Капітал

При цьому боргові зобов'язання перед кредиторами підприємства задовольняються за рахунок активів підприємства в першочерговому порядку.

Таким чином, для визначення вартості власного капіталу (тобто капіталу, який належить власникам підприємства) необхідно вирахувати з вартості його активів суму зобов'язань підприємства:

Власний капітал = Активи — Зобов'язання (10.3)

Це рівняння відображає визначену на конкретну дату вартість частки активів підприємства, яка залишиться у власності його засновників (учасників) за умови погашення боргів підприємства і є основним для загального визначення поняття власного капіталу, наведеного в П(С)БО 2 “Баланс”: ”Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань”.

Крім того, що власний капітал є основним початковим та умовно безстроковим джерелом фінансування господарської діяльності, він є також джерелом погашення збитків підприємства. Власний капітал є одним з найвагоміших показників, що використовуються при оцінці фінансового стану підприємства, оскільки, з одного боку, показує ступінь фінансової самостійності підприємства (його незалежності від зовнішніх джерел фінансування), а з іншого - ступінь кредитоспроможності підприємства забезпеченості вимог кредиторів фактично наявним у підприємства капіталом засновників).

Збереження власного капіталу є також одним з основних показників якості фінансового менеджменту на підприємстві. Цей показник дозволяє власникам підприємства уникнути ілюзії прибутковості своїх вкладень у випадках виплат їм поточних доходів за рахунок зменшення власного капіталу протягом періоду, за який сплачується дохід.

Формула, застосована при визначенні вартості власного капіталу, не дає інформації про структуру самого власного капіталу, оскільки визначає непрямий метод його обчислення на підставі показників активів і зобов'язань підприємства, які не є складовими частинами власного капіталу. Тому при прийнятті ріщень необхідно володіти інформацією не тільки про загальну суму власного капіталу, а і про окремі його складові.

Класифікація власного капіталу може бути побудована за різними ознаками – залежно від джерела його формування, за ступенем фіксації, за вимогами формування фінансової звітності тощо.

Залежно від джерела формування власний капітал можна поділити на вкладений і накопичений капітал (рис 10.1).

Вкладений капітал – це капітал, внесений власниками підприємства (статутний капітал, пайовий капітал, емісійний дохід). Сума вкладеного капіталу може збільшуватися також унаслідок конвертування боргових зобов'язань підприємства в акції або частки (паї).

Рис 10.1. Класифікація власного капіталу залежно від джерела формування

Накопичений капітал - це капітал, отриманий у процесі діяльності підприємства. Він включає:

- Капітал від переоцінки - додатковий капітал, сформований унаслідок дооцінки активів, яка здійснюється у випадках, передбачених чинним законодавством, та відповідно до положень бухгалтерського обліку.

- Дарчий капітал - додатковий капітал, отриманий підприємством від інших осіб у вигляді безоплатно одержаних активів (додатково отриманий капітал).

- Нерозподілений прибуток - частина чистого прибутку, що не була розподілена між власниками.

Розподіл власного капіталу за ступенем фіксації представлений на рисунку 10.2.

Зареєстрований капітал – умовно постійний капітал, сума якого визначається в установчих документах (статутний капітал, пайовий капітал).

Незареєстрований капітал — умовно змінний капітал, який включає додатковий капітал та нерозподілений прибуток.

Рис 10.2. Класифікація власного капіталу за ступенем його фіксації

Власний капітал відповідно до вимог П(С)БО 2 "Баланс" включає елементи, склад та сутність яких наведена в таблиці 10.1.

Таблиця 10.1