Термінологічний словник. Автентичний текст – Справжній текст оригіналу документа

Автентичний текст – справжній текст оригіналу документа.

Автограф – власноручний авторський рукописний текст.

Адресант – той, хто адресує документ

Адресат – той, кому адресується документ

Акт – документ правової чинності; акт адміністративний – підтверджує факти, події, пов’язані з діяльністю окремих осіб, установ, підприємств чи закладів; акт законодавчий – рішення щодо законів, указів, постанов.

Анотація – стислий коментар чи пояснення щодо документа чи його змісту, а іноді навіть його короткий опис, що додається, як правило, у вигляді примітки після бібліографічного опису документа.

Архаїзм – застаріле слово, мовний зворот або граматична форма, що вийшли з ужитку.

Висновок – документ, в якому уповноважені особи викладають свої зауваження та їх арґументи щодо окремого питання чи іншого документа.

Відгук – висновки уповноваженої особи чи установи щодо запропонованих на розгляд проектів, робіт тощо.

Відомість – документ, що містить перелік будь-яких даних, розташованих у певному порядку.

Віза на документі – підпис посадової особи на документі, про ознайомлення з документом або згоду.

Гриф – позначка на документі про ступінь важливості, секретності чи терміновості документа.

Гриф затвердження – спосіб засвідчення документа після його підписання, який санкціонує поширення дії документа на визначене коло структурних підрозділів чи службових осіб.

Довідка – документ, що засвідчує біографічні чи юридичні факти діяльності окремих службових чи приватних осіб.

Догана – офіційна негативна оцінка чийогось ставлення до своїх обов’язків.

Доповідна записка – документ на ім’я керівника, в якому повідомляється про певний факт чи звіт про виконання службових доручень чи взятих на себе зобов’язань.

Дублікат – юридично чинна копія документа.

Заголовок – 1. Реквізит, що відбиває головну ідею документа (про що йдеться в документі); назва будь-якого твору, його частини, розділу або статті, повідомлення, назва газети, журналу та ін.; 2. Початкова описова і/або ідентифікуюча частина повідомлення, ділянки програми, таблиці, блоку даних.

Запрошення – документ, що адресується певній особі з пропозицією взяти участь у події чи заході.

Інвентаризаційний опис – перелік майна установи із зазначенням кількості виявлених предметів та їхньої вартості.

Індекс – реквізит, що дозволяє забезпечити оперативний довідково-інформаційний пошук документа, його схоронність і контроль виконання.

Інструкція – правовий акт, що видається органом управління для встановлення правил виконання певних робіт чи діяльності установи.

Інформація – 1. Відомості про які-небудь події, чиюсь діяльність і т. ін.; повідомлення про щось; 2. Відомості в будь-якій формі та вигляді, на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, малюнки, схеми тощо), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості.

Ключові слова – слова, що достатні для відтворення змісту тексту.

Копія – Точне відтворення чого-небудь, що цілком відповідає оригіналові; тверда копія документа – виведений на папір чи інший аналогічний носій даних документ, оригінал якого зберігається у памяті компʼютера; факсимільна копія – факсимільний бланк з відтвореним на приймальному апараті зображенням оригіналу.

Лист – документ, за допомогою якого відбувається спілкування між установами та особами; лист-відповідь – лист, що містить відомості, на які попередньо було зроблено запит; лист-гарантія – укладається з метою підтвердження певних зобов’язань або умов й адресується окремій організації чи установі; лист-запит – лист, в якому адресант звертається з певним питанням до адресата; лист-інформація – містить інформацію про стан якихось справ, що можуть цікавити ту організацію, до якої цей лист надсилається; лист-попередження – лист, в якому адресат попереджається про припинення попередньої домовленності, у разі невиконання ним своїх зобов’язань; лист-прохання – лист, в якому адресант звертається з якимось проханням до адресата; супровідний лист – укладається при пересиланні іншим організаціям або особам різних неадресованих документів.

Накладна – обліковий документ з приймання-відправлення вантажу або видачі матеріальних цінностей.

Неологізм – нове слово, словосполучення, фразеологічний зворот, що зʼявляється у мові.

