GПоведінка – це спрямовані назовні дії організму у відповідь на зовнішні або внутрішні стимули

Ці дії змінюють взаємини організму з навколишнім середовищем і сприяють, зрештою, збереженню виду. Всі форми поведінки мають вирішальне значення для виживання. Вони пов’язані з рядом конкретних функцій, до яких належать локомоція (тобто пересування), живлення й дихання, терморегуляція, пошуки притулку, уникання хижаків, сон, підтримка чистоти тіла, виділення, дослідницька активність, гра, використання знарядь, біологічні ритми.

Усі форми поведінки відбираються остільки, оскільки вони сприяють виживанню даного виду тварин. Ця теза найбільш очевидна стосовно репродуктивної поведінки, якщо тварина не розмножується, вона прирікає себе на вимирання, ця теза вірна і для інших форм поведінки – від харчового інстинкту до пошуку бліх.

Якщо розглядати поведінку на більш коротких відрізках часу, то вона повинна забезпечувати тварині можливість вирішувати сьогочасні проблеми. Адже, для того щоб тварина могла вижити і розмножуватися, вона повинна вміти знаходити їжу, і рятуватися від хижаків.

Тварини перебувають у безупинному потоці світлових, звукових та інших стимулів. Адаптивні поведінкові форми дають тварині можливість реагувати на суттєві з погляду виживання і розмноження стимули, здійснюючи певні поведінкові акти.

Механізми, що забезпечують розміщення стимулів і завершення поведінкових актів, є невід’ємною частиною адаптивної поведінки будь-якої тварини.

Способи пристосування тварини до різних аспектів навколишнього середовища переплітаються й взаємодіють, утворюючи єдине функціональне ціле. Наприклад, спосіб живлення певного організму впливає на характер пересування, на спосіб уникання ворогів і на особливості сну, але у свою чергу підлягає впливові кожного із цих видів поведінки. Поведінку тварин вивчає наука етологія.