Ринкова рівновага і ринкова ціна

В умовах ринку бажання споживача отримати певний продукт трансформується в нове поняття – попит. Попит – це платоспроможна потреба людини, забезпечене грошима бажання придбати товар в даний момент часу. Найважливішим фактором, який впливає на величину попиту, є ціна. Зворотна залежність між ціною товару й величиною попиту на цей товар називається законом попиту.

Крім ціни, яка визначає величину попиту, є ряд факторів, під впливом яких попит змінюється. Ці фактори в економічній літературі називають неціновими факторами. До них належать: - доходи населення та накопичені ним кошти; - кількість покупців; - смаки і переваги споживачів; - очікування споживачів; - мода, реклама; - ціни на товари, які взаємозамінюють або взаємодоповнюють один одного.

Пропозиція на ринку – це кількість товарів, які представлені на ринку для продажу при певному рівні ціни. Закон пропозиції – чим вища ціна на товар, тим більше товару буде вироблено й запропоновано на ринку. На пропозицію також впливають і нецінові фактори: - ціни на ресурси (заробітна плата, вартість сировини, енергії, матеріалів, обладнання), які визначають витрати виробника; - податки на дотації з боку держави; - кількість виробників на ринку, очікування різних виробників тощо.

Взаємодія попиту та пропозиції Табл. 5.1

Ціна за одиницю товару (грн..)	Попит (один. товару)	Пропозиція (один. товару)	Перевищення попиту (+) пропозиції (-)
	10 000 7 000 4 250 2 500 1 250	3 000 4 250 5 000 5 500	+9 500 (дефіцит) +4 000 (дефіцит) -2 500 (надлишок) -4 250 (надлишок)

Рис. 6.1. Ринкова рівновага попиту і пропозиції

Ситуація на ринку, коли підприємці пропонують за певною ціною стільки товарів, скільки споживачі готові купити, називають ринковою рівновагою. На графіку рівновага зображена точкою R, де перетинаються крива попиту (П) і пропозиції (Пр). Цій точці рівноваги відповідає рівноважна ціна – 3грн, та рівноважний обсяг попиту і пропозиції – 4.250 один. Якщо ціна підніметься вище рівноважного рівня, то обсяг попиту зменшиться, а пропозиція зросте. Утвориться надлишок запропонованих товарів. Якщо ж ціна опуститься нижче рівноважного рівня, то попит зросте, а пропозиція зменшиться. Утвориться дефіцит товарів на ринку.

Ціна рівноваги – не просто ціна,в якій урівноважуються купівля і продаж. Ця рівність має місце завжди, адже не можна купити більше, ніж можуть продати, і навпаки, продати більше, ніж можуть купити. Тому ціну рівноваги називають ринковою ціною.

6.4. Конкуренція і моделі ринків.

Конкуренція – це економічна боротьба, суперництво між відокремленими виробниками за вигідне вкладення капіталу з метою забезпечення прибутку. Конкуренція – не суб’єктивне і не випадкове явище, а об’єктивна економічна сила, яка набирає форми економічного закону конкуренції.

Конкуренція (від лат. «concurer» - зіткнення) є досить складним явищем ринкової економіки. Пізнати її без глибокого аналізу видів, з яких вона складається і які взаємодіють між собою, дуже важко.

Рис. 5.2. Класифікація видів конкуренції.

Внутрігалузева конкуренція – це конкуренція між окремими підприємцями всередині кожної галузі щодо одержання надприбутку. Її наслідком є впровадження досягнень науки і техніки, зниження витрат виробництва, підвищення якості продукції.

Міжгалузева конкуренція – це боротьба між товаровиробниками різних галузей економіки за найвигідніші умови (сфери) застосування капіталу. Вона здійснюється у формі стихійної міграції капіталів з галузей з низькою до галузей з високою нормою прибутку. В результаті цього формується середня норма прибутку в масштабах економіки, яку отримують товаровиробники за принципом: «Рівновеликий прибуток на рівновеликий капітал».

Міжнародна конкуренція – це конкуренція національних і транснаціональних економічних суб’єктів за найвигідніші умови виробництва і реалізації товарів та послуг на світовому ринку. Вона сприяє переливанню капіталів і товарів між різними державами, забезпечує збалансований розвиток світового ринку і світового господарства.

Досконала (вільна) конкуренція – це така ринкова ситуація, коли кількість суб’єктів на ринку (продавців та покупців) не обмежена.

Недосконала конкуренція виникає там, де не виконуються умови вільної конкуренції, окремі учасники ринку певною мірою впливають на ціни і отримують тим самим додатковий прибуток.

