетних картин.

Література.

1. Бучинський С.Л. Основи грамоти з образотворчого мистецтва.- К., 1981.

2. Кириченко М.А. Основи образотворчої грамоти. -К.,1982.

3. Ростовцев Н.Н. Учебный рисунок.-М.,1985.

4. Горлева Н.А. Первые шаги в мире искусства. -М.,І99І.

5. Беда Т.В. Живопись.- М.,1986.

6. Глинская И.П. Изобразительное искусство.- К.,1981.

Хід роботи.

1. Підготовча частина.

1.1. Тематична композиція: малювання на теми з оточую­чого життя.

Ознайомлення майбутніх педагогів з основами композиції передбачено програ­мою, згідно з якою розглядаються теоре­тичні питання композиції, пояснюється процес роботи художника над картиною, розкривається послідовність роботи над сюжетним малюнком на основі спостере­жень навколишньої дійсності і за уявлен­ням, а також над ілюстрацією до літературних творів.

Основи композиції розглядаються, щоб усвідомити створення художнього образу, виявити ідейний задум і передати змісто­ві зв'язки у сюжетному малюнку.

Щоб успішно засвоїти навчальний ма­теріал з розділу композиції, слід викона­ти ескізи сюжетної композиції за пам'ят­тю, на основі попередніх спостережень і малюнків навколишнього життя і за уявленням, а також ескізи ілюстрацій за уявленням до прочитаних літературних творів (казок, байок, оповідань) теле- і кінофільмів.

Ці завдання відіграють важливу роль як в ідейному вихованні тих, хто малює, так і в розвитку їхньої творчої та просто­рової уяви, у виробленні елементарних умінь з композиції.

Композиція щ (від лат. складання, упорядкування) — розмі­щення образотворчих форм в єднос­ті із змістом. За допомогою композиції художник на основі законів лінійної та повітряної перспектив, світлотіні, плас­тичної анатомії передав на картинній площині навколишню дійсність, розподі­ляє і розміщує постаті і предмети на пред­метній площині картини, виявляє їхній взаємозв'язок у просторі, визначивши композиційний центр твору і підпорядкувавши йому другорядні образи.

Термін «композиція» застосовується до багатофігурних і малофігурних картин, ілюстрацій, пейзажів, натюрмортів і на­віть до малюнків окремих предметів, де композиція залежить від формату (кар­тинної площини) і відіграє важливу роль.

В реальній дійсності просторове сере­довище сприймається в певних межах, тобто воно обмежене полем зору. В ма­люнку просторове середовище обмежуєть­ся форматом паперу, тобто середовище втиснуто в певні рамки площини, яка є немовби полем зору.

При таких співвідношеннях предмета і простору, коли простору навколо пред­мета дуже мало, зображений предмет сприймається занадто великим, немовби «вивалюється» з картинної площини. При цьому зорове сприйнят­тя обрису предмета, наприклад казкового будинку, ускладнюється дуже близькими до предмета межами картинної площини.

Коли простору навколо предмета дуже багато, предмет сприймається надто ма­лим. Якщо в першому ви­падку предмет «поглинув» простір на картинній площині, то в другому — прос­тір «поглинув» предмет. Оволодіння основа­ми композиції починається з розміщення на картинній площині зображення одного предмета, потім двох і більше, з ураху­ванням просторових зв'язків між ними, їхньої цільності й рівноваги з площи­ною.

Найвищим ступенем оволодіння ос­новами композиції є тематична картина художника. Майстри образотворчого мис­тецтва минулого — І. Рєпін, В. Суриков, В. Маковський, П. Федотов, В. Перов, І. Шишкін, Т. Шевченко, С. Васильківсь­кий, М. Пимоненко, О. Мурашко та сучас­ні — А. Пластов, Б. Йогансон, О. Герасимов, С. Григор'єв, К. Трохименко, В. Пузирьков, О. Лопухов, В. Шаталін, Т. Яблонська — створили багато класичних полотен, на яких навчається і виховуєть­ся молодь не лише художніх навчальних закладів, а й загальноосвітніх шкіл, учи­лищ та інститутів. Аналіз картин художників, знання їхніх творчих біографій допомагав педагогам пояснити не лише творчий процес роботи над картиною, а й найважливіші правила та елементи композиції.

Розглянемо основні елементи компози­ції: сюжетно-композиційний центр; рівно­вагу, симетрію і асиметрію; контрасти і зіставлення, ритм, формат картини розмір зображення, точку зору, освітлен­ня та колір.

В художній картині мав бути сюжет-но-композиційний центр (голов­не в композиції), якому підпорядковані всі інші елементи твору. Цільність композиції картини не повинна порушува­тись кількома рівнозначними композицій­ними центрами, якщо вони не оправдо-вують ідею твору. Цього потребує і спе­цифіка зорового сприйняття. Вона поля­гав в тому, що органи зору в навколиш­ній дійсності виділяють головне, на що ми звернули увагу. Це головне перебуває в центрі поля зору, сприймається воно чітко і з деталями. Інші предмети поля зору, що перебувають не в зоровому цент­рі, сприймаються узагальнено, без де­талей.

