Ступінь пожежовибухонебезпечності горючих газів визначаєть­ся також концентраційними межами поширення полум'я

Нижня концентраційна межа поширення полум'я — це мінімальний вміст палива в середовищі, при якому можливе по­ширення полум'я по суміші на будь-яку відстань від джерела запа­лення.

Верхня концентраційна межа визначається максимальним вмістом палива в середовищі, вище якого суміш стає нездатною до поширення полум'я. Всередині цих меж суміш спалима, а поза ними — суміш, яка горіти не може.

Розрізняють також температурні межі поширення полум'я — такі температури речовини, за яких насичені пари утворюють в окислювальному середовищі концентрації, рівні відповідно нижній (нижня температурна межа) та верхній (верхня температурна межа) концентраційним межам поширення полум'я. Верхня межа зни­жується при введенні інертного газу. Інші домішки по-різному впли­вають на швидкість ланцюгової реакції. Вони спроможні викликати як прискорення, так і сповільнення реакції і навіть стримувати її. Введення невеликих домішок галогеноорганічних вуглеводів робить неспалимими суміші оксиду вуглецю, водню або вуглеводів з повітрям. Такі речовини називаються інгібіторами ланцюгових реакцій.

Пил, котрий складається з найдрібніших частинок спалимих речовин, при перебуванні його у зваженому стані в межах від ниж­ньої до верхньої концентраційної межі — вибухонебезпечний. За­лежно від значення нижньої межі запалювання пил поділяється на вибухо- і пожежонебезпечний. При значеннях нижньої концент­раційної межі запалювання до 65 г/м³ пил є вибухонебезпечним, а при значенні нижньої концентраційної межі запалювання понад 65 г/м³ пил є пожежонебезпечним.

Спалимий пил, що знаходиться у зваженому стані (аерозоль), характери­зується такими показниками пожежо- і вибухонебезпечності: нижньою концентраційною межею поширення полум'я, мінімальною енер­гією запалювання, максимальним тиском вибуху, швидкістю на­ростання тиску при вибуху, мінімальним вибухонебезпечним вмістом кисню. Для пилу, який знаходиться в осаді (аерогель), встановлені такі показники: температура займання, температура самозайман­ня, температура самонагрівання, температура тління, темпера­турні умови теплового самозаймання, мінімальна енергія займан­ня, здатність горіти і вибухати при взаємодії з водою, киснем по­вітря, з іншими речовинами.

Для кожної спалимої суміші існує мінімальна потужність іскри, від котрої вона може займатися.

Наявність у вибухонебезпечній суміші флегматизаторів робить суміш нездатною до поширення полум'я при будь-якому співвідно­шенні палива і окиснювача. Флегматизаторами є такі гази, як азот, диоксид вуглецю, пари води тощо.

ГОСТ 12.1.004-91 встановлює порядок сумісного зберігання ре­човин та матеріалів. Вимоги щодо їх сумісного зберігання сформу­льовані на підставі кількісного врахування показників пожежної небезпеки, токсичності, а також однорідності засобів пожежо­гасіння.

Згідно з ГОСТ 12.1.004-91 за потенційною небезпекою викли­кати пожежу, підсилювати небезпечні фактори пожежі, отруюва­ти навколишнє середовище (повітря, воду, грунт, флору, фауну тощо), впливати на людину через шкіру, слизові оболонки дихаль­них органів шляхом безпосередньої дії або на відстані, речовини та матеріали поділяються на розряди:

• безпечні;

• малонебезпечні;

• небезпечні;

• особливо небезпечні.