Інформація про особливості народного свята Івана Купала

У народному побуті в цей день відзначають найпоширеніше свято українців, що має назви: Купайло, Купало, Купайлиця, Іванів день. Це свято пов'язане з постійною датою, його відзначають у ніч з 23 на 24 черв­ня за старим стилем або з 6 на 7 липня за новим. Це свято приурочене до надзвичайно важливої події: літнього сонцевороту, коли день починав зменшуватися, а ніч — збільшуватися.

Відносно того, хто ж такий Купайло, існує декілька припущень. Так, автор «Синопсису» 1674 року вважав, що у давнину це було свято Купа­ла, бога земних плодів, врожаю, добробуту та води.

Український історик Я. Є. Боровський вважає, що Купала — істо­та не чоловічої, а жіночої статі. На його думку, це була богиня Купала, могутність якої поширювалася на все, що виростало на полі язичника-хлібороба.

Сучасні російські дослідники В. В. Іванов та В.Н. Топоров вважа­ють, що назва Купала походить від купати та кипіти — «закипати, пал­ко бажати будь-чого».

Вважалося, що саме з цього дня слід купатися, тому що Іоанн Хрес­титель повиганяв з води злих духів. Крім того, існувало вірування, що купатися на зорі цього дня корисно для здоров'я.

За повір'ям, у купальську — най коротшу, ніч у році — не можна спа­ти, тому що саме у цей час уся нечиста сила стає найактивнішою. У цю ніч бешкетують вовкулаки, русалки, водяні, лісовики.

Характерна риса Купала — численні звичаї та перекази, що пов'язані з рослинним світом. Так, існувало повір'я, що в ніч на Купала усі рос­лини та тварини одержують чудодійну здатність розмовляти поміж со­бою, а дерева можуть навіть переходити з місця на місце.

Головним моментом свята було збирання цілющих трав та коріння, адже існувало давнє вірування, що усі чудодійні та цілющі трави роз­пускаються саме в ніч на Івана Купала, коли наступає літній сонцеворот і природа досягає свого найвищого розквіту.

Частину трав та квітів збирають удень, частину — вночі, а деякі — тіль­ки до сходу сонця. Тільки вночі треба було зривати чарівну квітку папо­роті, яка стала центром уваги в Іванівську ніч, адже саме з цією фантас­тичною квіткою скрізь були пов'язані перекази про скарби. Цю легенду художньо описав Гоголь у повісті «Вечер накануне Йвана Купала». Починалося свято з того, що вранці напередодні Купала дівчата йшли і за травами й квітами для вінків. Серед трав обов'язково повинен бути полин як засіб проти русалок та відьом.

Обов'язковим атрибутом свята було купальське багаття, вогонь якого вважався священним, очищуючим, і здобути його, за традицією, треба було шляхом тертя дерева об дерево. Багаття це було ніби земною по­добою сонця, і щоб очиститися перед початком жнив, бути сильними та здоровими, хлопці та дівчата стрибали через нього.

Пізніше це стало ще й засобом ворожіння: розійдуться руки юнака та дівчини над багаттям — не бути їм разом. Купання також вважалося цілительним, купались рано-вранці, тому що, за повір'ям, у цей день вранці купається сонце.

Важливою складовою частиною купальської обрядовості, пов'язаної
з іншою пророчою стихією — водою, були дівочі вінки. Розпитуючи во­
ду про свою майбутню долю, вінки пускали по річці слідом за деревом.
Задували, звичайно, на женихів, на життя або смерть. У який бік пли­
ве вінок — там і жених. Якщо вінок пливе рівно, спокійно,— сімейне
життя дівчини буде благополучним. Якщо ж вінок перевертається або
чіпляється за будь-що, життя буде важким. Потонув вінок — прикмета
погана. А якщо він все-таки випливе, та ще й проти течії — прикмета
| добра. Коли на вінках горіли свічки — спостерігали за ними. Поганою
прикметою було, якщо свічка згасне. Загадували: чия свічка раніше згас­
не, той раніше помре.

Обов'язковою на "Купала була також спільна вечеря, саме тут, під деревами. Спеціальної їжі у це свято не було, готували яєчню та млинці, І вареники з товченим конопляним насінням та цибулею. їжа була переважно пісною, оскільки Іванів день приходився на Петрів піст, який починався в день Усіх Святих та продовжувався декілька тижнів. Розговлялися лише у Петрів день.