Головне в картині можна виділити кольором, тоном і виразністю форми. Другорядні образи зображують більш узагальнено, менш чітко, щоб вони не привертали до себе багато уваги, лише доповнювали і допомагали розкривати ідейний зміст картини.

Рівновагу, симетрію і асиметрію, як і решту елементів компози­ції, художник використовує для виявлен­ня задуму картини.

Рівновага композиції характеризуєть­ся, рівномірним розподілом образів на картинній площині, особливо зліва і справа, а також вгорі і внизу. Урівноважене розміщення образів у композиції відповідає зоровому сприйняттю дійснос­ті. У навколишній дійсності предмети в зоровому полі розподілені рівномірно, оптичний центр міститься майже посередині. Аналогічно і в картині недалеко від геометричного центра знаходять місце композиційному центру (головному в картинах) і розміщують навколо обра­зи, дотримуючись рівноваги. Не слід розміщувати композиційний центр картини точно посередині (його звичайно зміщу­ють трохи в бік) і допускати надуманої геометричної симетричності в передачі рівноваги композиції. Рівноваги в ком­позиції добиваються не тільки величиною предметів, а й їхнім тоном та кольором.

Симетрію в композиції художники ви­користовують для виявлення стану спо-кою, асиметрію — для виявлення тривоги, руху.

Контрасти й зіставлення в композиції підсилюють виразність її.

Будуючи композиції на зіставленні вели­кого і малого, старого і молодого, сильно­го і слабого, гарного і невродливого, доб­рого і злого, багатого і бідного, великі майстри пензля добивалися незвичайної гостроти в передачі характеру образів у художніх творах.

Формат картини й розмір зобра­ження відіграють неабияку роль у твор­чій роботі над композицією. Формат кар­тини повинен відповідати її компо­зиції, зміст якої добре компонується не в будь-якому розмірі картинної пло­щини.

Кожен з форматів картини надає від­повідним зображенням різний характер: прямокутний формат, витягнутий вгору, підвищує монументальність зображення; формат, витягнутий по горизонталі, при­нижує й сковує його.

Разом з тим, до витягнутого по гори­зонталі формату звертаються художники, щоб передати в пейзажі безмежність і ши­рочінь його просторів (В. Панфілов — «На колгоспному ставу»).

Отже, для кожної тематичної компо­зиції художник знаходить відповідний формат, який сприяє виявленню ідей­ного змісту картини (сприяє розкриттю задуму). Розмір картини має відповіда­ти його змістові, а зміст в свою чергу вимагає для свого розкриття картинну площину потрібної величини.

Так, твори на історично-батальні теми виконують на форматі, який більше, ніж формат картин на побутові теми чи фор­мат портретів.

Розмір композиційного центра карти­ни не повинен. бути великим відносно формату картини, щоб не виступати з нього. Композиційний центр малого розміру поглинається в просторі великого формату. Тому хороша композиція по­винна бути побудована і виконана так, щоб розмір картини, головних і друго­рядних образів відповідав тільки даному формату художнього твору і не потребу­вав би зміни його при сприйманні гля­дачем картини.

Точка зору в картині є важли­вим елементом побудови композиції. Правильний вибір її залежить від сюжету картини і допомагає художнику урівноважити образи композиції відносно простору картинної площини, знайти в ній лінію горизонту, яка впливає на перспективну побудову композиції, сприйняття її.

Низький горизонт у композиції, нижче середини фігур першого плану, створює передусім відчуття монумен­тальності фігур першого плану, величавості зображених в ній образів.

Освітлення та колір як еле­менти композиції мають велике значен­ня. Вони допомагають виявити компо­зиційний центр, кольорове і тонове ви­рішення образів композиції та загаль­ний колорит її. Освітлення і колір до­помагають художнику передати радість, сум. Радісні події художники передають звичайно яскравими, теплими контра­стними тонами

Глибоке розуміння найважливіших правил та елементів композицій відомих художників допоможе майбутнім педа­гогам прищеплювати дітям любов до тематичного малювання та художніх творів образотворчого мистецтва.

1.2. Послідовність виконання малюнка на теми з оточую­чого життя.

2. Основна частина.

2.1. Виконання малюнка на теми з оточуючого життя за
інструкційною картою та динамічною таблицею.

Інструкційна карта.

Малювання на теми з оточуючого життя.

1. Вибір сюжету.

2. Попереднє компонування сюжету.

3. Передача об’єктів на передньому, середньому та дальньому планах,враховуючи закони лінійної та повітряної перспективи.

4. Виконання композиції в кольорі.

3. Заключна частина.

3.1.Усний порівняльний аналіз студентських робіт, визначення та обговорення типових помилок.

3.2. Здача робіт на перевірку.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ім. О.ГОНЧАРА