Дезінфекція, дезінсекція, дератизація 3 страница

Болі мають переймоподібний характер, вони попереджують та супроводжують кожну дефекацію. Дефекація супроводжується хворобливим натуженням - тенезмами. Цей симптом служить проявом спазму нижнього відділу кишеч­ника та сфінктера. При подальшому перебігу тяжкої дизентерії спазм сфінктера змінюється парезом або паралічем. У результаті цього наступає зіяння задньогірохідного отвору.

В період видужання випорожнення набуває калового характеру, кількість патологічних домішків зменшується. На початку зникає кров, а пізніше слиз, поступово змінюється консистенція виділень, і нарешті, вони набувають оформленого вигляду. Іноді домішки слизу можна ще помітити і при оформленні випорожненя.

Значне місце в клініці дизентерії займають симптоми, які відображають спастичний стан товстого кишечника: біль у животі, спастичне скорочення сигмоподібної кишки.

При обстеженні живота хворого спостерігається втягнутість його та біль у нижніх відділах, найбільше зліва. Симптом загальної інтоксикації при легкій формі дизентерії або відсутній, або виявляється дуже слабо: помірна лихоманка, головний біль, загальна слабість з пониженням апетиту. При дизентерії середньої тяжкості всі ці симптоми постійні та чітко виражені.

Картина глибокої інтоксикації виявляється при тяжкій токсичній формі дизентерії. Хворий знаходиться в стані пригнічення, адинамії. Обличчя хворого осунуте, змінене стражданнями, очі запалі, погляд тьмяний, свідомість відсутня. Температура висока з першого дня, в подальшому понижується, хвороба нерідко протікає при субфебральній температурі. Язик стає сухим, обкладеним, апетит зникає, з'являється нудота та блювання. Прогностично несприятливою ознакою є часта гикавка.

Розвивається серцево-судинна слабкість, яка проявляється малим та частим пульсом, падіння максимального та мінімального артеріальний тиск, цианозом, охолодженням кінцівок, глухістю серцевих тонів. Дихання стає частим та глибоким (токсичне дихання). Що ж до картини крові, то при дизентерійному токсикозі спостерігається гіперлейкоцитоз та нейтрофільоз. При великій кількості втрати настає згущення крові, яке виражається підвищенням кількості гемоглобіну в крові та еритроцитів.

Інтоксикація може поглиблюватись за рахунок отруєння продуктами, різко порушеного обміну речовин. Важка інтоксикація в більшості випадків супроводжується вираженими кишечними явищами.

Після перенесення дизентерії тривалий час може спосте­рігатись порушення рухливих функцій кишечника, посилення перестальтики, біль в животі, спастичні явища, часті напіврідкі неоформлені випорожнення.

Важливою умовою лікування хворих дизентерією є правильно організований режим, уважний догляд та раціональна дієта.

Потрібно максимальне перебування хворих на свіжому повітрі, правильно організувати їх сон та відпочинок.

Якщо є тяжкий токсикоз, то в перший день призначають водночайну дієту на 6-12 год. Подальше рекомендується вуглеводна їжа: концентрований рисовий відвар з цукром, манна каша, кисіль, протерті супи, протерті яблука, кефір, молоко, сухарі. Через декілька днів переходять на повноцінну і легкозасвоювану молочно-рослинну та м'ясо-молочну протерту їжу.

Вплив на збудника. До цієї групи лікувальних заходів належить лікування антибіотиками, нітрофурановими препаратами. З антибіотиків застосовують: левомітицин, тетрациклін, рондоміцин.

При лікуванні легких і середніх форм застосовують препарати нітрофуранового ряду (фуразолідон, фурадонін, фурагін) - по 0,1 -0,15г чотири рази на добу протягом 4-6 днів. Із похідних 8-оксихінолінів більш ефективні мексаформ, мексаза, ентеросентол (по 3-4 рази на день протягом 4-6 днів). Вони поліпшують обмін речовин і функцію травлення.

