Зайнятість і безробіття. Роль держави у відтворенні робочої сили

Зайнятість – це сукупність економічних, правових, соціальних та інших відносин, пов’язаних із забезпеченням працездатного населення робочими місцями та його участю в суспільно-корисній діяльності, яка приносить дохід у грошовій або натуральній формах.

Види зайнятості:

- повна – враховуючи принцип добровільності праці, повна зайнятість в ринковій економіці означає не максимальне можливе залучення до роботи працездатного населення (як це було в СССР), а достатність робочих місць для всіх добровільно бажаючих працювати;

- ефективна – характеризується суспільною користю результатів праці; кількісною та якісною відповідальністю робіт і працівників; економічною доцільністю робочих місць, що дозволяє досягти високої продуктивності праці та мати дохід, що забезпечував би достатній рівень життя;

- гарантована – комплекс державних гарантій по забезпеченню зайнятості (добровільність праці та вибору виду діяльності; захист від необґрунтованої відмови у прийомі на роботу і незаконного звільнення; виплату допомоги з безробіття та ін.).

Безробіття у ринковій економіці – це стан ринку праці за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї, при чому така невідповідність може бути як кількісного так і якісного характеру.

До категорії безробітних відносяться люди, які здатні працювати, готові працювати, шукають роботу, проте не можуть знайти її за своїм фахом або працевлаштуватися взагалі. Зайняте населення у сукупності з безробітними представляє економічне активне населення. Інша частина населення країни – економічне пасивне населення (тобто всі, хто вибув зі складу економічно активного населення, не працює і не шукає роботу).

Дослідження співвідношення складових частин економічно активного населення дозволяє визначити такий відносний показник, як рівень безробіття:

Рівень Кількість безробітних

безробіття = * 100%

Кількість зайнятих + Кількість безробітних

Основні причини виникнення безробіття:

- структурні зрушення в економіці, що виражаються у впровадженні нових технологій, згортання виробництва в традиційних галузях, закритті технічно відсталих підприємств;

- економічний спад, що змушує роботодавців знижувати потребу у трудових ресурсах;

- економічна конкуренція, зокрема на ринку праці;

- політика уряду в галузі оплати праці: підвищення мінімального розміру заробітної плати збільшує витрати виробництва і тим самим знижує попит на робочу силу;

- зміни в демографічній структурі населення, зокрема зростання чисельності населення в працездатному віці, збільшує пропозицію праці і, отже, зростає імовірність безробіття.

Якісну характеристику безробіття дає дослідження її видів:

1. Фрикційне безробіття – це тимчасове безробіття, яке пов’язане з об’єктивно необхідним (добровільним чи вимушеним) рухом робочої сили. Цей вид безробіття виникає тоді, коли людина залишає одне підприємство і деякий час, який необхідний, щоб влаштуватися на інше підприємство, не працює. Різновидом фрикційного безробіття є сезонне безробіття (найбільш розповсюджено в сільському господарстві, курортному бізнесі тощо). Цей вид безробіття не потребує державного втручання.

2. Структурне безробіття – це безробіття, яке викликане невідповідністю структури робочої сили структурі робочих місць. Воно виникає під впливом змін у технологіях та структурі виробництва, коли попит на деякі види професій зменшується (або зовсім зникає), а на деякі – збільшується (або з’являється). Цей вид безробіття вже потребує державного втручання, певних витрат на організацію, наприклад, перекваліфікації робітників, що в результаті технологічних змін втратили своє робоче місце.

Фрикційне та структурне безробіття неминучі у будь-якому суспільстві і разом складають «природне безробіття». Рівень природного безробіття визначають у межах 5-6%.

3. Циклічне безробіття – це безробіття, викликане економічним спадом виробництва і відповідним зменшенням попиту на робочу силу та скороченням кількості працюючих. Цей вид безробіття досить небезпечний і тривалий, існує, поки економіка перебуває у стані економічної нестабільності, а значить, позбавитися його можна лише за умов загального оздоровлення економічної ситуації в країні, подолання кризових явищ.

Для вітчизняної економіки характерно приховане безробіття. Суть його в тім, що в умовах неповного використання ресурсів підприємства, викликаного економічною кризою, підприємства не звільняють працівників, а переводять їх або на скорочений режим робочого часу (неповний робочий тиждень чи робочий день), або відправляють у змушенні неоплачені відпустки. Формально таких працівників не можна визнати безробітними, однак фактично вони є такими.

Високий рівень безробіття призводить до негативних соціально-економічних наслідків у суспільстві. Економічні наслідки безробіття проявляються насамперед у недовиробництві ВВП, тобто відставанні виробленого ВВП від його потенційного рівня. Таке відставання обсягу ВВП математично виражається законом Артура Оукена, згідно з яким перевищення фактичного рівня безробіття над його природною нормою на 1% зменшує ВВП на 2,5%. Закон Оукена відбиває і зворотній ефект: якщо щорічний приріст продукту всієї нації (ВНП) не менше 2,7%, безробіття буде на постійному (природному) рівні.

Високий рівень безробіття викликає соціальне напруження в суспільстві, яке може проявитись в збільшенні самогубств, вбивств, психічних захворювань, розлучень та ін.

Проблеми зайнятості та безробіття знаходяться в площині питань розширеного відтворення робочої сили, тобто відтворення на ширшій основі основних рис людини – працівника і людини-власника. Зазвичай багато проблем, що виникають, ринок робочої сили вирішує самостійно проте за сучасних умов виникає необхідність певного державного втручання.

Роль держави у розширеному відтворенні людини-працівника виявляється у сприянні розвитку системи професійної підготовки і професійної орієнтації, організації навчання та перенавчання безробітних, розвитку освіти, передусім вищої. Оскільки важливою складовою людини-працівника є його здоров’я, то держава бере вагому участь у фінансуванні охорони здоров’я.

Розширене відтворення людини-власника означає постійне збільшення реальної заробітної плати залежно від зростання вартості робочої сили, отримання все більшої частки дивідендів або відсотків на заощадження, розширення участі найманих працівників в управлінні власністю на підприємстві, збільшення сімейної власності, поступове подолання соціально-економічного відчуження від засобів виробництва.

Контрольні запитання і завдання до самостійної роботи.

1. У чому полягає сутність поняття „економічне зростання”? Назвіть та проаналізуйте основні типи економічного зростання.

2. Що, на ваш погляд, зумовлює встановлення пропорції поділу додаткового продукту на фонд споживання та фонд нагромадження? На які цілі використовується останній?

3. У чому полягає проблема економічних криз і як вона трактується представниками різних економічних шкіл?

4. Дайте визначення поняттю „економічний цикл” і охарактеризуйте його структуру. Назвіть основні риси кожної з фаз економічного циклу.

5. Охарактеризуйте короткі, середні і довгі цикли та розкрийте наслідки їх взаємодії.

6. Проаналізуйте причини економічної кризи в Україні. Які її особливості і соціально-економічні наслідки.

7. Як ви охарактеризуєте інтереси основних суб’єктів ринку робочої сили: як спільні чи протилежні? Обгрунтуйте свою точку зору.

8. Що ви розумієте під ринком робочої сили і в чому полягає його роль у вирішенні проблем зайнятості. Які засоби боротьби з безробіттям найбільш ефективні?

9. Деякі економісти трактують наявність безробіття як благо для економіки. З допомогою знань якого економічного закону ви знайдете вірну відповідь?

10. Розкрийте зміст і причини фрикційного та структурного безробіття. Чому саме ці форми становлять природне безробіття?