Суспільство і особистість

Головний мотиватор життєдіяльності людини – потреби. Вони відображають об’єктивну залежність людини від зовнішнього світу, від соціального середовища, необхідність яких обумовлена особливостями відтворення і розвитку її біологічної, психологічної та соціальної природи. Виходячи з цього, всю практичну діяльність людей можна розглядати як форму задоволення потреб.

Розглядають два види потреб: природні та штучні. Природними є повсякденні потреби людини в сні, їжі, одязі, житлові тощо. Штучні чи соціальні, – потреби людини у праці, соціальній активності, духовній культурі та ін. Природні потреби є основою, на якій виникають, розвиваються і задовольняються потреби соціальні. Правда, в міру розвитку суспільства, набуття ним цивілізованих форм, природні потреби людини соціалізуються.

Діяльність індивіда спрямовується залежно від можливостей задоволення тієї чи іншої потреби. Тут уже проявляється інтерес особи. В понятті інтерес, по-перше, фіксується становище людини в суспільстві, по-друге, змістовна характеристика її залежності від діяльності інших людей, способи використання соціальних відносин (соціальних інститутів) для задоволення потреб. Тобто, інтерес органічно пов’язаний з потребами особистостей. Проте потреби спрямовані переважно на предмет задоволення, на сукупність потрібних для життя ресурсів. Інтерес же націлений на соціальні інституції, організації, норми взаємовідносин у суспільстві, від яких залежить розподіл благ, що забезпечують задоволення потреб.

Внутрішніми збудниками дії, які безпосередньо ситуаційно визначають поведінку людей, виступають мотиви. Мотиви класифікуються на матеріальні і духовні, домінуючі і другорядні (периферійні). Найпоширенішими мотивами людської діяльності виступають матеріальна зацікавленість, бажання зробити кар’єру, прагнення самореалізувати себе в творчості, почуття обов’язку, страх покарання тощо.

На характер діяльності людини впливають її ціннісні орієнтації – поділені особою соціальні цінності, що виступають метою життя і основними засобами їх досягнення. Ціннісні орієнтації відображають фундаментальні соціальні інтереси особистості і визначають стратегічну спрямованість її діяльності. Ціннісні орієнтації проявляються як життєва позиція індивіда, його світогляду, моральні принципи.

Нарешті варто привернути увагу до такої категорії як “установка особистості ” – це соціально визначена схильність особистості чи соціальної групи до дії в конкретній ситуації. Це форма реагування на стимули зовнішнього середовища суб’єкта діяльності, задоволення його потреб.

Сукупність сталих ціннісних орієнтацій та установок особистостей є своєрідним фундаментом свідомості, який забезпечує стійкість особистості, спадкоємність певного типу поведінки і діяльності. У багатьох випадках саме вони визначають мотивацію вчинку, вибір мети і засобів її досягнення. Це означає, що особистість, виявляючи активність у певному середовищі, не механічно реагує на певні зовнішні стимули внаслідок своїх потреб, а пропускає нескінченно різноманітні факти через своєрідну шкалу оцінок.

Політичні, філософські, етичні переконання людини, глибока її прихильність, принципи поведінки діють на рівні як свідомості, так і підсвідомості. Внаслідок цього будь-якій людині доводиться постійно робити вибір між обов’язком і бажанням, між мотивами етичного і утилітарного порядку. Дуже часто цінності, до яких прагне людина, настільки важливі для неї, що вона спроможна заради них пожертвувати навіть життям.