Будова деревини. 2 страница

Кремній також вводять в сталь для розкислювання. Вміст кремнію як технологічної домішки зазвичай не перевищує 0,37%. Кремній присутній в сталях і сплавах в твердому розчині як технологічна домішка впливу на властивості сталі не надає. У сталях, призначених для зварних конструкцій, вміст кремнію не повинен перевищувати 0,12...0,25%.

Сірка практично нерозчинна в аустеніті і присутній в сталях і сплавах у вигляді крихких сульфідів FES і MNS, що входять в евтектику з температурою плавлення 985°С. Причому ця евтектика, як правило, кристалізується по межах зерен. Межі вмісту сірі як технологічній домішці складають 0,035...0,06%.

Підвищення вмісту|вмісту| сірки істотно|суттєвий| знижує механічні і фізико-хімічні|фізико-хімічні| властивості сталей|, зокрема пластичність, удар­ну| в'язкість, опір стиранню і корозійну стійкість. При гарячій деформації сталей| і сплавів великий вміст|вміст| сірки веде до червоноламкості, що виявляється появою надривів по включеннях|приєднаннях| FеS|. Крім того, підвищений вміст сірки знижує| зварюваність готових виробів.

Фосфор, як і сірка, відноситься до найбільш шкідливих домішок в сталях і сплавах. Межі вмісту фосфору як технологічної домішки складають 0,025...0,045%. Фосфор в сталях і сплавах присутній в твердому розчині α. Збільшення його вмісту навіть на долі відсотка, підвищуючи міцність, одночасно підвищує текучість, крихкість і поріг холодноламкості і знижує пластичність і в'язкість. Це пояснюється тим, що фосфор викликає сильну внутрікристалічну ліквацію і сприяє зростанню зерен в металі. Шкідливий вплив фосфору особливий сильно позначається при підвищеному вмісті вуглецю.

Кисень і азот розчиняються в дуже малій кількості і забруднюють сталь неметалічними включення (оксидами, нітридом, газовою фазою). Вони надають негативну дію на властивості, викликаючи анізотропію механічних властивостей, підвищення крихкості і порогу холодноламкості, а також знижують в'язкість і витривалість. Вміст кисню більше 0,03% викликає старіння сталей, а більше 0,1% — червоноламкість. Азот збільшує міцність і твердість сталі, але знижує пластичність. Підвищений вміст азоту викликає деформаційне старіння. Старіння поволі розвивається при кімнатній температурі і прискорюється при нагріві до 250°С.

Водень міститься в твердому розчині а або скупчується в порах і на дислокаціях. Збільшення його вмісту в сталях і сплавах приводить до збільшення крихкості.

Загальна|спільна| класифікація сталей|

Класифікація сталей і сплавів проводиться за хімічним складом, якістю (способом виробництва і вмістом шкідливих домішок), а також за призначенням.

За хімічним складом сталі поділяють на вуглецеві і леговані.

Вуглецеві сталі ділять залежно від вмісту|вмісту| вуглецю на

• маловуглецеві — менше 0,6% З;

• середнєвуглецеві — від 0,6 до 0,7% З;

• високовуглецеві — більш 0,7%С.

Леговані сталі залежно від введених|запроваджувати| елементів поділяють| на хромисті, марганцеві|, хромонікелеві, марганцеві і багато інших. Їх класифікація за хімічним складом визначається| сумарним відсотком|процентом| вмісту|вмісту| легуючих елементів:

• низьколеговані — менше 5%;

• середньо леговані — 5...10%;

• високолеговані — більше 10%.

Леговані сталі і сплави діляться також на класи за структур­ним| складом:

• у стані відпалу — доевтектоїдні, заевтектоїдні, ледебуритні, карбідний, феритні, аустенітні;

• у нормалізованому стані — перлітові, мартенситний і аустенітний класи. До перлітового класу відносять вуглецеві і леговані сталі з низьким вмістом легуючих елементів, до мартенситного класу — з їх вищим вмістом, а до аустенітного — с високим вмістом легуючих елементів.