При тяжких токсичних фермах дизентерії призначають 5% розчин глюкози, 0,9% розчин хлориду натрію, трисіль, лактосіль, квартосіль.

ХАРЧОВІ ТОКСИКОІНФЕКЦІЇ. Харчові токсикоінфекції чи харчові отруєння - це гострі інфекційні хвороби, що виникають при вживанні продуктів харчування, заражені мікробами та їх токсинами. Вони характеризуються розладом шлунково- кишечного тракту, серцево-судинної системи та інтоксикацією організму.

Етіологія. Збудники харчових токсикоінфекцій - численні види мікроорганізмів: сальмонели, паличка ботулізму, стафілококи, стрептококи, кишкова паличка та інші умовно патогенні мікроби. Найчастіше причиною харчових отруєнь є представники великої групи сальмонел.

САЛЬМОНЕЛЬОЗ. Сальмонели за будовою схожі на черевнотифози паличку, вони стійкі в зовнішньому середовищі. Джерелом хвороби є домашні тварини (коні, велика та мала рогата худоба, свині), птахи іноді гризуни. Але інколи хворіють і тварини. Бактерії виділяються із сечею, фекаліями, молоком. Вони тривалий час зберігаються на продуктах харчування. Встановлено, що джерелом сальмонельозу може бути людина, хвора сальмонельозом, чи бактеріоносій.

Шляхи передачі інфекції. Зараження людини сальмонелами відбувається при вживанні м'яса хворих тварин, м'яса здорових тварин, заражених під час убою, перевезення, зберігання, через забруднені руки, воду, посуд, часто через м'ясні напівфабрикати, сорти ковбас, що швидко псуються, а також салати, вінегрети, сирі качині та гусячі яйця.

Проникаючи в травний тракт, бактерії розмножуються та зазнають розпаду і вивільняють токсичні речовини. Захворювання здійснюється під впливом на організм як самих живих мікробів, так і їх токсинів.

Харчові отруєння починаються гостро і швидко. За важкістю, яка залежить від особливостей організму, кількості мікробів і їх токсинів, які потрапляють в організм з їжею, вони діляться на важкі, легкі, середні.

При легкій формі захворювання триває до 3 днів, середній тяжкості - до 5 днів, при тяжкій - довше. У важких випадках іноді наступає смерть у перші дні захворювання. Інкубаційний період дорівнює в середньому 12 днів.

Клініка. Клінічні прояви при токсикоінфекції різної етіології подібні. Захворювання починається з нудоти та блювання, яка може бути повторною, багаторазовою, нестримною. З'являється біль у животі, в епігастрії навколо пупка та правій здухвинній ділянці, рідше локалізовані, спастичного характеру. Потім приєднується пронос. Рідкі виділення часто мають жовтувато-коричневе забарвлення різних відтінків, можуть бути зеленуватими, при найбільш тяжких формах гострого гастроентериту вони набувають виду рисового відвару, рідко мають домішки слизу та крові. Загальні порушення вира­жаються в слабості, нерідко вираженій аденамії, головному болю, головокружінні, потемнінні в очах, холодному поті, гарячці. Сильне зневоднення веде до збільшення частоти пульсу, різкого пониження артеріального тиску. При цьому розвивається ціаноз, голос слабшає, доходить до шепоту, можуть з'явитись корчі, діурез різко знижується, в сечі виявляється білок, еритроцити, температура падає нижче норми. При особливо тяжких формах харчових токсикоінфекцій страждає печінка, порушується її дезінтоксикаційна функція.

В залежності від локалізації запального процесу в шлунково-кишковому тракті розрізняють гастрит, гастро­ентерит, ентероколіт.

