Тема 4. Економічна характеристика зовнішньої торгівлі

Зовнішня торгівля – це один із видів зовнішньоекономічної діяльності – діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, яка має місце як на території України, так і за її межами і яка зводиться до посередництва між виробниками і споживачами по здійсненню угод купівлі-продажу товарів.

Зовнішня торгівля поділяється: ввізну (імпортну) – яка здійснюється між іноземними виробниками і вітчизняними споживачами; вивізну (експортну) – яка здійснюється між вітчизняними виробниками і іноземними споживачами; транзитну – між іноземними виробниками і іноземними споживачами.

Конкретний зміст зовнішньої торгівлі знаходить свій прояв у діяльності різних суб’єктів світового господарства.

За критерієм суб’єктів, що здійснюють зовнішньоторговельні операції можна виділити:

1. Зовнішня торгівля держави.

2. Зовнішня торгівля окремих суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Основним узагальнюючим показником зовнішньої торгівлі є зовнішньоторговельний оборот, що складається з експорту, імпорту та реекспорту товарів і послуг. Співвідношення між вартістю експорту та імпорту утворює торговельний баланс, який є активним, якщо експорт перевищує імпорт, і пасивним, якщо імпорт перевищує експорт.

За критерієм обсягу зовнішньої торгівлі суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності виділяють: експорт, реекспорт, імпорт, реімпорт.

Форми зовнішньої торгівлі розглядається за трьома критеріями (табл. 4.1).

Поряд з формами існують методи здійснення зовнішньої торгівлі, до яких відносяться:

1. Пряма торгівля.

2. Непряма торгівля. Вона здійснюється такими методами:

а) зовнішня торгівля через посередників;

б) біржова торгівля;

в) аукціонна торгівля;

г) міжнародні торги (тендери).

Зовнішньоторговельні операції класифікуються:

1. За напрямками торгівлі:

а) основні операції являють собою договірні операції з купівлі-продажу товарів або з обміну товарами (бартер);

б) допоміжні операції забезпечують належне виконання основних операцій. Вони включають операції з транспортування та експедирування вантажів, страхування вантажів, фінансування зовнішньоторговельних операцій, розрахунків між експортерами та імпортерами, гарантування їх взаємних зобов’язань, а також митні та інші операції, у тому числі агентські угоди з посередниками, постачальниками експортних та замовниками імпортних товарів, з рекламними агентами та організаціями, валютні, транспортні.

Таблиця 4.1

Основні форми зовнішньої торгівлі

Критерій	Форми зовнішньої торгівлі
1. Специфіка об’єкта	а) торгівля товарами; б) торгівля послугами;
2. Специфіка взаємодії суб’єктів зовнішньо-економічної діяльності	а) традиційна зовнішня торгівля; б) торгівля кооперованою продукцією; в) зустрічна торгівля: - товарообмінні компенсаційні угоди на безвалютній основі, вони включають: угоди з одноразовою поставкою товарів (бартерні угоди; пряма компенсація); угоди з довготривалими термінами виконання (базові угоди; угоди про товарообмін на основі списку - зобов’язань; протоколи про товарообмін). - компенсаційні угоди на комерційній основі: короткострокові компенсаційні угоди (угоди з частковою компенсацією; угоди з повною компенсацією; трьохстороння компенсаційна угода); зустрічні закупки (паралельні угоди; джентльменська угода; угоди з переданням фінансових зобов’язань); авансові закупки .- компенсаційні угоди на основі домовленостей про виробниче співробітництво, які включають: великомасштабні довготривалі компенсаційні договори із зворотною закупівлею товарів (угоди, в яких зобов’язання по компенсації вище вартості товарів, що постачаються по цій угоді; угоди, в яких зобов’язання по закупівлях рівні чи нижче вартості устаткування, що постачається; угоди «про розподіл продукції»; угоди «розвиток - імпорт»); операції з давальницькою сировиною.
3. Специфіка регулювання	а) звичайна зовнішня торгівля; б) преференційна зовнішня торгівля; в) дискримінаційна зовнішня торгівля.

2. За предметом угоди:

а) товари і продукція;

б) сировина;

в) результати інтелектуальної діяльності, роботи та послуги.

3. За ступенем самостійності:

а) прямі обмінні (купівля-продаж);

б) посередницькі (комісійні, агентські, консигнаційні, брокерські).

Міжнародна торгівля промисловими та сировинними товарами ґрунтується на міжнародних торгових класифікаторах. У них усі товари поділяються на розділи, підгрупи тощо за тими чи іншими ознаками.

Міжнародні товарні номенклатури використовуються як основа побудови митного тарифу, застосовуються для класифікації товарів у статистиці, у транспортних тарифах. Вони дають змогу упорядкувати відомості про зовнішньоторговельні зв’язки, є ефективним методом збереження інформації і спрощення процедури пошуку потрібної товарної позиції.

В основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України (товарна номенклатура) покладено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка ґрунтується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів. Усі товари, що підлягають митному контролю та оподаткуванню, систематизуються за розділами, групами, товарними позиціями і товарними субпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Однією з характерних особливостей міжнародних економічних відносин постіндустріальної епохи є випереджаючий розвиток торгівлі послугами порівняно з торгівлею товарами. Тому поряд із міжнародними ринками товарів, капіталів, праці сформувався і міжнародний ринок послуг, який охоплює систему відносин щодо надання послуг із території однієї країни на територію іншої.

Міжнародну торгівлю товарами і послугами, інтелектуальною власністю регулює Світова організація торгівлі. Головним міжнародним документом, який застосовується при цьому, є Генеральна угода про торгівлю послугами, що має статус додатку до угоди про Світову організацію торгівлі.

Генеральна угода про торгівлю послугами передбачає такі способи поставки послуг на міжнародний ринок:

1. Транскордонна поставка (поставки послуг фізичним і юридичним особам однієї країни з іншої).

2. Споживання за кордоном (поставка послуги на території однієї країни споживачеві з іншої країни).

3. Комерційна присутність (поставка послуг з однієї країни завдяки комерційній присутності на території будь-якої іншої країни).

4. Присутність фізичних осіб (поставка послуги завдяки присутності фізичних осіб країни-постачальника на території будь-якої іншої країни).

З огляду на можливість використання у міжнародній торгівлі, послуги поділяють на такі категорії:

а) за можливістю участі у міжнародному обміні: послуги, що можуть бути об’єктом зовнішньої торгівлі (зв’язок, міжнародні кредити, перевезення пасажирів і вантажів), і послуги, які не можуть бути предметом експорту (всі види індивідуальних, соціальних, державних, інфраструктурних послуг);

б) залежно від засобів доставки послуг споживачу: послуги, пов’язані з інвестиціями (банківські, готельні і фахові послуги), послуги, пов’язані з торгівлею (транспорт, страхування), послуги, пов’язані одночасно з інвестиціями і торгівлею (зв’язок, будівництво, комп’ютерні, інформаційні, особисті, рекреаційні послуги та ін.).

Секретаріат Світової організації торгівлі поділяє послуги на 12 секторів: бізнесові, включаючи професійні і комп’ютерні; комунікаційні; будівельні та інжинірингові; дистриб’юторські; освітні; природоохоронні; фінансові (страхові та банківські); медичні; туристичні; рекреаційні, культурні та спортивні; транспортні; інші.

Зазначені 12 секторів поділяються на 155 підсекторів.

У країнах — членах Організації економічного співробітництва і розвитку та публікаціях Конференції ООН з торгівлі і розвитку дотримуються такої класифікації послуг: фінансові; інформаційні (комунікаційні); професійні (виробничі); туристичні; соціальні.

Міжнародний валютний фонд застосовує таку класифікацію послуг: морські перевезення; інші види транспортування; подорожі; інші приватні послуги; інші офіційні послуги.

Отже, міжнародна торгівля послугами може відбуватися у формі:

перетинання кордонів сервісними продуктами;

руху споживачів до країни імпорту;

встановлення комерційної присутності у країні, де надаватиметься послуга;

тимчасового переїзду фахівців до країни з метою надання послуг.

При вивченні даної теми студентам слід звернути увагу на низку питань щодо укладення міжнародних контрактів.

Контракт, як і будь-який інший договір, може бути у письмовій або усній формі. В Україні всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності повинні укладати контракти у письмовій формі.

Україна враховує загальносвітову практику, формулюючи вимоги до міжнародного контракту. Нині чинне «Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» від 6 вересня 2001 р. № 201 (зі змінами та доповненнями від 04.11.2011 р.) [18].

Чинне положення розроблено відповідно до ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. [16].

Міжнародні розрахунки є системою організації і регулювання платежів за грошовими вимогами та зобов'язаннями, які виникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між державами, підприємствами, підприємствами і громадянами на території різних країн.

Систему міжнародних розрахунків можна розглядати як відносно самостійну, яка має свої особливості, а саме:

по-перше, міжнародні розрахунки регулюються не тільки національними нормативними і законодавчими актами, а й міжнародними законами, банківськими правилами і звичаями;

по-друге, міжнародні розрахунки здійснюються в різних валютах, тому на їх ефективність впливає динаміка валютних курсів, а також участь тієї чи іншої країни в міжнародних розрахунках можливе тільки на основі конвертованої валюти;

по-третє, в країнах з частково конвертованою валютою держава використовує певні валютні обмеження.

