Класифікація умов «Інкотермс» з точки зору зобов'язань продавця

Зобов'язання продавця	Умова «Інкотермс»	Група
	Назва	Назва українською
Відправка товару	EXW (Ex Works)	Франко-завод	Е
Основні витрати з перевезення не сплачені	FCA (Free Carrier) FAS (Free Alongside Ship) FOB (Free On Board)	Франко-перевізник Франко - вздовж борту судна Франко - борт судна	F
Основні витрати з перевезення сплачені	CAF (Cost and Freight) CIF (Cost, Insurance and Freight) CPT (Carriage Paid To) CIP (Carriage and Insurance Paid To)	Вартість і фрахт   Вартість, страхування і фрахт Доставку оплачено до   Доставку і страхування оплачено до	С
Доставка товару	DAF (Delivered At Frontier) DES (Delivered Ex Ship) DEQ (Delivered Ex Quay) DDU (Delivered Duty Unpaid) DDP (Delivered Duty Paid)	Поставлено на кордон   Поставлено з борту судна Поставлено з пристані   Поставлено, мито не сплачено Поставлено, мито сплачено	D

Популярними базовими умовами постачання, залежно від того, хто зі сторін — покупець чи продавець — має у переговорному про­цесі сильнішу позицію, є СІF (найвигідніша для покупця) і FОВ (для продавця).

Базова умова постачання СІF передбачає доставку продавцем товару в порт країни імпортера, тобто включає в себе не лише вартість самого товару, витрати на транспортування (фрахт, у ви­падку постачання морським транспортом) і страхування, але й усі додаткові витрати, пов'язані з ризиками щодо можливої втрати чи пошкодження товару дорогою до порту країни покупця. Самі ризи­ки, звичайно, страхуються, але покупець в своєму порту чекає на товар, а не виплату страхової компанії за втрачений товар! Тому експортер мусить нести додаткові витрати часу і коштів на повтор­не постачання об'єкта контракту.

За умовами ж FОВ продавцю байдуже, що станеться з товаром дорогою, оскільки право власності на нього переходить до покупця вже в порту країни експортера.

Експортер та імпортер, залежно від виду вантажу, терміновості доставки, вартості та ризиків перевезення, здійснюють постачання товару за допомогою таких видів транспорту: морський, залізнич­ний, автомобільний чи повітряний. Зазначимо, що найдешевшим і найпопулярнішим залишається транспортування вантажів морсь­кими шляхами.

Як правило, сторони контракту звертаються до послуг транс­портно-експедиторських підприємств (ТЕП), які можуть надати ве­ликий комплекс послуг транспортно-експедиторського обслугову­вання вантажів. Сюди входить фрахтування суден і розрахунки за фрахтом; розрахункові операції за зовнішньоторговельними конт­рактами; послуги зв'язку; митне декларування вантажів; вантажні роботи; зберігання вантажів; автоперевезення; страхування ван­тажів; оформлення товаророзпорядчої документації; сортування, перетарювання, комплектація вантажних партій, маркування та перемаркування вантажів, а також інші операції, які не виконують перевізники в пунктах перевалки і зберігання вантажів.

3.5. Регулювання міжнародних торговельних відносин

Регулювання зовнішньоторговельних операцій, а також торгівлі на організованих міжнародних товарних ринках здійснюється на декількох рівнях:

1) фірмовий — через угоди між фірмами про розподіл ринків сировини, ринків збуту товарів, сфер впливу та про параметри цінової політики;

2) національний — шляхом встановлення державою нормативно-правових механізмів регулювання зовнішньої торгівлі відповідно до принципів і цілей її зовнішньоекономічної політики;

3) міжнаціональний — за допомогою укладання зовнішньоторго­вельних угод між державами та групами держав;

4) наднаціональний — через діяльність універсальних та спеціа­лізованих міжнародних організацій, що реалізують конкретні захо­ди з регулювання міжнародної торгівлі відповідно до напрацьова­ної світовим співтовариством стратегії її розвитку.

Що ж стосується всіх інших рівнів, то тут головним регулюю­чим суб'єктом є первинний суб'єкт міжнародного публічного пра­ва - держава. Саме від держав та їхніх домовленостей залежить по­дальший розвиток зовнішньої і міжнародної торгівлі. Так перед Другою світовою війною держави сповідували закритість внутріш­ніх ринків від іноземних конкурентів, створюючи всілякі бар'єри на шляху імпорту товарів (протекціонізм). У другій половині XX ст., навпаки, світове співтовариство взяло курс на зняття бар'єрів на шляху товарів, робіт, послуг і факторів виробництва, тобто курс на відкритість економік, до вільної торгівлі.

Вільна торгівля (фрітрейдерство) — політика мінімального дер­жавного втручання у зовнішню торгівлю, що розвивається на ос­нові вільних ринкових сил попиту і пропозиції.

Протекціонізм — державна політика захисту внутрішнього рин­ку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торговельної політики.

Протекціонізм буває селективним (скерованим проти окремих країн або окремих видів товарів), галузевим (спрямованим на за­хист окремих галузей, частіш за все — сільського господарства), ко­лективним (проводиться об'єднаннями країн щодо країн, які не входять у ці об'єднання, наприклад, у межах ЄС) та прихованим (здійснюється методами внутрішньої економічної політики).

Здебільшого країни проводять гнучку зовнішньоторговельну політику, що базується на політиці вільної торгівлі, з обмеженим у часі застосуванням окремих методів протекціонізму.

Методи протекціоністської торговельної політики	Інструменти	Регулюють переважно
Тарифні	Мито Тарифна квота		Імпорт Імпорт
	Кількісні	Квотування Ліцензування «Добровільні обмеження»	Експорт Експорт	Імпорт Імпорт
Нетарифні	Приховані	Технічні бар'єри Податки та збори Державні закупівлі Вимоги про вміст місцевих компонентів		Імпорт Імпорт Імпорт Імпорт
	Фінансові	Субсидії Кредитування та страхування Демпінг	Експорт Експорт   Експорт

Таблиця 3.2. Інструменти протекціоністської торговельної політики