Проблеми і пріоритети економічної безпеки України. Загрози національним економічним інтересам. Регіональні аспекти економічної безпеки України

Орієнтація України на побудову ринкової економіки передбачає переосмислення пріоритетів своєї економічної стратегії. Найскладнішою проблемою є криза економічної структури. Україна успадкувала неадекватну потребам нації структуру економіки – продукту, капіталу, зайнятості, споживання. Велика кількість людей працює на економічно нежиттєздатних підприємствах і живе в економічно безперспективних регіонах. Тому назріла потреба докорінних перетворень в існуючих типах трудової діяльності.

Економічними пріоритетами мають стати:

- абсолютне і відносне скорочення виробництва традиційного продукту базових галузей економіки, переорієнтація підприємств цих галузей на новітні види продукції і технології, прискорене оновлення основного капіталу і системи управління виробництвом;

- абсолютне і відносне розширення виробництва продукту підприємств соціального комплексу, сфери послуг, зокрема бізнесу, малого і середнього підприємництва на основі новітніх засобів виробництва і технологій, забезпечення конкурентоспроможності товарів на внутрішніх і зовнішніх споживчих ринках.

У таких умовах економічна безпека України повинна визначатися, з одного боку, вимогами дії об’єктивних економічних законів, а з другого, – тими напрямами економічних перетворень, які для конкретної економічної системи є визначальними. Щодо економічної системи України, то спектр таких перетворень дуже широкий: орієнтація на економічну поведінку споживачів; подальша розбудова ринкових відносин; створення правових інституцій ринкового механізму; розвиток і використання інновацій; ринкова організація виробництва.

Економічна безпека тісно пов’язана з поняттям небезпеки як певного негативного впливу, що в тій чи іншій мірі порушує життєздатність і життєдіяльність держави. Небезпека означає можливість завдання шкоди, загрозу руйнування, появу небажаних негативних наслідків для розвитку явища чи процесу. Вона несе в собі загрозу для здійснення життєдіяльності або цілісності будь-якого об’єкта і своїм рівнем сигналізує про необхідність розробки протидій, заходів захисту.

Загрози НЕБ можна згрупувати в найзагальнішому вигляді за такими показниками:

1) походженням (внутрішні та зовнішні);

2) переважними якостями загрози (фізичні, політичні, екологічні, інформаційні, військові, психологічні, технологічні тощо);

3) специфікою впливу на окремі об’єкти або їхні системи;

4) спрямованістю на окремі галузі та види діяльності (продовольчий, інвестиційний, енергетичний, транспортний та інші комплекси господарства);

5) масштабами можливих збитків (за силою загрози);

6) можливістю реалізації загроз;

7) часовими та просторовими координатами дій (коротко- та довгострокові, реальні та потенційні);

8) ступенем виявлення (прямі та непрямі загрози);

9) ступенем комплексності (одиничні та системні загрози);

10) джерелами виникнення (об’єктивні та суб’єктивні загрози з боку окремих осіб, фірм, спецслужб, країн, регіонів та ін.);

11) якостями матеріальних носіїв загроз;

12) формою виразу загрози.

Аналіз НЕБ у найважливіших сферах економіки — ресурсного, виробничого та науково-технічного потенціалу, зовнішньоекономічної діяльності, соціальній сфері — свідчить про те, що, порівняно з зовнішніми загрозами, більшу небезпеку для України становлять загрози внутрішні.

Основою державного цілеспрямування у сфері забезпечення НЕБ є завдання нейтралізації факторів небезпеки для існування і прогресивного розвитку суспільства і держави.

У сукупності критеріїв і показників (індикаторів) змісту і розвитку НЕБ провідне місце посідають граничні (порогові) позначки стану показників економічного розвитку, за межами яких настає загроза руйнації економічної системи (табл. 11.1), а також показники підвищеної небезпеки.

Таблиця 11.1