За якістю, тобто за умовами виробництва (способом виробництва і вмістом|вмісту| шкідливих домішок|нечистот|), сталі і сплави діляться на наступні|слідуючі| групи:

сіра, менш % фосфор, менш %

звичайної якості (рядові)...................... 0,050 0,040;

якісні......................................... 0,040 0,035;

високоякісні.............................. 0,025 0,025;

особливо високоякісні.............. 0,015 0,025.

Сталі звичайної якості за хімічним складом — вуглецеві| сталі, що містять|утримують| до 0,6% С. Ці сталі виплавляються в конвер­терах| із застосуванням кисню або у великих мартенівських печах. Сталі звичайної якості, як|з'являтися| найбільш дешеві, поступаються за механічними властивостями сталям| інших класів, оскільки|тому що| відрізняються підвищеною| ліквацією (хімічною і структурною неоднорідністю) і кількістю неметалічних включення.

Сталі якісні за хімічним складом можуть бути вуглецевими або легованими. Вони також виплавляються в конвертерах або в основних мартенівських печах, але з дотриманням суворіших вимог до складу шихти, процесів плавки і розливання.

Обидва види сталей за ступінню розкислювання і характером твердіння металу у виливниці ділять на спокійні (сп), напівспокійні (пс) і киплячі (кп). Кожен з цих сортів відрізняється вмістом кисню, азоту і водню. Так, в киплячих сталях міститься найбільша кількість цих елементів

Сталі високоякісні виплавляються переважно в електро­печах|, а особливо високоякісні — в електропечах з|із| електрошлаковою|шлаковою| переплавкою або іншими досконалими|довершеними| методами, що гарантує підвищену| чистоту від неметалічних включень і вмісту|вмісту| газів, а отже, поліпшення|покращання| механічних властивостей.

За призначенням сталі і сплави ділять на конструкційні, інструментальні сталі і сталі з особливими фізичними і хімічними властивостями

Конструкційні сталі і сплави. Загальними|спільними| споживчими вимогами до конструкційних ста­лей| є|з'являються| наявність у них певного комплексу механічних властивостей, що забезпечує тривалу і надійну роботу матеріалу в умовах експлуатації, і гарних|добрих| технологічних властивостей (обробка| тиском|тисненням|, різанням, загартовування, зварюваності і ін.). Необхідні технологічні і споживчі властивості конструк­ційних | сталей| і сплавів в основному забезпечуються раціональним вибором хімічного складу, поліпшенням|покращанням| металургійної якості|, відповідною термічною обробкою і поверхневим|поверховим| зміцненням|.

Конструкційні сталі і сплави класифікуються за призначенням на будівельні (арматурні) і машинобудівні, а останні у свою чергу підрозділяються на групи загального і спеціального призначення.

Інструментальні сталі і сплави — литі тверді сплави. Тверді сплави — матеріали з високими твердістю, міцністю, ріжучими і іншими властивостями, що зберігаються при нагріві до високих температур. Розрізняють литі і спечені (порошкові) тверді сплави.

Інструментальні сталі призначені для виготовлення різально­го| і вимірювального інструменту, штампів холодного і гарячого де­формування|, а також ряду|лави| деталей точних механізмів і приладів: пружин, підшипників кочення, шестерень і ін. Часто з|із| таких сталей| виготовляють тільки|лише| робочу (ріжучу) частину|частку| інструменту, а крі­пильні| частини|частки| виконують з|із| конструкційних сталей|.

Основними споживчими вимогами до інструментальних сталей| є|з'являються| високі твердість, зносостійкість і міцність при гарній|добрій| (500...800°С) теплостійкості. Окрім|крім| експлуатаційних властивостей для інструментальних сталей| велике значення мають технологічні властивості: прожарювання, малі об'ємні зміни під час гартування|гартуванні|, оброблюваність тиском|тисненням|, різанням, шліфуванням|.

Необхідні властивості інструментальним сталям| додають|наділяють| карбід­ні| фази, оскільки|тому що| саме їх присутність обумовлює|зумовлює| високі | показники міцності і твердість. Для забезпечення необхідних властивостей застосовують спеціальні ле­гування| і термічну обробку. Так, забезпечення теплостійкості досягається легуванням сталей| вольфрамом, молібденом, ванадієм, а легування хромом і марганцем підвищує їх прожарювання. Термічна обробка інструментальних сталей|, як правило, вклю­чає| гарт|гартування| і низьку відпустку|відпуск|.

