Фондового ринку

Індекси фондового ринку відстежують поточну ситуацію в економіці й відображають локальні коливання кон'юнктури ринку. Найпопулярнішим показником фондового ринку є індекс Доу-Джонса. Це показник стану ринку акцій, запропонований американськими фінансовими журналістами Ч. Доу і Е. Джонсом. Індекс Доу-Джонса застосовується з 1884 р. і розраховується на Нью-Йоркській фондовій біржі кожні півгодини.

Існує чотири індекси Доу-Джонса:

1. Промисловий індекс – простий середній показник зміни курсів акцій ЗО найбільших промислових компаній (А _і). Перелік компаній може мінятися залежно від їхньої позицій в економіці.

2. Транспортний індекс – середній показник зміни курсів акцій 20-ти транспортних компаній.

3. Комунальний індекс – середній показник, що характеризує зміну курсів акцій 15-ти компаній, які займаються газо- й електропостачанням.

4. Середній індекс – складається на основі трьох попередніх індексів.

Поширеними також є індекси:

«Standart and Poore's» («S & P»);

«Financial Times» («FT»);

DAX тощо.

Найпоширенішим в Україні є індекс КАС-20, який офіційно визначається з 1 січня 1997 року. Розраховується простий базисний індекс (КАС-20 (S)) і зважений індекс (КАС-20 (W)):

(5.38)

(5.39)

де ; – котировки на купівлю акцій і-го підприємства відповідно в поточному й базовому роках;

; – котировки на продаж акцій і-го підприємства відповідно в поточному й базовому роках;

; – ринкова капіталізація і-го підприємства відповідно в поточному й базовому періодах.

Специфікою аналізу фондового ринку в умовах його становлення є те, що динаміку його процесів дослідити неможливо. Тому аналіз найчастіше зводиться до визначення початкового рейтингу емітента і його акцій.

Існують такі види аналізу фондового ринку:

– ретроспективний – дослідження функціонування фондового ринку в минулому, порівняння ефективності цінних паперів;

– оперативний – поточна оцінка стану фондового ринку;

– перспективний – прогнозування розвитку фондового ринку;

– тематичний – аналіз одного напрямку розвитку фондового ринку;

– системний – визначення впливу економічних і соціальних факторів на розвиток фондового ринку;

– обов'язковий – результати такого аналізу повинні обов'язково враховуватися у прийнятті рішень стосовно розвитку фондового ринку;

– рекомендований – результати аналізу не є обов'язковими, а можуть бути врахованими в прийнятті рішень.

Існують два способи дослідження стану фондового ринку: «зверху-вниз» і «знизу-вверх».

Підхід «зверху-вниз» – це традиційний підхід до аналізу економічних процесів, який починається з дослідження зовнішніх факторів стану фінансового ринку – аналізу широкої перспективи, потім охоплює окремі, специфічні сектори економіки й закінчується аналізом випуску акцій і облігацій.

Підхід «знизу-вверх» полягає у використанні статистично визначених критеріїв відбору цінних паперів. Такими критеріями є:

– відношення ціни акції до прибутку на одну акцію порівняно із середнім значенням цього відношення за останні 5 років (відносний коефіцієнт );

– річний прибуток на акцію порівняно з середнім прибутком на акцію за останні 5 років;

– загальна ринкова вартість акції;

– відношення курсу акцій у поточному році до їхнього курсу в попередньому році (відносна стійкість ціни акції);

– стандартне відхилення місячної норми прибутку на акцію за останні 5 років.

За цими критеріями відбираються прибутковіші цінні папери, що забезпечать порівняно низький відносний коефіцієнт, зростання коефіцієнта прибутку, стійкість ціни акцій.