Нормативні документи – документи, що встановлюють певні правила.

Огляд – різновид довідки, що складається для інформування підвідомчих та інших організацій про хід робіт чи їх підсумки за певний період часу.

Опис – юридично оформлений перелік документів.

Оригінал – те, що є основою для відтворення, копіювання, переробки й т. ін./ Справжній твір або документ (не копія). / У системах обробки інформації – програми і дані на носії, з яких зняті або будуть зніматися копії.

Особова справа – справа, що містить документи про якусь особу.

Офіційна кореспонденція – сукупність інформаційних документів, що надходять або надсилаються юридичними та фізичними особами під час ділового спілкування.

Первинний документ – документ, створений у процесі фіксації інформації навколишньої дійсності й містить виклад фактів, методів, концепцій тощо.

План – документ, що встановлює точний перелік намічених для виконання робіт чи заходів, їх послідовність, обсяг і конкретних виконавців.

Положення – правовий акт, що встановлює основні правила організаційної діяльності установ та їх структурних підрозділів.

Посвідчення – документ, що ідентифікує та підтверджує особу чи певні факти її біографії.

Правила – службові документи, в яких викладаються настанови, що регламентують певний порядок дій, поведінки юридичних чи фізичних осіб.

Пропозиція – документ, в якому особа чи установа висловлює свої думки щодо методів покращення діяльності державних органів, установ, громадських організацій.

Реєстрація – 1. Запис стислих відомостей в облікових формах; 2. Проставлення на документі індекса та дати.

Резолюція – письмові вказівки керівника виконавцю про характер, форму та термін виконання документа.

Рецензія – критичний відгук на друковану наукову працю.

Розпорядження – правовий акт, що видається керівником з метою вирішення оперативних питань.

Система ведення документації – усталений порядок створення, оформлення та виконання документів.

Скарга – документ, у якому особа (установа) вказує на порушення її прав та інтересів з боку іншої особи (установи) та пропонує вжити належних заходів для ліквідації такого порушення.

Трафарет – форма подання уніфікованого тексту, що містить постійну інформацію та пробіли, призначені для заповнення їх перемінною інфрмацією.

Форма документа – встановлена сукупність реквізитів, розташованих у певній послідовності.

Формат – розміри паперу, на якому оформляються організаційно-розпорядчі документи: А4 (297 х 210) та А5 (148 х 210).

Формуляр-зразок – єдина модель побудови комплексу документів, яка встановлює сукупність реквізитів, властивих документам цього комплексу, розташованих в усталеній послідовності.

Фразеологізм – усталений зворот, стійке поєднання слів, що виступає в мові як єдиний, неподільний і цілісний за значенням вислів.

Цитата – точний, дослівний уривок з якого-небудь тексту.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1. ДСТУ 2392–94. Інформація та документація. Базові поняття. Терміни та визначення. — Чинний від 1995–01–01. — К.: Держстандарт України, 1994. — 53 с.

2. Воробьёв Г. Г. Документ: информационный анализ. — М.: Наука, 1973. — 256 с.

3. Гриценко Т. Б. Українська мова та культура мовлення –– Вінниця: Нова книга, 2003. –– 472 с.

4. Жанри і стилі в історії української літературної мови / В.В.Німчук, В.М.Русанівський, І.П.Чепіга та ін. –– К.: Наук. думка, 1989. –– 288 с.

5. Загнітко А. П. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. –– Донецьк: БАО, 2004. –– 480 с.

6. Зубець Н. О. Сучасні тенденції у практиці українського офіційно-ділового мовлення // Дослідження з лексикології і граматики української мови. –– 2010. –– Вип. 9 –– С.89–94.

7. Зубков М. Т. Сучасна українська ділова мова. –– Х.: Торсінг, 2004. –– 448 с.

8. Карпіловська Є. Тенденції розвитку сучасного українського лексикону: чинники стабілізації інновацій // Українська мова. –– 2007. –– № 4. –– С. 3–15.

9. Коваль А.П. Ділове спілкування: навч. посібник. – К.: Либідь, 1992. – 280 с.