Сталі і сплави з|із| особливими фізичними властивостями

До сталям і сплавів з особливими фізичними властивостями відносяться ті, працездатність яких оцінюється не тільки по механічних, але і по ряду інших (теплофізичних, магнітних, електричних і ін.) властивостей необхідного рівня. Сталі і сплави з особливими фізичними властивостями часто називають прецизійними.

Прецизійні сплави — металеві сплави з особливими фізичними властивостями (магнітними, електричними, тепловими, пружними) або рідкісним поєднанням властивостей, рівень яких в значній мірі обумовлений точністю хімічного складу, відсутністю домішок, ретельністю виготовлення і обробки.

Діапазон використання таких сталей| і сплавів дуже широкий. Найбільше розповсюдження|поширення| мають сталі і сплави:

• із|із| заданим температурним коефіцієнтом розширення;

• з високим електроопором (при підвищеній жаростійкості);

• магнітні.

В даний час|нині| створені десятки тисяч сплавів різного призначення з|із| дивовижними|дивними| властивостями. Як правило, це сплави, що мають певний склад. |При їх виготовленні потрібно суворо|суворий| дотримуватися режиму виплавки та|м-коду| обробки. При відхиленні від суворо|суворий| регламентован­их| режимів не можливо досягти високих параметрів, характерних|вдача| для того або іншого сплаву. Більшість прецизійних сплавів створена на основі з’єднання| заліза, нікелю і кобальту. Для посилення відповідних фізичних властивостей сплави легують молібденом, хромом, тита­ном|, марганцем тощо.

Сплав ІНВАР, що означає|значить| «незмінний» містить|утримує| 36 % нікелю і 64% залоза. В межах температури від -60°С до -1ОО°С інвар має теплове розширення близьке до нуля.|нуль-індикатора| Вперше|уперше| сплав застосовували для виготовлення еталону довжини дуги земного мериді­ану| на о. Шпіцберген. Чудові властивості інвару дозволили застосовувати його у вимірювальній техніці і приладобудуванні, зокрема у вакуумній техніці, для спайки з|із| різними сортами|гатунками| скла.

ФЕХРАЛЬ і ХРОМАЛЬ - сплави| заліза, (12-28% хрому, 3-6 % алюмінію||) мають високий омічний опір і окалійностійкість|. Широко застосовуються для виготовлення єлек­тронагрівальних| елементів.

Сплав ПЛАТИНІТ (48 % нікелю, 0,15 % вуглецю, решта залізо) має такий же коефіцієнт теплового розширення, як стекло, тому застосовується для заміни платинових введень в електролампах.

Сплав КОВАР (29 % нікелю, 18 % кобальту, решта заліза) має коефіцієнт лінійного розширення, такий же, як у|біля| молибденового скла, і призначається для спайки з|із| цим склом.

Новинкою в світі є|з'являється| аморфні сплави, що мають унікальний комплекс властивостей, які значно перевершують відповідні показники у|біля| сплавів того ж складу|, але|та| які знаходяться|перебувають| у кристалічному стані|достатку|. Аморфні сплави отримують|одержують| на основі заліза, нікелю, титану і інших метал­ів|, як правило, з|із| «аморфізуючими»| добавками (фосфору, крем­нію|, вуглецю). Аморфні сплави мають виняткову кор­озійну| стійкість, високу магнітну проникністю і элек­троопір|. У промисловості аморфні сплави | застосовують|вживання| для виготовлення магнітних головок|голівок| запису, високочастотних перетворювачів, термодатчиків|, магнітних фільтрів, як корозійностійкі|корозіоностійкі| деталі, для зміцнення| різальних інструментів.

