Основні форми вдосконалення науки і техніки

Еволюційна форма розвитку - вдосконалення традиційних видів техніки, технологій і наукових методів, тобто переважають кількісні і, лише частково, якісні зміни в розвитку науки і техніки. При переході економіки на інтенсивний шлях розвитку, науково-технічний прогрес все в більшій мірі проявляється в революційній формі.

Революційна форма розвитку НТП - означає появу принципово нових видів техніки, фундаментальних наукових відкриттів та їх практичного застосування.

Комбінована форма - передування еволюційного розвитку науки і техніки з революційними зрушеннями через порівняно нетривалий час (характерно для XX ст.).

Науково-технічна політика в Україні повинна формуватися з урахуванням таких особливостей науки:

1. Місце і роль фундаментальних досліджень, які проводяться з метою пізнання об'єктивних законів розвитку природи і суспільства, розширення знань про навколишній світ і з'ясування шляхів їх використання, фундаментальні дослідження є основою для всіх інших форм і етапів науково-технічної діяльності.

2. Кінцеві практичні результати наукової діяльності по часу, як правило, значно віддалені від цієї діяльності. Фундаментальний пошук повинен на 8-10 років випереджати виконання досліджень і розробок.

3. Наукова продукція має здатність тиражуватися без повто­рення основних витрат на її створення, що ускладнює процедуру встановлення цін.

4. Кредитори науки повинні знати її пошуковий характер і ризикувати разом із вченими.

5. Результати наукової діяльності далеко не завжди мають економічний зміст. Багато з них направлені на вирішення не економічних проблем - у культурі, охороні здоров'я, охороні природи, забезпеченості обороноздатності країни.

6. Наука - дуже різноманітна - від фольклору - до електрозва­рювання.

Управління нею здійснюється з одного відомства, тому науково-технічна політика повинна бути розгалуженою, поєднувати дотримання загальних принципів управління з багатьма відхиленнями та виключеннями.

7. Наука персоніфікована. Саме науково-технічна політика багато уваги повинна приділяти організації та стимулюванню наукової праці, впровадженню контрактної системи трудових відносин, заробітній платі і засобам морального стимулювання.

Наслідки незадовільного використання науково-технічного потенціалу:

1. Втрата передових позицій з ряду напрямів фундаментальної прикладної науки.

2.Зниження результатів наукових розробок і досліджень.

3.Проблеми у сфері освіти, в підготовці наукових кадрів.

4.Відтік талановитої молоді з академій, вищих навчальних закладів і організацій.

5.Праця вченого стає менш престижною.

6.Переважна частина наукових закладів, а значить і наукових працівників, зайняті у сфері технічних наук, тоді як в розвинутих краї їх питома частина припадає на гуманітарні науки.

7.Слаборозвинена дослідно - експериментальна база, інформації забезпечення не відповідає потребам наукових працівників.