Захворювання може з'явитись у вигляді короткочасного гастриту з загальним нездужанням, неприємним відчуттям в надчеревній ділянці, зникненням апетиту при обкладеному сухуватому язиці. Значно важче протікає гастроентерит, коли вказані розлади супроводжуються субфсбрильною температурою, нудотою, блюванням і проносом при неінтенсивному болі в животі.

Найбільш тяжкі форми гастроентериту нагадують за клінічними проявами холеру. Стан хворих при цьому дуже тяжкий. Вони знаходяться в стані адинамії, зневоднені, нерухливі, риси обличчя запалі, тонус серцево-судинної системи знижений, пульс ледь прощупується, тони серця приглушені, артеріальний тиск різко знижується, порушення функцій шлунково-кишкового тракту проявляється в багаторазовій блювоті, різких болях у животі, частих водянистих випорожненнях, що іноді містить домішки слизу та крові.

Для стафілококової інфекції провідним симптомом є більш коротка інкубація, рано наступаючі і повторні протягом годин приступу нудоти та блювання, болі в надчеревній ділянці, слабість. Сильна блювота тягне за собою значну втрату води та солей з подальшим пониженням артеріального тиску, пульс м'який, ціаноз, корчі.

При харчових токсикоінфекціях загальний токсикоз проявляється гарячкою, головним болем, вираженою адинамією. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту частіше проявляється ентеритом і гастритом. Випорожнення можуть бути до 10-15 разів на день, рідкі, не містять слизу та крові, живіт помірно здутий.

Діагноз ставлять на основі ретельно зібраного анамнезу й обстеження хворого з використанням бактеріологічного, копрологічного, гематологічного та інших методів досоідження.

Лікування. Легкі форми захворювання найчастіше швидко закінчуються одужанням без лікування. При формах середньої тяжкості та важких лікування неспецифічне. Його завданням є виведення токсинів і бактерій, попередження колапсу і боротьба з серцево-судинною недостатністю.

Ефективне раннє промивання шлунка слабким розчином марганцевокислого калію, розчином соди чи чистою водою. Хворий повинен випити повторно 3-5 стаканів цих розчинів чи води, після чого штучно викликати блювоту. Після промивання назначають сольові послаблюючі (сульфат натрію чи магнію, очисні клізми).

При серцево-судинній недостатності та при посиленій втраті рідини і згущенні крові застосовується крапельне в/в вливання 5% розчину глюкози, фізіологічного розчину, добрий ефект спостерігається при переливанні плазми. Призначають антибіотики: левоміцетин, тетрациклін, ентеросептол, фуразолідон.

У перший день харчування призначається у залежності від стану хворого. При тяжких формах вводять тільки рідини. По закінченні блювоти хворий одержує: кефір, сир з цукром, слизові супи, а з 4-6 дня звичайне харчування.

Догляд. Госпіталізація хворого обов'язкова для надання своєчасної лікувальної допомоги, попередження, а у випадку необхідності і лікування колапсу, гострої наднирникової недостатності. Всі хворі повинні знаходитись на певному режимі, їм забезпечують догляд з боку медперсоналу, який повинен слідкувати за всіма змінами в стані хворих, щоб надати їм своєчасну допомогу. Тяжко хворих медсестрі доводиться годувати в перші дні у зв'язку з повною відсутністю апетиту. Харчування хворих обмежується введенням рідини у вигляді фруктових соків, лимонаду, мінеральних вод. У подальшому відповідно до клінічної картини дозволяють бульйон, молочні каші, кисіль, протерті овочі, по мірі поліпшення самопочуття дієту розширюють, але ще протягом 7-10 днів доцільно дотримуватись деяких обмежень у дієті.