Цікаві властивості нікелевотитанових| сплавів (нітинол). Їх називають сплави, які «мають пам'ять». Виявилось, що ці сплави сприймають і міцно «запам'ятовують» навантаження, перенесені ними при дуже високій температурі. Якщо шматок нітинолу нагрівати і надати йому певну форму, потім охолодити і сплюснути, то при повторному нагріві сплав| набуде своєї первинної|початкової| форми, з|із| високою точністю повторюючи всі вигини|згини| і закруглення, отримані|одержувати| при першому нагріві.

Англійські інженери - металурги створили|створіння| "ні­мі|" сплави, сподіваючись|надіятися| на їх широке розповсюдження|поширення| в майбутньому. Дзвін, відлитий із|із| сплаву, що містить|утримує| 70% марганцю і 30% міді, не дзвенить. Такі сплави можна використовувати для виготовлення рейок, вагонних коліс. Застосування|вживання| таких сплавів дозволить значно зменшити шум на вулиці, в цехах. Отримано|одержувати| декілька різновидів| «беззвучних» сплавів. Так, американ­ські| фахівці|спеціалісти| розробили сплав - суміш міді, марганцю і алюмінію. Після|потім| спеціальної термічної обробки в сплаві звук перетвориться в тепло, сплав може відмінно поглинати| шум. З|із| цього матеріалу можна виготовляти стіни будинків|домів| і перегородки усередині|всередині| квартир.

Прозору неіржавіючу сталь випускають на металургійному заводі «Меллорі» (США). Пропускаючи світло, вона абсолютно не пропускає води. Листи, виготовлені з цієї сталі, нагадують сито: на просвіт можна побачити безліч крихітних отворів (десять тисяч на 1 см поверхні). Сталь добре зварюється, паяється, легко обробляється на верстатах, має здатність виключно добре поглинати шуми.

Розроблена технологія отримання особливотвердих сплавів. До них відносяться мінералокерамічні тверді сплави - кермети, металокерамічні сплави. Кермети є полікристалічним тілом, що складається з найдрібніших зерен корунду (окисли алюмінію AI₂O₃). розмір яких не перевищує 2 мкм, сполучених мінеральною зв'язкою. Для підвищення ріжучих властивостей мінералокераміки| при спіка­нні| додають|добавляють| карбіди молібдену, вольфраму і титану. Їх отримують|одержують| литвом|литтям| під тиском|тисненням| або гарячим пресуванням. Вони мають високу твердість, теплостійкість (до 1200°С|) ' але|та| невеликою міцність (вдесятеро|в десять разів| менше, ніж у|біля| швидкорізальних| сталей|). Металокерамічні тверді сплави отримують|одержують| методом по­рошкової| металургії шляхом спікання і пресування порошків карбідів тугоплавких металів, таких як вольфрам, титан і тантал з|із| порошком кобальту. Їх використання дозволяє збільшити| швидкість різання в 10 - 15 разів у порівнянні із швидкорізальними| сталями|.

Маркування сталей| за хімічним складом

Це маркування є|з'являється| найбільш загальною|спільною|, оскільки|тому що| враховує також сферу застосування, умови виробництва і якість сталей|. Проте|однак| деякі сталі вужчого застосування|вживання| (наприклад, автоматні, ша­рикопідшипникові|, швидкорізальні і ін.) маркуються інакше.

Нові сталі і сплави, що ще не включені в національних стан­дартів| і поставляються за технічними умовами, позначаються|значать| буквами|літерами|, які вказують|показуючими| на завод-виробник (наприклад, ЕК, ЕП або ЕІ — завод «Електросталь»), і номером, привласнени1 цим заводом.

Вуглецеві сталі. Ha частку вуглецевих сталей припадає 80% загального обсягу виробництва сталей і сплавів. Це пояснюється тим, що ці сталі дешеві і поєднують задовільні механічні властивості з хорошою оброблюваністю різанням і тиском. Проте вони менш технологічні при термічній обробці.

За призначенням вуглецеві сталі ділять на конструкційних і інструментальних. Перші у свою чергу|своєю чергою| діляться на вуглецевих конструкційних сталі звичайної якості і вуглецеві кон­струкційні| якісні сталі.

