Тема 1. Конституція та законодавство про військовий обов’язок і військову службу

Україна як незалежна європейська держава прагне стати правовою, цивілізованою країною, а тому активно працює над удосконаленням та розробкою нових законів, що визначають норми, правила діяльності, поведінки людей, регулюють соціальні відносини, забезпечують належне функціонування та розвиток суспільства.

Важливою складовою суспільства є Збройні Сили. З метою всебічного правового забезпечення їх життєдіяльності, зміцнення законності, гарантування прав і свобод військовослужбовців в Україні створено систему законодавства з питань військової служби. Військове законодавство є невід’ємною частиною національного права.

Захист Вітчизни – один з головних обов’язків громадянина. Найвищу юридичну силу в нашій країні має Основний закон – Конституція України. Вона є державно-правовою основою військового законодавства. Воїни Збройних Сил користуються всією повнотою прав і несуть усі обов’язки громадян України, що передбачені Конституцією. Права воїнів не тільки проголошуються, а й реально забезпечуються. Серед них – права на недоторканність особи, матеріальне забезпечення, освіту, житло, охорону здоров’я, свободу совісті та інші. Ніхто не може обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Військовослужбовці, як і всі громадяни України, мають виковувати конституційні обов’язки: дотримуватися законів держави, сумлінно служити, поважати правила громадського життя.

У Конституції України знайшли своє вирішення найбільш важливі, принципові, загальні питання, пов’язані з обороною країни, забезпеченням воєнної безпеки України. Так, стаття 65 Конституції України наголошує: “Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України. Громадяни проходять військову службу відповідно до закону”.

Найбільш повно та детально питання захисту держави відображені у статті 17 Основного закону: “Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом”.

З прийняттям Конституції України 28 червня 1996 року правове поле у сфері національної оборони України стало більш чітким і визначеним. Це дало помітний поштовх законотворчій діяльності у цій сфері. Верховна Рада України, керуючись положеннями Конституції України, внесла низку змін і доповнень до Законів України від 6 грудня 1991 року.

У Законі України “Про внесення змін до Закону України “Про Збройні Сили України” зазначається, що Збройні Сили України – це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України.

З’єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України, відповідно до закону, у межах, визначених указами Президента України, що затверджуються Верховною Радою України, можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, посилення охорони державного кордону України і виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу України та їх правового оформлення, ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам, а також брати участь у міжнародному військовому співробітництві та міжнародних миротворчих операціях на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

Законодавство України з питань забезпечення національної безпеки розвивається та удосконалюється виходячи з умов та вимог сьогодення. Так, відповідно до законів України “Про організацію оборонного планування” та “Про державні цільові програми” у рамках середньострокового оборонного планування розроблено Концепцію реформування і розвитку Збройних Сил України на період до 2017 року, яка визначає основні напрями реформування і розвитку Збройних Сил України відповідно до принципів і пріоритетів державної політики у сфері національної безпеки і оборони.

Законодавчі засади військового обов’язку та військової служби в Україні. Військовий обов’язок, який іноді позначається поняттям “військова повинність”, є законодавчо встановлений обов’язок населення нести військову службу у збройних силах своєї країни.

Відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України у добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять військову службу за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також вищих навчальних закладах, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки; військову службу за контрактом осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу, а також військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт.

За призовом громадяни проходять строкову військову службу та військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

У багатьох сучасних країнах для певних осіб, які вбачать неможливою службу у війську, виходячи з релігійних, моральних чи інших міркувань, військова служба може бути замінена так званою альтернативною службою. У деяких державах практикується офіційна можливість відкупитися від призову, сплативши державі певну грошову суму.

З 80-х років XX століття у демократичних країнах розпочався процес переходу до комплектування армії та флоту на добровільній основі. Так, першими державами, які перейшли на такий спосіб комплектування, були Велика Британія, Ірландія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Індія. Однак навіть у тих країнах, де військова повинність не передбачається і збройні сили комплектуються на добровільних засадах, законодавством, як правило, передбачається можливість примусової мобілізації на випадок війни.

Порядок виконання військового обов’язку у нашій країні регулюється спеціальним Законом України “Про військовий обов’язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ. У подальшому цей Закон України багато разів змінювався; ці зміни мали різну спрямованість, але здебільшого спостерігалася тенденція до скорочення терміну служби та збільшення можливостей для її уникнення за допомогою різноманітних підстав для звільнення від призову або відстрочки від нього. Крім того, було введено альтернативну службу для тих, хто не згоден служити у війську з релігійних мотивів (мотиви нерелігійного характеру в Україні не дають підстав для альтернативної служби).

Виконання Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” покладається на громадян України, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, об’єднання громадян, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності.

Разом з тим, Україна, йдучи шляхом демократичних перетворень та керуючись вимогами часу, продовжує здійснювати заходи щодо подальшого реформування та розвитку Збройних Сил відповідно до принципів і пріоритетів державної політики у сфері національної безпеки і оборони. Одним із таких кроків є перехід до комплектування армії військовослужбовцями за контрактом. Так, відповідно до Концепції реформування і розвитку Збройних Сил України на період до 2017 року це завдання є ключовим. Вже з 2014 року, відповідно до Указу Президента України від 14 жовтня 2013 року № 562/2013, не буде здійснюватися призов військовослужбовців на строкову службу у Збройні Сили України.

Таким чином,правовою основою діяльності Збройних Сил України є Конституція, Закони України “Про Збройні Сили України” і “Про оборону України”, Військові статути Збройних Сил України, інші закони, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори, що регулюють відносини в оборонній сфері, а також такі підзаконні акти, як, наприклад, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, і пов’язана із захистом Вітчизни.

Рекомендована література

1. Бюлетень “Основні напрями реформування і розвитку Збройних Сил України на період до 2017 року”.

2. Закон України від 25 березня 1992 року № 2232–ХІІ “Про військовий обов’язок і військову службу” / Відомості Верховної Ради України від 07.07.1992 р., № 27.

3. Закон України “Про Збройні Сили України” від 6 грудня 1991 року № 1934–XII.

4. Конституція України прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року / Відомості Верховної Ради України від 23.07.1996 p.

5. Указ Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 “Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України” / Офіційний вісник України від 22.12.2008 р., № 95, стор. 9, стаття 3129, код акту 45142/2008.

6. Указ Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України” від 29 грудня 2012 року “Про Концепцію реформування і розвитку Збройних Сил України на період до 2017 року” // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/772/2012.