Профілактика харчових токсикоінфекцій полягає в захисті продуктів від попадання збудників при забої тварин зберіганні, транспортуванні та приготуванні, а також профілактиці розмноження патогенних мікробів і знищення їх шляхом теплової обробки. Для захисту харчів від зараження патогенними мікробами необхідне суворе дотримування санітарних вимог при зберіганні, транспор­туванні та переробці харчової сировини, а також при її реалізації. Профілактика зводиться до зберігання, транспортування, харчових продуктів, які швидко псуються, на холоді, своєчасної їх переробки та реалізації без затримки. Холод затримує розмноження мікробів, а своєчасна переробка та реалізація продуктів зменшує можливість посиленого розмноження мікробів. Знищення при тепловій обробці продуктів і кулінарних виробів найбільш суттєве для профілактики як харчових токсикоінфекцій, так і тифо- паратифозних, дизентерійних та інших харчових збудників токсико інфекцій. Велике значення має також хороша організація санітарного контролю на бойнях. Робітники боєнь повинні тримати в зразковому порядку і чистоті приміщення, дотримуватись санітарно-гігієнічних вимог до зберігання, термічної обробки, транспортування м'ясних, рибних, молочних продуктів, слідкувати за чистотою рук. Особи, які мають гнійничкові захворювання шкіри, до роботи не допускаються.

Робітники вищеназваних підприємств регулярно проходять медогляд та бактеріологічні дослідження.

БОТУЛІЗМ. Це гостре інфекційне захворювання з групи токсикоінфекцій, яке викликається вживанням у їжу продуктів харчування, заражених паличками ботулізму та їх токсинами.

Етіологія. Збудником ботулізму є анаеробна, рухлива спороносна поличка, стійка до фізичних і хімічних впливів. ТІ спори гинуть при 120°С протягом 20-30 хвилин. Паличка ботулізму виробляє надзвичайно сильну отруйну: 0,0000001 мл ботулічного токсину, який введений внутричеревно, вбиває морську свинку; 1г чистого ботулічного токсину викликає смертельне отруєння 8 млн. осіб, смертельна доза для людини 0,23 мнг.

Відомо 6 типів палички ботулізму: на території України зафіксовано типи А, В, С, Е.

Визначено широке розповсюдження збудників ботулізму в природі. Місцем постійного перебування їх є грунт, звідки вони потрапляють у воду, на харчові продукти, в кишечник людини та тварини, птахів, риб, де і розмножуються. Людина та тварина своїми фекаліями можуть розсіювати бактерії ботулізму по земній поверхні. Організм уражується токсином, який міститься в харчових продуктах, а також токсином, який утворюється в травному тракті і тканинах організму в зв'язку з проникненням туди збудників. Ботулінічні токсини швидко всмоктуються в шлунок, кишечник і одночасно впливають безпосередньо на гладку мускулатуру, що зумовлює спастичний і паретичний стан кишок.

Епідеміологія. Всі сільськогосподарські та промислові продукти, забрудненні грунтом і фекаліями людини чи тварини, можуть бути заражені збудниками ботулізму. Інтенсивність зараження залежить від санітарних і технологічних умов обробки та зберігання. Встановлено, що риба, яка містить збудників та токсин, нарізана шматками товщиною 3-4 см і яка вариться 1 годину при 1000С, стає не отруйною, токсин розкладається, але спори залишаються живими. Якщо цю рибу залишити на ніч, при 15-170С, токсин утворюється знову і вона може викликати отруєння. Велику роль в епідеміології ботулізму відіграють різні тварини. Будучи носіями збудників ботулізму у кишечнику, вони є джерелом зараження продуктів, фуражу, грунту. Встановлено носійство цих бактерій у кишечнику коней, рогатої худоби, свиней, курей, гризунів. Мікроб ботулізму був виділений із організму здорових і хворих ботулізмом птахів - тип С. Збудник ботулізму і його токсин були знайдені у воді, залишках водоростей, равликах, у бруді, в личинках мух. З природних осередків збудники ботулізму під час перельотів птахів можуть переноситися в інші місця земної кулі.

Імунітет. Перенесене захворювання імунітет не залишає. Хронічна, довгочасна інтоксикація викликана вживанням у їжу продуктів, заражених спорами ботулізму, може викликати розвиток деякої стійкості до токсину і накопичення аглютинінів у сироватці крові.

