Показники стану грошово-кредитного ринку

Фінансовий ринок – це механізм, який поєднує попит та пропозицію фінансових коштів, тобто грошей, валюти та цінних паперів. На фінансовому ринку одні гроші та грошові кошти продаються за інші. З одного боку, „сьогоднішні” гроші продаються та купуються в обмін на „завтрашні”, тобто в борг, в кредит, і в цьому плані треба говорити про ринок позичкових капіталів або грошово-кредитний ринок. З іншого боку, валюта однієї держави передається в обмін на валюту іншої держави – це валютний ринок. І нарешті, різні види цінних паперів продаються і купуються за гроші. Це – ринок цінних паперів або фондовий ринок.

Найважливішими показниками стану грошово-кредитного ринку є:

1) грошова маса (М) має свою структуру, яка характеризується грошовими агрегатами. Їх побудовано за поступовим зменшенням ліквідності грошей;

2) кредити, надані банками країни (Сr_Н), складаються з кредитів, які надано органам загального державного управління, підприємствам, організаціям і населенню Національним банком Мінфіну (Сr_МФ) та комерційними банками (Сr_КБ);

3) ставка рефінансування (R_Ф) – це облікова ставка, за якою Національний банк рефінансує комерційні банки, тобто це вираження ціни кредитних ресурсів у процентах, які Національний банк розміщує в комерційних банках. В Україні ставка рефінансування на 1 – 1,5 % перевищує темпи інфляції (P_і);

4) грошова база (Н) – це сума коштів, яка складається з готівки, що перебуває на руках у населення, і обов'язкових резервів комерційних банків (готівка в касах банків та кошти комерційних банків на рахунках Національного банку (RR));

5) частка готівки поза банками в грошовій масі (Ч_СМ) характеризує частку готівки в грошовій масі;

6) коефіцієнт готівки (сr) характеризує частку готівкових грошей у депозитних грошах;

7) рівень доларизації грошового обігу (P_D) – це частка валютної частини грошової маси у її загальній величині;

8) швидкість грошового обігу (V) – це кількість обертів, що роблять гроші за один рік, щоб забезпечити певний рівень економічної активності, який приблизно визначається номінальним ВВП;

9) рївень монетизації (Р_М) або коефіцієнт насиченості економіки грошима, – це співвідношення між грошовою масою в обігу та рівнем виробництва в поточних цінах (приблизно дорівнює номінальному ВВП);

10) кредитні ресурси комерційних банків (СrR_КБ) складаються з власних коштів банків (В_ЛК); коштів, які залучено банками через продаж своїх боргових зобов'язань (БЗ); депозитів банків (D); залишків на рахунках юридичних осіб (З_Ю); обсягів кредитування Національним банком комерційних банків (Сr_НБ); обсягів грошово-кредитної емісії (МСЕ), крім обов'язкових резервів комерційних банків (RR);

11) мультиплікатор депозитний (банківський):

(5.1)

де rr – норма банківських резервів дорівнює відношенню суми резервів до суми депозитів.

12) мультиплікатор грошовий:

(5.2)

де сr – коефіцієнт депонування, дорівнює відношенню готівки до величини депозитів.

Аналізуючи грошово-кредитний ринок, слід ураховувати фактор часу в оцінці грошових потоків. Така оцінка базується на фундаментальній концепції, відповідно до якої гроші сьогодні мають більшу вартість, ніж будуть мати через певний час. Це пояснюється тим, що гроші, інвестовані в цінні папери або депозити, приносять дохід, тобто капіталізуються. Крім того, у майбутньому знижується цінність імовірних доходів унаслідок підвищення ризику та інфляції.

Для порівняння вартості грошей у часі використовуються поняття майбутньої та поточної (нинішньої) вартості грошей.

Майбутня вартість теперішніх грошей (FV) визначається за формулою:

, (5.3)

де D₁ – теперішня вартість початкового депозиту або позики (грн.);

І_г – процентна ставка (у частках одиниці);

t – кількість років, що відділяють майбутній період від теперішнього.

Зростання вартості депозитів або позик у майбутньому називається процесом капіталізації.

Якщо депозити поповнюються щороку протягом певного періоду, то загальна майбутня вартість таких депозитів розраховується за формулою:

(5.4)

де Т – період, протягом якого поповнюються депозити (роки);

t – певний рік;

D_t – вартість депозитів у році t.

Якщо є ануїтетні внески (однакові в різні роки), то формула 5.4 спрощується до такого вигляду:

, (5.5)

де D – щорічні внески на депозитні рахунки;

_а.м. – коефіцієнт ануїтету майбутньої вартості.

. (5.6)

За оцінки поточної вартості майбутнього доходу (PV) враховується зворотна дія фактора часу:

(5.7)

де D_t – дохід через t років.

Для полегшення обчислень за дисконтування існують спеціальні таблиці, у яких для кожного року і для кожної процентної ставки наводяться значення . Ці коефіцієнти називають дисконтними множниками.

3 макроекономіки відомо, що рівновага на грошовому ринку визначається точкою перетину пропозиції грошей (M^S) і попиту на гроші (М^D). Тому важливим є аналіз факторів, що впливають на пропозицію грошей і попит на них.

Пропозиція грошей у поточний період (M^S_t) залежить від:

– пропозиції грошей у попередній період (M^S_t-1);

– обсягу купівлі державних цінних паперів, що збільшує пропозицію грошей (ЦП_К);

– обсягу продажу державних цінних паперів, що зменшує пропозицію грошей (ЦП_П);

– обсягу національної валюти, витраченої Національним банком на купівлю іноземної валюти, що збільшує пропозицію грошей (В_К);

– обсягу національної валюти, одержаної Національним банком від продажу іноземної валюти, що зменшує пропозицію грошей (В_П);

– обсягу кредитно-грошової емісії (МСЕ).

Ураховуючи це, пропозицію грошей можна виразити формулою:

(5.8)

де t – поточний період;

t-1 – попередній період.

Введемо позначення: сальдо купівлі-продажу державних цінних паперів (С_ЦП) та сальдо купівлі-продажу валюти (С_В).

С_ЦП=ЦП_К – ЦП_П, (5.9)

С_В =В_К – В_П. (5.10)

Тоді (5.11)

Загальна кредитна емісія (MCE) визначається кредитами:

– на покриття дефіциту бюджету (Сr_БД);

– на покриття внутрішнього боргу (Сr_ВБ);

– на рефінансування банків (Сr_РБ);

– на купівлю валюти до офіційного валютного резерву (Сr_В).

Отже, загальна кредитна емісія визначається за формулою:

МСЕ = Сr_БД + Сr_ВБ + Сr_РБ + Сr_В. (5.12)

Для визначення попиту на гроші (М^D) зазвичай використовується формула І. Фішера:

(5.13)

(5.14)

де M^D – попит на гроші;

V – швидкість обертання грошей;

Р – середній рівень цін;

У – обсяг реального ВВП.

Інший варіант кількісного визначення попиту на гроші запропонував представник кембриджської школи А. Пігу:

(5.15)

де – частка річних доходів (від Р·У), яку бажають мати суб'єкти ринку в грошовій формі.

За своєю сутністю коефіцієнт є оберненим відносно до швидкості обертання грошей , тому принципової різниці між варіантами кількісної теорії Фішера та Пігу немає.