Облік зменшення розміру статутного капіталу

Зменшення статутного капіталу при наявності заперечень кредиторів товариства не допускається. При цьому кредитори товариства мають право вимагати дострокового припинення або виконання товариством відповідних зобов'язань та відшкодування збитків.

Зменшення розміру статутного капіталу може відбуватися за одним із таких способів:

1. Пропорційне зменшення номінальної вартості вкладів усіх учасників. Цей спосіб полягає в тому, що збори спочатку визначають загальну суму, на які слід зменшити статутний капітал, а потім пропорційно зменшується частка кожного учасника. При цьому розмір частки кожного учасника у відсотках після зменшення капіталу залишається попереднім.

2. Непропорційне зменшення номінальної вартості вкладів усіх учасників. Цей спосіб близький до попереднього, оскільки у зменшенні капіталу беруть участь усі учасники. Різниця полягає у тому, що частка кожного учасника змінюється непропорційно.

3. Зменшення номінальної вартості вкладів окремих учасників. Для цього способу характерним є те, що змінюється номінальна вартість часток одного чи кількох учасників, тоді як частки інших залишаються попередніми за номіналом. При цьому відсоткове значення їх часток збільшується.

4. Зменшення загальної кількості часток. Цей спосіб застосовується у разі вибуття учасників, зокрема у разі зменшення статутного капіталу внаслідок виключення учасника, звернення стягнення на його частку на вимогу кредиторів, викупу акцій для анулювання. У цьому разі номінальна вартість часток усіх учасників залишається попередньою, а їх відсоткове значення збільшується.

Рішення про зменшення статутного капіталу повинно бути прийняте на загальних зборах засновників і оформлене протоколом зборів.

В обов’язковому порядку зменшити статутний капітал необхідно, якщо:

— Учасник не повністю оплатив свою частку протягом року з моменту реєстрації товариства. У цьому випадку статутний капітал треба зменшити до розміру сплаченої частини.

— Учасник ліквідувався (юридична особа) або помер (фізична особа), при цьому правонаступник відмовився від вступу до товариства або товариство відмовилося прийняти його до складу учасників. Тоді зі спадкоємцями розраховуються, як при виході з товариства, а статутний капітал зменшують на номінал частки вибулого учасника.

Статутний капітал зменшується через рік після того, як учасник вийшов (був виключений) зі складу товариства з виплатою вартості належної йому частини майна в порядку, визначеному статутом, і при цьому на момент виходу з товариства рішення про зменшення статутного капіталу не було прийняте.

Частка учасника була придбана (викуплена) самим товариством і протягом року не була передана іншим учасникам або третім особам.

Після закінчення другого і кожного наступного фінансового року чисті активи товариства (підсумок розділу І пасиву річного Балансу) виявляється меншими від його статутного капіталу.

Порядок зменшення статутного капіталу включає такі стадії:

1. прийняття рішення про зменшення статутного капіталу;

2. державна реєстрація змін до засновницьких документів;

3. повідомлення кредиторів;

4. врегулювання претензій кредиторів.

Випадки зменшення статутного капіталу ТОВ (ТДВ) наведені в табл 10.10.

Таблиця 10.10

Документальне оформлення зменшення розміру статутного капіталу ТОВ (ТДВ)

Випадки зменшення статутного капіталу	Документи, які подаються до органів державної реєстрації
Зменшення частки всіх чи окремих учасників	Реєстраційна картка встановленого зразка; нотаріально завірені зміни до засновницьких документів, протокол загальних зборів учасників документ, що засвідчує внесення плата за державну реєстрацію
Вихід (виключення) одного чи декількох учасників	Реєстраційна картка встановленого зразка; протокол загальних зборів учасників; документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію та: а) у разі добровільного виходу юридичної особи зі складу засновників (учасників) - копію рішення засновників; б) у разі добровільного виходу фізичної особи - нотаріально засвідчена заява; в) у разі примусового виключення учасника - рішення уповноваженого на це органу

Прийнявши рішення про вихід з товариства, учасник повинен подати співзасновникам письмову заяву про свій вихід. Ця заява в обов'язковому порядку засвідчується нотаріально, оскільки з виходом учасника вносяться зміни до засновницьких документів товариства, які обов'язково, реєструються.

Заява – це документ інформаційного характеру, дату подання якого не можна вважати датою вибуття учасника. Заява учасника в обов'язковому порядку розглядається загальними зборами учасників, рішення яких відображається в протоколі.

З моменту прийняття загальними зборами учасників позитивного рішення за заявою учасника останній вважається вибулим із товариства. Засвідчена копія протоколу або виписка з книги протоколів видається учасникові, який вибув з товариства, а також подається разом з іншими документами для реєстрації змін в засновницьких документах.

Для того, щоб уникнути розбіжностей між учасниками в статуті товариства наводиться порядок виходу учасника з товариства, в якому обов'язково передбачити терміни розгляду заяв зборів, порядок голосування тощо.

Учасник може бути виключеним зі складу товариства при одностайному (без врахування голосу того, хто виключається) та обґрунтованому рішенні загальних зборів учасників про виключення. Дві наведені ситуації потребують, крім обов'язкової публікації у пресі та державній реєстрації змін до установчих документів, розрахунків з учасником, якому повинні бути виплачені:

1. сума його внеску до статутного капіталу;

2. вартість частини майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційна його внеску до статутного капіталу;

3. частка прибутку, отримана товариством у поточному році.

Вийти з товариства та повернути вкладені кошти можна наступним чином:

1) шляхом продажу своєї частки учасникам або третім особам, а також самому товариству;

2) шляхом виплати товариством вартості частки учасника, якщо є звернення із заявою про вихід.

Відступити частку – означає відчужити її на умовах цивільно-правового договору, який передбачає перехід права власності (купівля-продаж, міна, дарування). Відступити частку можна як повністю, так і частково:

— учаснику (учасникам) цього ж товариства;

— третім особам;

— безпосередньо товариству.

Переуступка учасником своєї частки в статутному капіталі можливо лише за згоди всіх учасників, оформленої одностайним протокольним рішенням загальних зборів засновників товариства, та вступає в силу з дати державної реєстрації змін і доповнень до установчих документів (табл. 10.11.).

Товариство може виплатити учаснику вартість його частки. Така процедура триває досить довго. Вартість частки учасника при цьому виплачується не раніше затвердження фінансового звіту товариства за рік, в якому учасник вийшов з нього, але в строк до 12 місяців з дня виходу.

При цьому учасник має право отримати ту вартість частини майна товариства, яка відповідає його частці у статутному капіталі. Тобто якщо частка учасника становить 30 % статутного капіталу, то на момент виходу він має право вимагати не свій внесок, а 30 % вартості майна всього товариства на момент подання вимоги. Причому така вартість може бути більшою за вартість його вкладу - якщо підприємство прибуткове, а може бути меншою - якщо збиткове.

Отже, при виході співвласника з колективного підприємства (учасника ТОВ, ТДВ) йому виплачується вартість або видається частина майна товариства, пропорційна його частині в статутному капіталі. За згодою з товариством колишній учасник може повністю або частково отримати компенсацію в натуральній формі та без додаткової винагороди.

Таблиця 10.11