Клініка. Інкубаційний період у людей коливається від| 2 годин до 10 днів, частіше він дорівнює 18-24 год. Тривалість інкубаційного періоду залежить від дози токсину, який потрапляє в організм з харчовими продуктами: чим більша початкова доза, тим коротший інкубаційний період, чим менша доза, тим він триваліший У прямій залежності від інкубаційного періоду перебуває летальність: звичайно, вона вища при короткій інкубації В клінічному перебігу ботулізму специфічно характерним є швидке виникнення міоневрологічних синдромів, ЯКІ характеризуються руховими порушеннями, навіть д|о розвитку генералізованих або місцевих паралічів у тяжких випадках. Температура тіла в більшості випадків нормальна, але може бути і підвищена. Захворювання починається із загальної слабості, недомагання, головного болю, головокружіння, неспокою, поганого сну. Спостерігаються іноді явища гастроентериту (нудота, блювання), які належить розглядати як. результат місцевого подразнення шлунково-кишкового тракту бактеріальними продуктами розпаду зіпсованої їжі. В типових випадках не буває ніяких гострих явищ запалення шлунково-кишкового тракту, внаслідок парезу чи паралічу кишечника рано з'являється і стійко тримається - закреп, метеоризм.

Початковими симптомами ботулізму, зумовленими порушеннями функції м'язового і секреторного апараті» травного тракту, є підвищена або знижена секреція слини та слизу, в зв'язку з чим виникає сухість порожнини рота, рідше салівація, явища дисфагії, спастичні болі у кишечнику.

В ряді випадків можуть виникати ознаки порушення функції внутрішніх та зовнішніх очних м'язів внаслідок локалізації больового процесу в рухових ядрах стовбурної частини головного мозку, До них належить: неправильна форма зіниці, анізокорія, міоз, мідріаз, в'яла реакція на світло, в'яла акомодація, повна нерухомість зіниці, "туман в очах"| Одночасно з появою очних симптомів чи трохи пізніша] приєднується головні ознаки бульбарного синдрому: розладі ковтання, артикуліцяї, фонації та серцевої діяльності,] обмеження рухомості язика. Розлад ковтання спостерігається! від легкого затруднення до повної неможливості ковтання, мова змінюється, майже завжди з’являється сиплість голосу, потім гнусавий відтінок, і нарешті афонія. Можливий параліч глоткової мускулатури, м'якого піднебіння. Інколи рефлекторно виступає недостатність функції додаткового (XI пари) нерва, яка доходить до повного паралічу, коли хворий не може гримати голову прямо.

Хворі скаржаться на важке дихання, швидку втомлюваність, слабкість у руках і ногах. З боку серцево-судинної системи спостерігається лабільність пульсу: сповільнений на початку захворювання, пульс прискорюється на висоті захворювання, артеріальний тиск дещо підвищений, що пояснюється спазмом кровоносних судин. Сечовиділення може бути затрудженим.

В заключній фазі захворювання центральне місце займає розлад дихання. Затруджене на початку, воно стає частим, поверхневим до 40-50 разів за хвилину. На найвищій точці хвороби дихання стає аритмічним, з'являються інтервали підсиленого безладного дихання при участі групи допоміжних м'язів. Стадія збудження міняється асфіксією, що залежить не тільки від пошкодження дихального центру, але й від паралічу діафрагми. Смерть звичайно наступає від паралічу дихання при продовженні діяльності серця і свідомості, яка ще довго зберігається.

В залежності від ступеня виражених перелічених синдромів, послідовність їх виникнення, різноманітність темпів розвитку повноти, можна виділити легкі форми, середньо тяжкі та тяжкі.

