Державний бюджет і проблеми його збалансованості

Бюджетна система України – це сукупність бюджетів різних рівнів:

– державного; - бюджету Автономної Республіки Крим; - обласних; - бюджетів міст Києва та Севастополя; - міських бюджетів; - районних; - районних бюджетів у містах; - сільських та селищних бюджетів.

Консолідований бюджет – це об’єднаний бюджет центрального уряду і бюджети місцевих органів влади.

Головною ланкою бюджетної системи є державний бюджет – річний план утворення та використання фінансових ресурсів, необхідних державі для виконання нею відповідних функцій і реалізації конкретних цілей.

Функції державного бюджету:

1. Фіскальна – полягає у вилученні за допомогою податків та інших джерел, які мають допоміжний характер, частини доходів громадян, підприємств, установ, організацій для утримання державного апарату, виробництва суспільних благ (природоохоронні заходи, архіви, бібліотеки, фундаментальні наукові дослідження, оперні театри, музеї тощо).
2. Розподільча – полягає в тому, що бюджетні кошти уряд використовує для перерозподілу, спрямовуючи їх на розвиток виробничої та соціальної інфраструктури, на структурну перебудову, прискорення НТП, зростання життєвого рівня населення, вирішення соціальних проблем.
3. Стимулююча – проявляється в тому, що, змінюючи базу та ставки оподаткування, використовуючи пільги, тарифи тощо, уряд здійснює стимулюючу (обмежувальну) політику, впливаючи на циклічні коливання економіки, зміну їх структури тощо.
4. Контрольна функція – виконується завдяки тому, що бюджет у грошовому вираженні віддзеркалює відтворювальний суспільний процес, виявляє економічні пропорції, відхилення від рівноваги тощо.

Головні джерела формування дохідної частини державного бюджету: - податки; - відрахування на соцстрах та інші види відрахувань; - державна позика (внутрішня та зовнішня); - емісія грошей; - продаж державного майна.

Форми виплат із державного бюджету: - асигнування (видатки на утримання підприємств та установ); - субсидії (державна допомога організаціям, установам, громадянам); - субвенції (державна грошова допомога місцевим органам влади або окремим галузевим господарським органам для розвитку); - дотації (допомога підприємствам, організаціям, установам для покриття збитків з метою підтримки).

За станом збалансованості розрізняють:

– нормальний (збалансований) державний бюджет, коли надходження і видатки бюджету врівноважені;

– дефіцитний державний бюджет, коли видатки перевищують доходи;

– профіцитний державний бюджет, коли доходи перевищують видатки.

Причини бюджетного дефіциту:

– спад виробництва, який призводить до зниження рівня доходів (а відтак і податків), що надходять до державного бюджету;

– збільшення державних витрат на розвиток військово-промислового комплексу (ВПК), реалізацію соціальних програм, фінансування збиткових підприємств тощо;

– значний сектор „тіньової економіки”, що уникає сплати податків;

– зростання витрат на утримання управлінського апарату;

– непомірні втрати, приписки, розкрадання державних ресурсів тощо.

Заходи, щодо обмеження бюджетного дефіциту:

– перехід від безоплатного фінансування до платного кредитування;

– ліквідація дотацій збиткових підприємствам;

– зменшення видатків на фінансування ВПК, соціальних програм, державне управління;

– зміна системи оподаткування.

Дефіцитний бюджет, зазвичай, має місце у період спаду обсягів національного виробництва, коли податкові надходження зменшуються, а потреба у видатках зростає. Профіцитний бюджет характерний для періоду економічного зростання і застосовується як засіб для упередження економічного буму, за яким неминуче наступає економічний спад.

З дефіцитом державного бюджету пов’язана категорія „державний борг”. Нагромаджена сума позичених урядом коштів для фінансування дефіциту державного бюджету утворює державний борг. Державний борг існує у двох формах:

– внутрішнього боргу - перед юридичними та фізичними особами країни;

– зовнішнього боргу - перед іноземними країнами (міжнародними фінансовими організаціями, урядами іноземних країн та іноземними приватними особами й організаціями).

Існує безпосередній зв’язок між бюджетним дефіцитом і державним боргом: з одного боку, державний борг є різницею між нагромадженою сумою всіх позитивних сальдо бюджетів і сумою всіх від’ємних сальдо (дефіцитів), отже, бюджетний дефіцит формує державний борг; з другого боку, зростання боргу потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування, що зумовлює зростання бюджетного дефіциту.

Вплив державного боргу на економіку:

– позитивний – у фазі економічного спаду використання державних запозичень стимулює споживчий попит, збільшує рівень зайнятості населення, сприяє зростанню рівня доходів у суспільстві, стимулює економічне зростання;

– негативний – витіснення приватного капіталу, що обмежує економічне зростання; зменшення обсягу споживчого попиту, збільшення видатків для обслуговування державного боргу; перекладання відповідальності за погашення боргових зобов’язань на майбутні покоління тощо.