Смаковий аналізатор

У фізіології і психології поширена чотирьохкомпонентна теорія смаку, згідно з якою існують чотири види елементарних смакових відчуттів: солодкого, кислого, гіркого і солоного. Всі інші відчуття є їх комбінаціями. Абсолютні пороги смакового аналізатора виража­ються величиною концентрації розчину і вони приблизно в 10 тис. разів вище за нюховий.

Відновлення смакового сприйняття після впливу будь-яких по­дразників закінчується через 10 —15 хв.

3.3.2. Мікроклімат і його вплив на людину

Метеорологічні умови визначаються такими параметрами:

1) температурою повітря, t (°С);

2) відносною вологістю, ф (%);

Мінімальна швидкість руху повітря, яку відчуває людина, стано­вить 0,2 ^м/с- Взимку швидкість руху повітря не має перевищувати 0,2—0,5 7с. а'влітку 0,2—1,0 %.

Швидкість повітря також впливає на розподіл шкідливих речо­вин в приміщенні. Повітряні потоки можуть розповсюджувати їх по всьому об'єму приміщення, переводити пил з осілого стану у зва­жений стан.

Під час впливу високої температури повітря, інтенсивного тепло­вого випромінювання є можливість перегріву організму людини, котрий характеризується підвищенням температури тіла, рясним потовиділенням, прискореним пульсом і диханням, різкою слабкі­стю, запамороченням, а в тяжких випадках — появою судорог і ви­никненням теплового удару.

3.3.3. Небезпечні речовини

До небезпечних речовин насамперед відносяться хімічні речови­ни, яких у виробництві знаходиться більш ніж 50 тисяч з'єднань. Більшість цих речовин синтезовано людиною і не зустрічається в природі.

Вивчення потенційної небезпеки шкідливого впливу хімічних речовин на живі істоти є метою вивчення хіміко-біологічної науки — токсикології. Токсикологія вивчає вплив хімічних речовин, діагнос­тику, профілактику і лікування отруєнь. Небезпечна речовина — хімічний елемент чи з'єднання, яке викликає захворювання організ­му, є центральним поняттям токсикології. Сфера токсикології, що вивчає дію на людину небезпечних речовин, зустрічається у вироб­ничих умовах і зветься промисловою токсикологією.

У сільському господарстві небезпечні речовини знаходяться в газоподібному, рідинному і твердому станах. Вони здатні потрапля­ти в організм через органи дихання, травний тракт чи шкіру. Шкідливий вплив хімічних речовин визначається як властивості самої речовини (хімічна структура, фізико-хімічні властивості, кількість — доза чи концентрація — небезпечних речовин) так і особливості організму людини (особиста чутливість до хімічної ре­човини, загальний стан здоров'я, вік, умови праці).

За токсичним (небезпечним) ефектом впливу на організм лю­дини хімічні речовини поділяють на загальнотоксичні, подразню-

ючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, що впливають на ре­продуктивну функцію.

Загальнотоксичні хімічні речовини (вуглеводи, спирт, анілін, си­нильна кислота та її солі, солі ртуті, оксид вуглецю й інше) викли­кають подразнення нервової системи, м'язові судороги, порушують структуру ферментів, впливають на кровотворні органи, взаємоді­ють з гемоглобіном.

Подразнюючі речовини (хлор, аміак, діоксид сірки, тумани ки­слот, оксиди азоту й ін.) впливають на слизову оболонку, верхні і глибокі шляхи дихання.

Сенсибілізуючі речовини (органічні азобарвники, діметиламіно-азбенол та інші антибіотики) підвищують чутливість організму до хімічних речовин, а у виробничих умовах призводять до алергійних захворювань.

Канцерогенні речовини (бензпірен, азбест, ароматичні аміни й інше) викликають розвиток всіх видів ракових пухлин. Цей процес може бути віддалений від часу дії речовини на роки і навіть на десятиріччя.

Мутагенні речовини (етиленамін, хлоровані вуглеводи, з'єднання свинцю, ртуті та ін.) здійснюють вплив на нестатеві клітини, що вхо­дять до складу всіх органів і тканин людини. Під час дії на статеві клітини, мутагенний вплив виявляється у наступних поколінь, іноді навіть в дуже віддалений термін.

Хімічні речовини, що впливають на репродуктивну функцію лю­дини (борна кислота, аміак, та інші речовини у великих кількостях), викликають виникнення природжених вад розвитку і відхилень від нормальної структури у наступного покоління, впливають на розви­ток плоду і післяродовий розвиток та здоров'я нащадків.

Біологічний вплив хімічних речовин на організм людини змінює його гомеостаз (відносну сталість складу і властивостей внутрішньо­го середовища і стійкість основних фізіологічних функцій організ­му) тобто здатність організму до авторегуляції під час змін навко­лишнього середовища. Авторегуляцію біологічної системи слід роз­дивлятись як регуляцію динамічного стану відкритої системи, що схильна до біологічного ритму. Характеристикою гомеостазу є не тільки динамічна сталість біологічного об'єму, але і стійкість його основних біологічних функцій.

