Конфлікт як соціальне явище

Соціологія конфлікту поступово сформувалася наприкінці ХХ ст. і науково- практичний інтерес галузі зосереджений на таких проблемах:

1) сутність конфлікту, з’ясування джерел природи і ступеня конфліктності суспільства;

2) специфіка власне соціологічного підходу до аналізу конфліктів;

3) мотивація конфлікту;

4) взаємозв’язок конфліктів на макро- та мікрорівнях;

5) управління конфліктами.

Соціологія конфлікту – галузь соціології, яка вивчає сутність, зумовленість, наслідки та управління конфліктом як соціальним явищем.

Найчастіше конфлікт виявляє себе в соціальному середовищі, виступаючи як соціальний конфлікт.

Соціальний конфлікт – зіткнення інтересів двох чи більшої кількості індивідів, соціальних груп.

Гострота конфлікту – це ступінь зіткнення інтересів, глибина суперечностей учасників конфліктної взаємодії.

Тривалість конфлікту – часові виміри існування конфлікту.

Межі конфлікту - зовнішні структурно-динамічні кордони конфлікту: суб’єктні, просторові, часові.

До елементів конфлікту належать:

- сторони, що конфліктують;

- зона конфліктної взаємодії;

- уявлення про ситуацію

- причини і мотиви;

- умови, за яких відбувається конфлікт;

- дії (перешкоди, загарбання, утримання, нанесення шкоди, погрози, насильство та ін.

Конфліктна поведінка має певні принципи, стратегії, тактики. Серед головних принципів визначають:

-концентрацію сил;

-координацію сил;

-нанесення удару по слабких зонах суперника;

-економія сил та часу.

Тактика поведінки має практичну реалізацію:

1. фізичне насильство (винищення матеріальних цінностей, блокування чужої діяльності, наруга над особистістю, вбивство);

2. психологічне насильство (образи, зневага, дискримінаційні заходи, негативна оцінка суперника, приниження, брутальність);

3. захоплення та утримання об’єкта конфлікту;

4. тиск (накази, погрози, шантаж, компромат, ультиматуми);

5. демонстраційні дії (публічні висловлювання, скарги, суїцидальні спроби, голодування, пікетування);

6.санкціонування – вплив на опонента через збільшення робочого навантаження, зниження зарплати, накладання заборон, невиконання розпоряджень);

7. тактика коаліцій – створення союзів, розширення можливостей протидії;

8. фіксація власних позицій – використання фактів, логічних прийомів, для підтвердження позиції, містить критику, прохання, переконання, висування пропозицій);

9. дружелюбність – коректне спілкування, демонстрація готовності вирішувати проблему, надання необхідної інформації, допомоги, вибачення, заохочення);

10. угоди – обмін благами, обіцянками, вибаченнями, поступками.