В залежності від обмежень конкуренції розрізняють наступні моделі ринків (рис. 5.3).

Характерна риса	Модель ринку
Чиста конкуренція	Монополіст. конкуренція	Олігополія	Чиста монополія
1. Кількість фірм	Дуже багато	Багато	Декілька	Одна
2. Тип продукту	Стандартизований	Диференційований	Стандартизований або диференційований	Унікальний, немає близьких замінників
3. Контроль над ціною	Жодного контролю	Деякий, проте, у вузьких межах	Обмежений взаємозалежністю, значний за таємної змови	Значний
4. Умови входження в галузь	Дуже легкі, жодних перешкод	Відносно легкі	Існують серйозні перешкоди	Входження заблоковане
5. Нецінова конкуренція	Відсутня	Значна, з акцентом на рекламу, торгові марки тощо	Здебільшого значна, зокрема, за диференціації продукту	Здебільшого реклама зв’язку з громадськими організаціями
Приклад	Сільське господарство	Роздрібна торгівля, виробництво одягу, взуття (особливо жіночого)	Виробництво сталі, автомобілів, с/господарських знарядь, побутових електроприладів	Місцеві підприємства комунальних послуг

Рис. 6.3. Характерні риси основних моделей ринку.

Цінова конкуренція – передбачає продаж товарів та послуг за цінами, які нижчі, ніж у конкурента. Зниження ціни можливе або за рахунок зменшення витрат виробництва, або за рахунок зменшення прибутку. Останнє, як свідчить практика господарювання, можуть дозволити собі тільки великі підприємства.

Нецінова конкуренція – це конкурентна боротьба, яка спрямована не на заміну цін, а на продаж товарів вищої якості, відповідно до змін моди, вдосконалення послуг, що супроводжують реалізацію тощо.

Добросовісна конкуренція – це цивілізовані форми конкурентної боротьби відповідно до існуючих норм і правил.

Недобросовісна конкуренція – супроводжується порушенням суб’єктами ринкових відносин чинного законодавства, професійних, етичних, моральних норм і правил поведінки. Основними методами нечесної конкуренції виступають: неправомірне використання товарного знаку, фірмового найменування; дезінформація з боку виробника про клас, сорт, якість товару; поширенні неправдивих повідомлень про товари своїх конкурентів; намагання деяких фірм впливати на постачальників ресурсів і банки з метою відмови конкурентам в постачанні сировини, матеріалів, а також наданні кредитів; переманювання провідних спеціалістів конкурентів підкупом, встановленням більш високих окладів і різних пільг.

Існуванню конкуренції загрожує монополія. Монополія (від грец. monos – один, poleo - продаю) – тип ринкової структури, за якої єдина фірма виробляє (продає) всю кількість певного товару на ринку і має можливість встановлювати монопольні ціни, що забезпечують отримання монопольно-високих прибутків.

Щодо класифікації монополій розрізняють природну, адміністративну та економічну монополію. Природна монополія виникає у стратегічних галузях виробництва, які забезпечують національну безпеку країни (добування унікальних природних ресурсів; виробництво зброї; виготовлення грошових знаків та ін..). Крім того, природна монополія існує в галузях, де економічно доцільно великомасштабне виробництво (електро-, водо-, тепло-, газопостачання, окрему сферу зв’язку та транспорту та ін..). Діяльність природних монополій, особливо їх цінова політика, регулюються державою.

Адміністративна монополія – виникає внаслідок дій державних органів. З одного боку, це надання окремим підприємствам виключного права на виконання певного роду діяльності. З іншого це організаційні структури для державних підприємств, коли вони об’єднуються і підпорядковуються державним органам. Вони діють на ринку як єдиний об’єкт господарювання і між ними відсутня конкуренція. Економіка колишнього Радянського Союзу належала до найбільш монополізованих структур.

Економічна монополія – формується на основі концентрації та централізації капіталу, що приводить до монопольного становища окремих підприємств. Основними організаційними формами економічних монополій виступають картель, синдикат,трест, концерн. В наші дні вони втратили своє значення й у чистому вигляді майже не зуcтрічаються. В сучасних умовах на основі диверсифікації капіталів створюються нові форми монополій: багатогалузевий концерн, конгломерат, консорціум.

Монополістичні тенденції, які проявляються за умов недосконалої конкуренції, призводять до значних негативних явищ у ринковому господарстві (гальмування НТП, корупція та ін..). Враховуючи це, держава докладає зусиль, щоб протидіяти неоправданій монополізації, сприяти розвитку конкуренції. В Україні прийнятий закон «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001, №2210-111, в якому визначені правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності, а також забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Контрольні запитання і завдання до самостійної роботи.