Вуглецева конструкційна сталь звичайної якості (ГОСТ 380-94) містить 0,06.-0,49% З; 0,25...1,2% Мn; 0,05...0,3% Si. Масові долі Сг, Ni мають бути не більше 0,3% кожного, азоту — не більше 0,01%, сірки — не більше 0,05%, фосфору — не більше 0,04%. У рівноважному стані ці сталі мають феритно-перлітну структуру.

У маркіровці цих сталей| букви|літери| Ст означають «сталь звичайної якості», цифри — умовний номер марки залежно від показників, які нормуються (величин механічних властивостей). Чим більше умовний номер сталі, тим більше в ній вміст|вміст| вуглецю і перліту|перліту| і тим вище її міцність і нижче пластичність.

Вуглецеві конструкційні сталі звичайної якості призначені для виготовлення гарячекатаного прокату (сортового, фасонного різних профілів — балки, швелери, куточки, прутки); холоднокатаного тонколистового прокату; злитків, блюмів, слябів; катаних і безперервно-литих труб; поковок і штампувань; стрічки, дроту, метизів і ін.

Жерсть — тонка холоднокатана листова сталь, що відпалює, завтовшки 0,08...0,32 мм. Для оберігання від дії харчових середовищ і атмосферної корозії на поверхню жерсті наносять захисні покриття — олово (біла жерсть), хром, спеціальні лаки і ін.

Виробництво метизу — отримання стандартизованих металевих виробів (метизів). Розрізняють промислові метизи (сталевий дріт, канати, цвяхи, болти, залізничні милиці і тому подібне) і метизи широкого призначення (ножі, пили і так далі).

Сталі вуглецеві конструкційні якісні (ГОСТ 1050—88) містять не більше 0,35% фосфору, не більше 0,04% сірі, 0,05...0,6% вуглецю. Ці сталі відрізняються високою пластичністю і зварюваністю. Вони можуть використовуватися без зміцнюючої термічної обробки або після неї.

Якісні вуглецеві сталі маркірують цифрами 08, 10, 15, 20..., 85. Двозначні числа в марці показують вміст вуглецю в сотих долях відсотка|процента|. Додатковими індексами можуть бути позначені | ступінь|міра| розкислювання і характер|вдача| твердіння сталі в ізлож­ниці| (наприклад, сталь 08кп|).

Низьковуглецеві (менше 0,25% З) якісні конструкційні сталі мають невисоку міцність і високою пластичністю. Сталі 05кп, 08кп, 08, 10 йдуть на виготовлення деталей складної конфігурації методом холодного штампування. Із сталей 15кп, 15, 20 виготовляють болти, гайки, гвинти, пальці, валяння, осі, крюки, шпильки і інші деталі невідповідального призначення. Якщо деталі з цих сталей експлуатуються в умовах зношування поверхні, то їх піддають поверхневому зміцненню цементацією або нітроцементацією.

Вуглецеві інструментальні сталі (ГОСТ 1435—90) випускаються: якісними (вміст сірки не перевищує 0,03%, фосфору -0,035%) і високоякісними (сірі не більше 0,02% і фосфору -0,03%). В кінці марки високоякісних вуглецевих інструментальних сталей ставиться буква А.

У вуглецевих інструментальних сталях| буква|літера| У|біля| в позначена марки означає «вуглецева сталь», а цифра показує вміст вуглецю в десятих долях відсотка|процента|.

Леговані сталі. При маркіровці легованої сталі використовують буквені позначення легуючих елементів. Ці букви у поєднанні з цифрами використовують в позначенні марки сталі. Вміст легуючого елементу, якщо він перевищує 1...1,5%, указується цифрою (масова частка в цілих відсотках), що стоїть після відповідної букви. Якщо за буквою відсутня цифра, то вміст даного елементу близько 1%. Виключення зроблене для деяких елементів (V, Ti, Мо, Nb, Zr, В, N і ін.), присутність яких в сталях навіть в тисячних долях відсотка робить істотний вплив на властивості сталей (мікролегування).

Якщо на початку марки немає цифри, то це означає, що кількість вуглецю| складає 1% і вище. Для конструкційних сталей| дві цифри попереду|спереду| марки указують|вказують| на середній вміст вуглецю в сотих долях відсотка|процента|. Для інструментальних сталей| одна цифра на початку марки указує|вказує| середній вміст вуглецю в десятих долях відсотка|процента|.