Лікування. До спеціальних заходів можна віднести антитоксичні сироватки, які є сильним засобом терапії, особливо на ранніх стадіях захворювання. В зв'язку з тим, що в перші дні тип збудника залишається невідомим, для лікування використовують полівалентну сироватку типів А,В,Є. Після лабораторного встановлення типу збудника використовують моновалентну сироватку. Поряд з сироватковим лікуванням обов'язково вводять анатоксини типу А,В,Є. Вироблення в зв'язку з цим активного імунітету прискорює одужання.

Сироватка та анатоксин використовується з введенням їх у різні ділянки тіла, якнайшвидше при появі перших симптомів хвороби. В першу добу полівалентна сироватка вводиться в кількості: тип В 50 000, тип А і Є по 10 000 МО. В критичних випадках частину сироватки потрібно вводити внутрішньовенно. Необхідно постійно підтримувати в організмі хворого високу концентрацію антитоксинів. В першу добу захворювання введення сироватки потрібно повторювати через 5-10 і один, у подальшому сироватка вводиться щоденно або через день.

Із неспецифічних засобів рекомендується швидке вивільнення шлунка та кишечника від токсину та бактерій ботулізму: промивання шлунка та призначення послаблюючого. Рекомендується після промивання шлунка та клізми давати хворим оливкову олію, активоване вугілля для абсорбції токсину. Порушення ковтання не дає хворому можливості їсти і спати, тому рекомендується підшкірне введення фізіологічного розчину або 5% розчину глюкози. При необхідності призначають камфору, кофеїн, у деяких випадках, а при сильній задусі - кисень. Використовують неспецифічні методи лікування для дезінтоксикації - введення глюкози, дуже великі дози вітамінів, аскорбінової кислоти. Як збуджуючий засіб - стрихнін, прозерін. Хворих ботулізмом госпіталізують, вони потребують дуже уважного догляду. Послаблена увага до них може призвести до смерті хворого.

Профілактика зумовлюється дотриманням основних санітарно-гігієнічних норм при обробці, транспортуванні, зберіганні та приготуванні харчових_впродукгів для людей і тварин. Всі спалахи ботулізму пов'язані з порушенням цих правил. Підприємства громадського харчування та торго­вельної мережі повинні дотримуватись санітарних норм приготування та зберігання консервованих продуктів. Особливо небезпечні бомбажні консерви, які були причиною спалаху ботулізму серед людей. Усі продукти, які викликають недовіру, повинні перед вживанням кип'ятитись, проварюватись, просмажуватись.

Необхідно зберігати в морозильнику і слідкувати за якістю м'яса та іншими продуктами.

Протиепідемічні заходи в осередку захворювання при ботулізмі зводяться до швидкого встановлення діагнозу, своєчасного повідомлення СЕС, епідемобстеження, госпіталізації хворого, виявлення продуктів, від яких виникло отруєння. Продукт, який викликає недовіру, 50-100 г у закритій чистій банці відправляють для бактеріологічного дослідження.

ВІРУСНІ ГЕПАТИТИ. Вірусні гепатити А і Є - гостра інфекційна хвороба, що спричиняється вірусами гепатиту А і Є, переважно з фекально-оральним механізмом зараження, характеризується наявністю початкового періоду з підви­щенням температури тіла, диспепсичними, грипоподібними ознаками, переважним ураженням печінки, порушення обміну речовин, жовтяницею.

Вірусні гепатити В, С, Д - інфекційна хвороба, що спричиняється вірусами гепатиту В, С, Д, з парентеральним механізмом зараження, гострим та хронічним перебігом, характеризується початковим періодом з аситено-вегетативними, аргралгічними, диспепсичними проявами, симптомами ураження печінки

Джерело інфекції - хвора людина. Небезпечна для навколишніх з кінця інкубаційного періоду, найбільш заразна у переджовтушному періоді і в перші 10-12 днів жовтухи. Заразним хворий залишається до кінця хвороби. Після перенесеної інфекції можливе довге вірусоносійство. Вірус гепатиту циркулює в крові хворих і виділяється в зовнішнє середовище з калом та сечею.