Відповідно до ГОСТ 12.1.007-76 "ССБТ. Вредные вещества. Клас­сификация и общие требования безопасности" за ступенем впли-

них рецепторів, а також подразнення механорецепторів, що викли­кають нервово-рефлекторні і суб'єктивні реакції.

За збільшення частоти коливань відбувається ослаблення пере­дачі вібрації тілу людини. Однак при дії резонансних для організ­му частот (2—9 Гц) спостерігається не ослаблення, а збільшення віброшвидкості.

Патогенез вібраційної хвороби обумовлений рефлекторною дією локальної і загальної вібрації на тканини й органи та закладені в них численні екстеро- і інтерорецептори, змінами функціонального стану різних відділів центральної нервової системи, вищих вегета­тивних центрів, зокрема таламуса і гіпоталамуса. Поряд з рефлек­торними впливами відбувається функціональне блокування струк­тур головного мозку в результаті поширення патологічного процесу на спинномозкові утворення симпатичної частини вегетативної нер­вової системи на рівні шийного і верхньогрудного відділів. Не виклю­чено, що подібне порушення взаємодії периферії і центрів призво­дить до стійких клінічних проявів (Є.А. Дрогічина).

Низькочастотна вібрація, яка є адекватним подразником при-сінково-завиткового органа, призводить до виникнення вестибуло-соматичних реакцій (відхилення тіла, ністагм, промахування тощо). Крім того, вібрація справляє мікротравмуючу дію на периферичну нервову систему, викликає порушення трофіки м'язової і кісткової тканини. Високочастотна вібрація викликає складні реакції в рецеп­торах майже всіх тканин і периферичних нервів. При рефлекторній дії вібрації порушується вегетосудинна регуляція, яка пов'язана із станом спинномозкових гангліїв і вегетативних центрів, розташо­ваних як у бічних рогах спинного мозку, так і на більш високих рівнях. Ці порушення обумовлені виникненням у гангліях і вегето-судинних утвореннях спинного мозку стану парабіозу.

Вібраційна хвороба довгий час може не виявлятися, повільно прогресувати. Хворі протягом цього періоду зберігають праце­здатність.

Шум як стрес-фактор є загальнобіологічним подразником, нега­тивно впливає на всі органи і системи організму. У разі тривалого систематичного впливу шуму може виникнути патологія з пере­важним ураженням слуху, центральної нервової і серцево-судин­ної систем. В основі змін лежить складний механізм нервово-реф­лекторних і нейрогуморальних порушень, які можуть призвести до порушення регуляторних процесів з боку ЦНС.

Вплив шуму на організм умовно поділяють на специфічний, що викликає зміни в органі слуху, і неспецифічний — з боку інших органів і систем. Шум є однією з найбільш частих причин знижен­ня слуху нейросенсорного характеру, приглухуватості. Приглуху­ватість досить розповсюджений вид патології.

Шум як звуковий подразник впливає не тільки на слуховий ана­лізатор, а й на інші органи, зокрема присінково-завитковий. Це відбу­вається внаслідок того, що потік акустичної енергії великої інтен­сивності викликає коливання рідини не тільки у завитку, а й у при-сінку та півколових каналах.

Тривалий шум через провідні шляхи слухового аналізатора впли­ває на різні відділи головного мозку, порушуючи при цьому процеси вищої нервової діяльності людини. Спостерігаються зміни функці­онального стану нервової системи у вигляді астенічних реакцій і астеновегетативного синдрому з характерними скаргами на голов­ний біль, швидку стомлюваність, подразливість, порушення сну, за­гальне нездужання, зниження працездатності тощо.

У працюючих з малим стажем роботи зміни з боку нервової системи у вигляді вегетосудинних порушень з невротичними реак­ціями відбуваються раніше, ніж у слуховому аналізаторі. З'являється головний біль, апатія, підвищується стомлюваність, подразливість. У робітників із стажем роботи 10 років і більше зміни зростають, виявляються стійкі ознаки астеновегетативного синдрому з веге-тосудинною дисфункцією за гіпертонічним, гіпотонічним і карді-альним типом. У деяких випадках змінюється психомоторна пра­цездатність, емоційна сфера і розумова діяльність робітника. Спо­стерігається уповільнення психічних реакцій, ослаблення пам'яті, відбувається зниження темпу розумової праці, її якості і продук­тивності. Порушується концентрація уваги, точність і координація рухів. Спостерігаються зміни секреторної і моторної функцій трав­ного каналу, порушення обміну речовин (основного, білкового, вуг­леводного, жирового, електролітного тощо).

Характерна зміна функціонального стану серцево-судинної систе­ми (артеріальна гіпертензія, рідше гіпотензія, підвищення тонусу пе­риферичних судин, іноді зміни ЕКГ тощо). Ступінь вираженості гіпер-тензивної дії шуму і порушень гемодинаміки залежить від його інтен­сивності, тривалості, спектра, а також індивідуальних особливостей людини і деяких супутніх факторів виробничого середовища.