Основна маса легованих сталей| виплавляється сталями| якісними|. Відмінність|відзнака| в позначеннях якісних, високоякісних і особливо високоякісних сталей| полягає в тому, що в кінці |у кінці|марки високоякісних сталей| приписується буква|літера| А, а особливо високоякісних | — буква|літера| Щ. У|біля| сталей|, які використовується у вигляді литва|лиття|, в кінці|у кінці| марки приписується буква|літера| Л.

Високоякісні сталі мають відхилення від цих правил. Так, в марках інструментальних легованих сталей|, а також сталей| і сплавів з|із| особливими фізичними властивостями буква|літера| А не вказується|вказує|, оскільки вони завжди високоякісні (або особливо високоякісні|).

Деякі групи сталей| спеціального призначення містять|утримують| додаткові| позначення: марки шарикопідшипникових| сталей| почи­наються| з букви|літери| Ш, швидкорізальних, — з букви|літери| Р, магнітно-твердих, — з букви|літери| Е, автоматних, — з букви|літери| А.

6.4.КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОЛЬОРОВІ МЕТАЛІВ ТА ЇХ СПЛАВІВ

Кольорові метали по властивостях підрозділяють на наступні|слідуючі| групи:

•легкі (Ве, Mg, Al, Ti), що мають порівняно малу щільністю, — до 5000 кг/м3;

•тугоплавкі (Ti|, Cr|, Zr|, Nb|, Мо, W, V і ін.) з|із| температурою плавлення вищу, ніж у|біля| заліза (1539°С|);

•благородні (Ph|, Pd|, Ag|, Os|, Pt|, Аї і ін.), такі, що мають хімічну інертність:

•уранові (U, Th|, Ра) — актиноїди, які використовуються в атомній техніці;

•рідкоземельні метали (РЗМ), лантаноїди (Це|се|, Рг, Nd|, Sm| і ін.) початкові з|із| ними ітрій і скандій, що використовується як присадки|добавки| до різних сплавів;

•лужно-земельні метали (Li|, Na|, До), які використовуються як теплоносії в ядерних реакторах.

АЛЮМІНІЙ по поширеності в природі займає|позичає| пер­ше| місце|місце-милю| серед інших металів. Він складає близько 8,0% ваги земної кори. Перехід на електролітичну виплавку в кінці XIX століття поклав початок промисловому отриманню|здобуттю| алюмінію. Ма­ла питома вага алюмінію, незмінність на повітрі, міцність| його сплавів і ряд|лава| інших цінних|коштовних| технічних властивостей сприяють| широкому застосуванню|вживанню| сплавів алюмінію в авіа- і суднобудуванні, автомобільній промисловості, виробництві ме­блів| з|із| металевим каркасом.

Завдяки хорошій|добрій| електропровідності (58% електропровідності| міді) алюміній є|з'являється| дешевим замінником міді і застосовується у виробництві електричних проводів, в електротехніці|. Стійкість алюмінію до корозії, нешкідливість, хороша|добра| теплопровідність, красивий зовнішній вигляд дають можливість|спроможність| використовувати| його для виробництва побутового посуду, тари і упаковки харчових товарів

Алюміній в природі знаходиться у вигляді окислу Аl2о3 (глинозему). Найважливішими алюмінієвими рудами до останнього часу були боксити, використовують також нефеліни, алуніти

Чистий алюміній представляв грама собою сріблясто-білий, легкий (щільність 2,7 г/см³), м'який, ковкий і тягучий метал. Він легко прокатується, штампується. Температура плавлення 660° З, електропровідність - 37.6 м/Ом мм2

Алюміній випускають особливою, високої і технічної чистоти. Його маркірують буквою|літерою| А і числом, що показує зміст|вміст| алюмінію понад|зверх| 99%. Наприклад, алюміній особливої чистоти має марку А999, алюміній високої чистоти - А995, алюміній техні­чної| чистоти - А85.