10. Коренной А. А. Информация и коммуникация. — К.: Наукова думка, 1986. — 143 с.

11. Кушнаренко Н. М., Удалова В. К. Наукова обробка документів: підручник. — К.: Вікар, 2003. — 328 с.

12. Кушнаренко Н.Н. Документоведение: учебник. –– 2-е изд., перераб. и доп. –– К.: Т-во «Знания», КОО, 2000. –– 460 с.

13. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: підручник. –– 3-тє вид., перероб. і доповн. –– Тернопіль: Навчальна книга –– Богдан, 2000. –– 248 с.

14. Український правопис / АН України, Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні; Ін-т української мови –– 4-е вид. –– К.: Наук. думка, 1993. –– 240 с.

15. Швецова-Водка Г. М. Типологія документа: навч. посібник для студентів ін-тів культури. — К.: Книжкова палата України, 1998. — 80 с.

Додаткова:

1. Бирюков Б. В., Воробьёв Г. Г. Тезаурусный подход к коммуникативным процессам и документальная информация // Информация и управление: философско-методологические аспекты. –– М.: Наука, 1985. –– С. 47–69.

2. Волинські грамоти XVI ст. / Упорядники В. Б. Задорожний, А. М. Матвієнко. –– К.: Наукова думка, 1995. –– 248 с.

3. Волкотруб Г.Й. Практична стилістика сучасної української мови: навч. посібник. –– К.: ТОВ «ЛДЛ», 1998. –– 176 с.

4. Галицько-Волинський літопис / Упорядник Р. Федорів. — Л.: Черовна калина. –– 1994. –– 256 с.

5. До концепції вітчизняної системи реферування та видання реферативної інформації // Вісник Книжкової палати. — 1998. — № 3. — С. 21–22.

6. Історія української мови: хрестоматія. / Упорядники С.Я. Єрмоленко, А.К. Мойсієнко. — К.: Либідь, 1996. – 288 с.

7. Каштанов С.М. Очерки русской дипломатики. — М.: Наука, 1970. –– 502 с.

8. Кузнецова Т. В. Назначение документа (функции документа) // Секретарское дело. — 2004. — № 12. — С. 14–16.

9. Молдованов М.І., Сидорова Г.М. Сучасний діловий документ: зразки найважливіших документів українською мовою. –– К.: Техніка, 1992. –– 400 с.

10. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів: практ. посібник. – К., 1995. – 208 с.

11. Рожнов В. Розпорядчі документи з кадрових питань. — К.: МедіаПро, 2005. — 168 с.

12. Русакова Л. В. Бланки документов XIX–XXI вв. // Секретарское дело. — 2005. — № 6. — С. 31–34.

13. Русанівський В.М. Історія української літературної мови: підручник. — K.: АртЕк, 2001. — 392 c.

14. Смоленский Н.И. Понятие и слово в языке историка // Новая и новейшая история. — 1992. — №2. — С.3-14.

15. Соссюр Ф. де. Курс загальної лінгвістики. –– К.: Основи, 1998. –– 324 с.

16. Тараненко О.О., Брицин В.М. Російсько-український словник: Сфера ділового спілкування –– К.: Рідна мова, 1996. – 287 с.

17. Шапошников Г. Н. Информационная среда и развитие средств передачи данных // Секретарское дело. — 2004. — № 2. — С. 32–35.

18. Шевельов Ю. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900–1941): Стан і статус. — Б.м., 1987.

19. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. –– К.: Вища школа, 1997. –– 270 с.

20. Янковая В.Ф. Русское делопроизводство в сборниках образцов документов конца XVIII — начала XX вв. // Советские архивы. — 1989. — №4. — С.23-31.

Інтернет-ресурси:

1. Національна бібліотека України ім. В. Вернадського www.nbuv.gov.ua

2. Інститут історії України НАН України // www.history.org.ua

3. Наукова періодика України // http://www.nbuv.gov.ua/portal

4. Архіви України // www.archives.gov.ua

5. Ізборник. Історія України // http://izbornyk.org.ua/

ДЛЯ НОТАТОК

Навчальне видання

(українською мовою)