Зараження гепатитом А проходить через рот у випадку прийому інфікованої їжі та води. Найбільш сприйнятливі до вірусного гепатиту діти у віці від одного до 14 років.

Гепатитом В, С, Д заражаються парентерально під час переливання крові, сироватки, плазми при наявності в них вірусу, а також при медичних маніпуляціях, якщо вони виконуються не цілком простерилізованими інструментами.

Можливе зараження при мікротравмах у медпрацівників, при користуванні загальними приладами для гоління та манікюрними приладами. Вважають, що віруси можуть передаватись трансплацентарно від хворої матері плоду при контакті новонародженого з інфекційними навколоплідними водами під час пологів.

Допускається можливість статевого шляху передачі вірусних гепатитів В, С, Д.

Клінічні форми вірусного гепатиту розрізняють за типом тяжкості перебігу. До типових форм відносяться всі жовтушні форми, до атипічних - стерті безжовтушні і субклінічні. За тяжкістю перебігу типові форми можуть бути легкі, середньої тяжкості та тяжких форми. До циклічності перебігу розрізняють гострий, затяжний та хронічний вірусний гепатит. Протягом захворювання розрізняють такі періоди: переджовтушний, жовтушний, реконвалесценції (видужання). Інкубаційний період при зараженні через рот продовжується від 14 до 50 днів, при парентеральному - від 2 до 6 місяців.

Переджовтушний період у середньому продовжується від 7 до 14 днів. І може затягуватись до ЗО днів. Цей період характеризується загальним нездужанням, почуттям стомленості, відсутності апетиту, хворого турбують тяжкість у підложечній області. Іноді захворювання супроводжується болями в суглобах.

У цей період спостерігається короткочасне підвищення температури і невеликий біль. Одне з ранніх проявів хвороби - зміна кольору сечі, вона набуває темного відтінку. В жовгушний період - період розпалу хвороби до жовтушного забарвлення склер приєднується жовтушність видимих слизових оболонок і шкірних покривів. Зберігаються збільшені розміри печінки, край її чутливий при пальпації і на 2-4 см. виступає з-під реберної дуги, часто збільшується селезінка.

Для вірусного гепатиту характерні зниження артеріального тиску, брадікардія. У крові спостерігається лейкопенія з лімфо- га моноцитозом.

У більшості випадків хворі одужують: зменшується жовтушність шкірних покривів, поліпшується загальний стан і апетит, зникають диспептичні явища. Функція печінки також відновлюється, сеча стає світлою, кал - забарвленим.

Гепатит В звичайно протікає тяжко з можливим переходом у затяжний (від 3 до 6 міс.) хронічний активний гепатит (ХАГ).

Наслідком хронічної форми перебігу в більшості випадків є хронічний гепатит і цироз печінки.

Лікування. При легкому перебігу хвороби дозволяється напівпостільний режим. При тяжкій та середній тяжкості перебігу повинен зберігатись повний спокій. Рекомендується І висококалорійна змішана дієта - до 3000 ккал на добу. В денному раціоні необхідна наявність 100-110 г. білка, до 60- 80 г. жиру. Виключається свинина, яловичина, качине, гусяче м'ясо. Рибу - у вареному вигляді. Необхідні в достатній кількості вуглеводи (хліб білий та чорний), каші, фрукти, овочі, мед, цукор, сир, тваринне та рослинне масло. Хворий повинен одержувати до 2л. рідини на добу у вигляді компотів, чаю з лимоном, соків, мінеральної води, достатня кількість вітамінів, особливо А, С та Є. При формах середньої важкості 1 при наявності інтоксикації вводять в/в повільно за допомогою крапельниці 5-10% розчин глюкози, р-н Рингера-Лока (по 250-500 мл.) з добавкою 10 мл. 5% р-ну аскорбінової кислоти. У випадку необхідності вводять альбумін, крюпреципітит, плазму (100-150 мл.) та ін. У тяжких випадках, а також при явищах передкоматозного стану призначають стероідні гормони: преднізолон. З метою попередження ускладнень призначають антибіотики.

