Облік переоцінки основних засобів

Пріоритетною оцінкою основних засобів є історична (фактична) собівартість, розрахована виходячи з витрат на їх виготовлення або придбання. Разом з тим підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об’єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу.

Здебільшого справедлива вартість об’єктів основних засобів прирівнюється до ринкової вартості, а за відсутності даних про ринкову вартість – до відновлювальної вартості (сучасної собівартості придбання) за вирахуванням суми зносу на дату переоцінки.

Порогом суттєвості з метою відображення переоцінки основних засобів у бухгалтерському обліку може прийматися величина, що дорівнює 1 відсотку чистого прибутку (збитку) підприємства, або величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості об’єктів обліку від їх справедливої вартості.

Крім того, первісна (переоцінена) вартість об’єкта основних засобів може бути збільшена станом на кінець року на суму індексації, проведеної у порядку, встановленому податковим законодавством. При цьому коефіцієнт індексації визначається за формулою:

К_і = [J(a-1) – 10]: 100,

де J(a-1) – індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Якщо значення К_і не перевищує одиниці, індексація вартості основних засобів, що амортизується, та суми накопиченої амортизації не проводиться.

Рішення про проведення переоцінки оформляється наказом або розпорядженням керівника підприємства.

У разі переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт. Групою основних засобів вважається сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання об’єктів основних засобів.

Переоцінка основних засобів тієї групи, об’єкт якої вже зазнав переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості. Такий підхід дозволяє уникнути змішаних оцінок при розкритті інформації про основні засоби у фінансовій звітності.

Результати переоцінки основних засобів встановлюються наступним чином:

1. Розраховується індекс переоцінки діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Якщо справедлива вартість об’єкта основних засобів більше його залишкової вартості, то індекс переоцінки буде більше одиниці, в іншому випадку – менше.

2. Визначається переоцінена первісна вартість та сума зносу об’єкта основних засобів множенням відповідно первісної вартості і суми зносу на індекс переоцінки.

3. Порівнюються показники вартості і зносу об’єкта основних засобів до і після застосування індексу переоцінки з метою відображення суми дооцінки (уцінки) в бухгалтерському обліку.

Якщо залишкова вартість об’єкта дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об’єкта до його первісної вартості без перегляду суми зносу об’єкта.

Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку.

В бухгалтерському обліку результати переоцінки основних засобів відображаються за такими правилами:

- сума дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу. Якщо ж у попередніх періодах проводилась уцінка цього об’єкта основних засобів, то сума дооцінки розподіляється між іншими доходами від звичайної діяльності звітного періоду (у межах суми попередніх уцінок) і додатковим капіталом;

- сума уцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів відноситься на збільшення витрат. У разі проведення у попередніх періодах дооцінки даного об’єкта основних засобів, сума уцінки на дату останньої переоцінки спочатку спрямовується на зменшення додаткового капіталу, а сума перевищення уцінки над сумою попередніх дооцінок списується на витрати звітного періоду.

Результати переоцінки основних засобів обліковуються наступною кореспонденцією рахунків (приклад 5.10).