GСтереотипна форма поведінки, що виникає у відповідь на певні зміни навколишнього середовища, називається інстинктом. Інстинкти є специфічними для кожного виду

?7.3 Етологічна концепція інстинктивної поведінки (К.Лоренц, Н.Тіберген)

Лоренц запропонував концепцію інстинктивної поведінки. Перелік основних класичних поглядів етологов на поведінку цього типу:

1. Інстинктивні поведінкові акти генетично детермініровані в результаті природного відбору. Інстинктивні дії виникли тому, що завдяки відбору така поведінка виявилася закодованою в генах організму.

2. Інстинктивні форми поведінки абсолютно відокремлені від форм, придбаних індивідуально. Між тими і іншими немає ніяких переходів, вони належать до двох абсолютно різних категорій.

3. Існує «взаємна інтеркаляція» між інстинктами і умовними реакціями. Лоренц вважав, що елементи або одиниці поведінки бувають або вродженими, або набутими.

У багатьох випадках поведінка складається з перемішаних і переплетених елементів того і іншого роду, так що інстинктивний компонент може слідувати безпосередньо за придбаним і навпаки. Цілісні акти поведінки являють собою сумарний прояв вродженого і набутого. Але якщо розкласти їх на окремі елементи, то можна виявити переплетення інстинктивних і умовно-рефлекторних одиниць.

4. Вважалося, що інстинктивні елементи не схильні до змін. Досвід відіграє важливу роль у здійсненні інстинктивної поведінки, але він визначає лише те, яка саме реакція повинна відбутися і яка повинна бути її інтенсивність.

«Результатом (досвіду) ніколи не буває новий поведінковий акт, який не був би спадково фіксований і предетермінірован як певна комбінація рухів».

5. Хоча інстинктивні дії тонко пристосовані до зовнішнього середовища, вони здійснюються без будь-якого усвідомлення їх цілі. Інстинкти – це дивовижно доцільні реакції, але вони відбуваються «наосліп». Це можна бачити, коли за тваринами спостерігають у незвичайних обставинах: інстинктивна поведінка, доречна в нормальних умовах, виявляється невідповідною в новій ситуації, і тим не менш вона протікає звичайним чином.

Завдання етології. Н. Тінберген чітко визначив коло основних проблем, які має вивчати етологія і навколо яких концентруються інтереси практично всіх дослідників поведінки. Аналіз поведінкового акту, на думку Тінбергена, можна вважати повноцінним, якщо після різнобічного опису його феноменології дослідник отримає можливість відповісти на наступні 4 питання: які чинники регулюють прояв даної поведінки; який спосіб його формування в онтогенезі; які шляхи його виникнення в філогенезі; в чому полягають його пристосувальні функції?

Ці відомі «4 питання Тінбергена» фактично є лаконічним формулюванням теоретичної основи всієї сучасної науки про поведінку. Для повноцінної відповіді на ці питання дослідження повинне базуватися на кількісній оцінці даних з аналізом результатів у порівняльному аспекті і з обов'язковим урахуванням екологічної специфіки виду; необхідно також аналізувати філогенетичні коріння і особливості онтогенезу даної форми поведінки.