Основною хімічною особливістю чистого алюмінію є| його висока стійкість до корозії. На повітрі він швидко вкривається| міцною і щільною плівкою окислу алюмінію, який захищає| його від подальшого|дальшого| окислення|окислений|. Недоліком|нестачею| алюмінію є|з'являється| його амфотерність|, внаслідок|внаслідок| чого він руйнується кис­лотами| і лугами.

Оскільки|тому що| алюміній в чистому вигляді|виді| має невисокі механі­чні| властивості, то в техніці використовують головним чином його сплави з|із| іншими елементами. Сплави AI| можуть бути отримані|одержувати| з|із| металів, виплавлених безпосередньо з|із| руд (первинні спла­ви|), або з|із| металобрухту|металолому| (вторинні|повторні|)

За призначенням сплави алюмінію підрозділяють на деформовані| і литейні|

Сплави, що деформуються, ділять на дві групи: незміцнені і зміцнювані термічною обробкою

Незміцнені сплави алюмінію|, які деформуються, являють собою тверді розчини системи AI| - марганець (марка АМц) і AI| - магній (марка АMr).

Термічно зміцнювані сплави, які деформуються, - це дюралюміни. Вони є багатокомпонентними сплавами, до складу яких окрім алюмінію, входять мідь, магній, марганець, залізо. Мідь і магній підвищують механічну міцність, марганець - корозійну стійкість і твердість. Дюралюміни (марки Д1, Д6, Д7.Д16) піддають гарту, після якого використовують старіння Старінням сплавів алюмінію називається їх зміцнення з часом. Явище старіння сплавів алюмінію полягає в розпаді твердих пересичених розчинів алюмінію з міддю, магнієм з виділенням частинок інтерметалевих з'єднань CuAI₂, що зміцнюють сплав.

Ливарні алюмінієві сплави характеризуються більш висо­ким| вмістом легуючих компонентів (від б| до 13%), які додають|наділяють| алюмінієвим сплавам| рідкотекучості.

В залежності від хімічного складу ливарні| алюмінієві сплави підрозділяють на п'ять груп: сплави| на основі алюміній-магній| (Мд 6-13%), алюміній-кремній (Si| 6-13%), алюміній-мідь| (Сі від 4 до 5,3%), алюміній-кремній - мідь (Si| від 3 до 8%, Сі от1| до 8%), алюміній - інші компоненти (Mg,Si,Mn,Cu,Ni,Zn|,Fe)

З|із| названих|накликати| сплавів найбільше застосування|вживання| мають сплави системи алюміній - кремній, так звані силуміни. Ливарні алюмінієві сплави підрозділяють на ряд|лаву| марок, що позначаються|значать| літерами|літерами| і відповідними числами, які вказують|показуючими| номер марки (АЛ4).

МІДЬ – рожево-червоний метал, щільність 8,92 г/см³, температура плавлення - 1083°С. Відрізняється високою пластичністю, електропровідністю і теплопровідністю. З'єднання міді отруйні. У природі в самородковому вигляді мідь зустрічається рідко і здобувається головним чином з руд, в яких вона хімічно пов'язана з сіркою, киснем і іншими елементами. Вміст міді в рудах зазвичай невисоко (1 -6%), решта всієї маси складається з порожньої породи і домішок Fe, S, Pb. Zr, Ni, - миш'яку і невеликої кількості срібла і золота. Унаслідок незначної кількості міді в рудах процес її витягання досить складний.

Виплавка міді з|із| багатосірчаних руд складається з наступних|слідуючих| операцій: випалення|випалу| руди, отримання|здобуття| сплаву сірчистих металів, отримання|здобуття| чорнової міді, очищення|очистки| (рафінування) міді.