У зовнішній торгівлі діють такі види цін, яких немає у національному господарстві, а саме: світові, контрактні та зовнішньоторговельні, причому вихідною базою та дійовим чинником формування і динаміки зовнішньоторговельних цін є світові ціни.

До світових цін належать: довідкові (офіційні ціни постачальників), прейскурантні, біржові, аукціонні, ціни каталогів, проспектів, торгів, пропозицій, фактичних угод та розрахункові ціни.

Контрактна ціна − ціна, зафіксована в контракті на момент його укладання, впродовж чинності контракту чи до моменту виконання контракту. Ціна контракту встановлюється у валюті держави - експортера, імпортера або у валюті третьої держави.

Зовнішньоторговельна ціна − ціна на експортні та імпортні товари, яка встановлюється за взаємним договором між продавцем та покупцем товару. Формування зовнішньоторговельних цін має свою специфіку, яка залежить від їх видів.

Міжнародна торгівля є взаємною економічною залежністю виробників товарів і послуг та споживачів з різних країн. Вона відображає міжнародний поділ праці.

Найосновнішими чинниками міжнародної торгівлі вважаються такі:

поглиблення міжнародного поділу праці та інтернаціоналізація виробництва;

впровадження досягнень науково-технічної революції;

активізація діяльності транснаціональних корпорацій на світовому ринку;

лібералізація міжнародної торгівлі на дво- і багатосторонній основі;

розвиток торговельно-економічної інтеграції за допомогою створення зон вільної торгівлі, запровадження єдиного тарифу щодо країн, які не беруть участі в економічних угрупованнях, формування спільних ринків і валютно-економічних союзів;

отримання політичної незалежності територіями, які раніше належали до колоніальних імперій, і поява «нових індустріальних держав».

Зовнішня торгівля характеризується показниками, що відображені у таблиці 4.2.

Таблиця 4.2

Показники, що характеризують розвиток зовнішньої торгівлі

Критерій	Показники
1. За критерієм структури виділяють:	товарна структура зовнішньої торгівлі; географічна структура зовнішньої торгівлі; інституціональна структура зовнішньої торгівлі.
2. За критерієм динаміки зовнішньої торгівлі виділяють:	темпи росту експорту; темпи росту імпорту; темпи росту зовнішньоторговельного обороту; темпи приросту експорту; темпи приросту імпорту; темпи приросту зовнішньоторговельного обороту.
3. За критерієм результативності зовнішньої торгівлі виділяють:	сальдо торговельного балансу − співвідношення вартості експорту і імпорту товарів за певний проміжок часу (як правило за місяць, квартал, рік); сальдо балансу послуг − різниця між вартістю послуг, які надають суб’єкти і вартістю послуг, які вони отримують; умови зовнішньої торгівлі: розраховується як індекс умов торгівлі; показник умов експорту − це індекс середніх цін експорту; показник умов імпорту − це індекс середніх цін імпорту.

Стисло зупинимося на нинішньому стані міжнародної торгівлі України.

Серед основних негативних чинників, що впливають на стан зовнішньої торгівлі України, слід зазначити такі:

низька конкурентоспроможність товарів і послуг;

неефективне управління підприємствами;

відсутність за кордоном збутової інфраструктури;

нерозвиненість основних засад ринкової економіки;

недосконалість методів державного регулювання економіки загалом і зовнішньоекономічної діяльності зокрема;

слабка інфраструктура підтримки експорту;

загострення міжнародної економічної конкуренції;

протекціонізм з боку іноземних держав.

Потенційні переваги України для розвитку міжнародної торгівлі такі:

запаси мінерально-сировинних ресурсів;

сприятливі кліматичні умови і родючі землі;

наявність інфраструктури для надання послуг;

великий потенціал високотехнічних галузей промисловості.

Показники ефективності зовнішньої торгівлі.

У зовнішній торгівлі ефективність проявляється у максимізації прибутку при мінімальних витратах, пов'язаних із здійсненням зовнішньоекономічних операцій.

Загальні показники ефективності зовнішньої торгівлі:

1. Зростання національного доходу країни.

2. Зростання продуктивності праці.

3. Зниження собівартості продукції.

4. Економія на сировині, матеріалах, енергії тощо.

Часткові показники ефективності зовнішньої торгівлі:

1. Збільшення питомої ваги у експортному виробництві тих його видів, що функціонують на умовах угод про міждержавну спеціалізацію і кооперування виробництва.

2. Зростання рівня автоматизації, механізації виробничих процесів, пов’язаних із зовнішньою торгівлею.

3 Зростання питомої ваги іноземного інвестування в загальному обсязі інвестицій.

4 Зростання кількості прогресивних форм міжнародної економічної інтеграції, що діють на макрорівні.