Профілактика. Необхідне раннє виявлення та ізоляція хворих. У вогнищі проводиться поточна дезінфекція. Контактним з хворим для профілактики вводять 1,5 мл гамма-глобіну та проводять спостереження на протязі 1,5 місяців після госпіталізації хворого. Виписують хворих зі стаціонару тільки при повному клінічному видужанні, але не раніше, ніж через 3 тижні від початку жовтухи або через 28 днів від початку хвороби. За виписаними встановлюють диспансерне спостереження протягом 6 місяців. Школярі допускаються в школу не раніше 10 днів після виписки зі стаціонару і звільняються на 3-6 місяців від занять фізкультурою.

З метою профілактики вірусного гепатиту здійснюють санітарний контроль за харчовими підприємствами, за очисткою населених місць, проводять боротьбу з мухами. Профілактика парентерального зараження проводиться шляхом суворого контролю за використанням, очисткою та стерилізацією медичних інструментів, використовують одноразовий інструментарій, перевіркою донорської крові.

ІНФЕКЦІЇ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ

ГРИП. Грип - гостра інфекційна, висококонтагіозна хвороба, спричиняється вірусами грипу, передається повітряно-крапельним шляхом, характеризується гострим початком, гарячкою, вираженою інтоксикацією, симптомами ураження слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і частими ускладненнями з боку органів дихання та інших систем. Вірус грипу містить рибонуклеїнову кислоту (РНК), швидко гине поза організмом людини, досить чутливий до дії дезінфікуючих засобів, до нагрівання, ультрафіолетового випромінювання і висушування. В гліцерині, а також висушений у вакуумі при низькій температурі вірус зберігається довгий час. Відомі три самостійні типи вірусу - А, В, С, відмінними між собою біологічними й антигенними рисами. Кожний тип має ряд серологічних різновидів. Серед вірусів типу А розрізняють три варіанти: А, А1, А2. Збудникові грипу притаманна виражена змінність, яка проявляється як у природних умовах при циркуляції в іменних організмах, так і в умовах експерименту.

Джерелом інфекції при грипі є хвора людина. Вона особливо заразна в розпал захворювання, під час лихоманки. Період контагіозності продовжується 4-7 днів. Важливу епідеміологічну роль відіграють хворі легкими і стертими формами грипу. Такі хворі, залишаючись на ногах можуть активно розсіювати інфекцію. Доведено існування без симптомної форми грипу. Передача інфекції відбувається в основному повітряно-крапельним шляхом на відносно близькій відстані від хворого. Зараження через предмети, які були в користування у хворого (посуд, носовички), в результаті малої стійкості грипозного вірусу не відіграє суттєвої ролі.

Сприйнятливість людини до грипу дуже висока. Для зараження досить самого нетривалого спілкування з хворим. Після перенесеного захворювання залишається імунітет тривалістю 1-3 р. Післяінфекційний імунітет характеризується специфічністю: він застерігає лише від відповідного типу грипу. Час від часу, через більш чи менш значні проміжки часу повторюються пандемії грипу, які охоплюють значну частину населення.

Інкубаційний період при грипі триває 1-2 дні, інколи він скорочується до декількох годин. Захворювання починається гостро підвищеною температурою. В залежності від важкості перебігу хвороби ступінь лихоманкової реакції може бути різним. Частіше температура буває високою (до 40°С) і вище, при легкому перебігу вона може триматись на субфебрильних цифрах.

Характерна загальна інтоксикація, основним проявом служать симптоми ураження центральної нервової системи: сильний головний біль, запаморочення, адинамія, сонливість або, навпаки, збудливість.