Чиста мідь застосовується для електротехнічних цілей. Мідь залежно від складу підрозділяється на марки МОО, МО, М2, М4 і ін. У міді мазкі МОО зміст|вміст| міді не менше 99,99%, в міді мазкі М4 не менше 99,0%. Найчастіше мідь застосовується для отримання|здобуття| сплавів. Основними сплавами міді є|з'являються| ла­тунь| і бронза

ЛАТУННЮ називається сплав міді з|із| цинком Кількість цинку, що міститься|утримується| в латуні, коливається|вагається| в широких межах (від 4 до 47%). У міру збільшення вмісту|вмісту| цинку підвищуються опір сплаву на розрив і його в'язкість. Якнайкращі|щонайкращі| механічні властивості має латунь, що містить|утримує| 20 - 11% цинку. У латунь, із|із| змістом|вмістом| міді 59%, окрім|крім| цинку вводять|запроваджують| 0,8 - 1,9% свинцю, щоб|аби| збільшити її здатність до обробки різанням. Деякі марки латуні містять|утримують|, окрім|крім| міді і цинку, добавки алюмінію, марганцю, нікелю і кремнію. Такі латуні називаються відповідно алюмінієвими, марган­цевими|, нікелевими, крем'янистими тощо. Найважливішими марками латуні є|з'являються| Л90 (томпак) і Л80 (напівтомпак|томпак|), що містять|утримують| відповідно|відповідно до| 90% і 80% міді. Латунь застосовується майже у всіх областях техніки. З|із| них виготовляють листи, стрічки, труби|труба-конденсатори|, самовари, чайники і інші товари широкого споживання|вжитку|.

БРОНЗОЮ називають сплави міді з|із| оловом, алюмінієм, берил­ієм| і іншими металами. Прості з|із| них - олов'яниста бронза, відома ще з бронзового століття|віку|. Маркірують бронзу літерами|літера| і цифровою системою. |Попереду|спереду| марки пишуть букви|літери| Бр - тобто|цебто| бронза, після|потім| цього ставлять позна­чення| елементів, що входять до складу бронзи: О - олово, А - алюмі­ній|, Ж - залізо, Б - берилій, Н – нікель. Після|потім| буквених позначень елементів в тому ж порядку|ладі| проставляють вміст елементів у відсотках|процентах|. Наприклад, марка Бр ОЦСН -3-7-5-1 оз­начає|: бронза олов'яно-цинково-|свинцева з|із| нікелем, із|із| змістом|вмістом| елементів у %, олова - 3, цинку - 7. свинцю - 5, нікелю - 1. Олов'янистій бронзі| (5% олова) притаманна гарна пластичністю, вона добре обробляється штампуванням; її застосовують для виготовлення медалей, монет, відливання|виливка| скульптур і художніх виробів|.

Алюмінієва бронза (4-| 6% AI|) має золотистий колір|цвіт|, добре полірується, довго не блякне|тьмяніє|, застосовується для виготовлення галантереї: Алюмінієві бронзи дешевші олов'янистих, стійкіші до корозії і стирання, мають вищі механічні властивості.

Важливими мідними сплавами є мельхіор і нейзильбер. Мельхіор (80 -81% мідь і 19 - 20% нікелю) застосовується для виготовлення високоякісного посуду, столових приладів, галантерейних виробів Сплав міді з 20% нікелю і 15% цинку отримав назву «нейзильбер» (з німецької «Нове срібло»). Цей сплав також як і мельхіор використовується для виготовлення посуду, художніх виробів, а також для пружин, мембран і інших деталей в приладобудуванні і інших галузях промисловості.

ЦИНК - метал сірувато-білого кольору з синюватим відтінком, в свіжому зламі має сильний металевий блиск, який проте швидко пропадає унаслідок окислення поверхні. На повітрі цинк добре протистоїть корозії. Щільність цинку 7,14 г/см³, температура плавлення 419,4°С. При кімнатній температурі цинк вельми крихкий. У інтервалі температур від 90°С до 150°С він стає дуже пластичним і добре піддається прокатуванню в листи, куванню і волочінню. Чистий цинк має низькі механічні властивості, але багато його сплавів з міддю володіють високою міцністю і пластичністю. У природі зустрічається у вигляді цинкових окислених, сірчистих і вуглецевих руд, з яких його і здобувають. Після збагачення сірчисті або вуглекислі руди переводять в окисел цинку (ZNO) шляхом випалення. Після випалення окисел цинку відновлюється до металевого цинку. Технічний цинк містить 97,5-99,9% цинку. Застосовують його для виробництва оцинкованого посуду, латуні, цинкових білил, гальванічних елементів, цинкових художніх відливань, оцинкування листової сталі.