Статус, предмет і об'єкт соціології освіти

Освіта - один із найдавніших соціальних інститутів, це складне і багатоманітне суспільне явище, сфера передачі, освоєння і перероблення знань, умінь, навиків і соціального досвіду. Крім того, освіта є і системою навчальних і виховних закладів, що здійснюють різноманітні форми реалізації навчального процесу.

Освіта - як соціальне явище - з об'єктом дослідження багатьох наук (педагогіка, психологія, філософія, історія), кожна з яких має свій аспект і специфіку дослідження. Соціологія освіти (одна із галузей соціології), вивчає соціальний аспект освіти, дозволяє розглядати її з позиції суспільних відносин, її взаємодії із суспільством, впливу на суспільний розвиток, її сфери і структуру.

Соціологія освіти - галузева соціологічна дисципліна, предметом якої є освіта як соціокультурний інститут, її взаємодія з іншими інститутами і суспільством загалом.

Згідно з соціокультурним підходом навчальний процес як вид соціокультурної діяльності належить до предметної сфери соціології освіти, що постає як загальна теорія освіти і як емпірична наука. Це дає змогу простежити динаміку освіти, особливості її взаємодії з іншими сферами суспільного життя.

Предмет соціології освіти - стан і динаміка соціокультурних процесів у сфері освіти; закони, принципи, технології навчання; взаємодія з іншими галузями суспільного життя.

Об'єкт - сфера освіти, тобто соціальне середовище, в якому розгортаються, функціонують процеси освіти, діють суб'єкти освіти.

Соціологія освіти водночас є фундаментальною, прикладною, теоретичною та емпіричною наукою, має свої методологічні принципи, застосовує багатий арсенал методів дослідження. Спираючись на обширну інформаційну базу і здійснюючи прогностичні функції, вона покликана забезпечити наукове обґрунтування соціальної політики в сфері освіти, реформування системи освіти.

Дана дисципліна тісно пов'язана із суміжними їй - "соціологією виховання", "соціологією науки", "соціологією культури", тому витоки формування соціології освіти тісно пов'язані із витоками соціального виховання (Ш. Фур'є, Р. Оуен, Е. Дюркгейм, Д. Дьюї).

Наукові основи соціології освіти були закладені відомими соціологами Е. Дюркгеймом та М. Вебером, які досліджували соціальні функції освіти, педагогічні процеси, а також їх зв'язок із економічними та політичними процесами.

Інтерес до соціології освіти в західних країнах особливо зріс у 60-70-х роках, коли мала місце відсутність стикування системи освіти з вимогами науково-технічного прогресу, на фоні масових молодіжних заворушень.

Одне з основних завдань соціології освіти полягає у своєчасному вивченні актуальних потреб і проблем освітнього життя суспільства та обґрунтування щодо їх вирішення.

Освіта та її функції і структура (види, форми)

Поняття освіти багатозначне, а тому й трактується соціологами неоднозначно:

• як процес навчання, засвоєння умінь, знань, цінностей, культури;

• як результат цього процесу, що виражається в опануванні та засвоєнні цих знань, умінь, навичок, цінностей культури;

• як система, сукупність організацій і закладів, установ, де здійснюється процес навчання, оволодіння знаннями, уміннями, навичками та цінностями духовної культури тощо.

Як бачимо, освіта в основному зводиться до навчання. Але терміни "освіта" і "навчання" неоднакові за значенням. Освіта - це не знання самі по собі.

Освіта - це розвиток особистості й формування громадянина, здатного самостійно й вільно мислити й діяти.

Навчання - ядро освіти, але останнє відбувається й за межами навчальних закладів - протягом усього життя людини. Освіта пов'язана як із навчанням, так і з вихованням, а також з процесами соціалізації.

Процес освіти - це сукупність різноманітних впливів на людину, оволодіння культурою, що нагромадило людство.

Освіту розглядають як цілісну самостійну систему, яка має інституційний характер.

Отже, освіта як соціальний інститут, як цілісна система передбачає наявність:

• суб'єктів освітньої діяльності - педагогів, учнів та студентів навчальних закладів;

• об'єктів освітньої діяльності - як окремих учнів та студентів, так і їх колективів, в яких розвиваються здібності, здійснюється обмін діяльністю, знаннями, формами спілкування;

• засобів освітньої діяльності - навчальних планів, програм, методів й організаційних форм навчання, підручників, посібників, технічних засобів та ін.