Ринок праці, його суб'єкти та об'єкт, функції. Класифікація ринку праці за різними критеріями

В широкому значенні ринок праці — система суспільних відносин (соціальних та юридичних)- норм та інститутів, які забезпечують нормальне відтворення і ефективне використання праці, кількість і якість якої відповідним чином винагороджується / 9, с.12 /.

У вузькому трактуванні: ринок праці – система соціально-економічних відносин між роботодавцями та населенням стосовно куплі-продажу робочої сили або щодо задоволення попиту перших на працю, а других – на робочі місця.

Об’єктом ринку праці є робоча сила, тобто сукупність фізичних та розумових здібностей людини, його здатність до праці. Однією з особливостей товару робоча сила є те, що при його купівлі, людина залишається власником своїх здібностей, тобто фактично продається право на використання здібностей найманого робітника, причому не назавжди, а на визначений термін.

На ринку праці, крім двох основних суб'єктів — роботодавців та найманого працівника, функціонують профспілки та держава.

Людина виступає не просто як суб¢єкт цього ринку, а громадянин, інтереси якого захищені державним законодавством і міжнародними конвенціями. Об¢єктом прикладання робочої сили є сфера виробництва, де праця робітника сама створює нову вартість, у той час як інші товари лише переносять власну вартість на готову продукцію.

Держава виступає роботодавцем на державних підприємствах і інвестором, який фінансує державні проекти и програми розвитку. Однак, в умовах ринкової економіки головною її функцією стає визначення правил регулювання інтересів цих суб’єктів, яке повинно, з одного боку, забезпечувати соціальний захист населення, і з іншого боку – стимулювати економічний розвиток країни. Механізм регулювання ринку з боку держави праці обіймає економічні, юридичні, соціальні і психологічні фактори, що впливають на його функціонування.

Під час планово-централізованої економіки в Україні ринок праці був представлений монопсонією: велика кількість продавців робочої сили пропонували її одному покупцеві — державі, що була єдиним власником засобів виробництва і диктувала умови найму. Зараз ринок праці в Україні функціонує на засаді принципів ринкової економіки: свобода пропозиції робочої сили (вибір між зайнятістю і незайнятістю), вільне формування попиту на робочу силу при дотриманні трудового законодавства, необмежена внутрішня та зовнішня міграція населення, контрактна система найму, диверсифікація зайнятості. На конкурентному ринку праці заробітна плата встановлюється як рівновага попиту та пропозиції по різним категоріям робітників, по видах робіт, по наявності або відсутності профспілок та інших факторів.

Механізм саморегулювання ринку праці здійснюється шляхом взаємодії попиту і пропозиціі робочої сили, розмірів заробітної плати, конкуренції.

Профспілки на ринку праці виступають виразником господарсько- трудових інтересів працівників.

Функціями ринку праці є:

1. Суспільний поділ праці.

2. Інформаційна (дає інформацію про умови найму, рівні зарплати, попит та пропозицію робочої сили, наявність робочих місць, стан ринку праці по регіонах, тощо).

3. відтворювальна (встановлює рівновагу між попитом і пропозицією на робочу силу).

4. стимулююча (конкуренція на ринку праці стимулює краще використання трудових ресурсів і висуває вимоги до підвищення конкурентоспроможності робочої сили).

5. регулююча (впливає на розвиток виробництва, функціонування регіонів, переливання робочої сили, регулює рух надлишків трудових ресурсів, їх оптимальне розміщення, ефективне використання).

6. посередницька (організація взаємодії та зустрічів продавців та покупців робочої сили).

Кон'юнктуру ринку праці відображає співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили. Залежно від нього кон'юнктура ринку праці може бути рівноважною, працедефіцитною та праценадлишковою.

Класифікація ринку праці здійснюється за різними ознаками:

1. правовим статусом: легальний та тіньовий;

2. структурою господарства: окремих галузей, окремих видів діяльності, різних форм власності;

3. територією: місцевий, регіональний, національний, світовий.

4. демографією: молоді, осіб працездатного віку, передпенсійного віку та пенсіонерів, жінок;

5. професією;

6. соціальним станом робітників (працівників переважно фізичної праці або переважно розумової праці).

Класифікувати ринки праці можна також за іншими ознаками.